Олександр Доманський — РІО Бердичів
  • Бердичівський Базар
Олександр Доманський

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Про це журналістам розповів начальник обласного виборчого штабу партії «Слуга народу» Олександр Дмитрук.

Карантин вніс свої корективи у життя усіх людей окремо та роботу підприємств і організацій зокрема. Так, тимчасово, у зв’язку із поширенням коронавірусної інфекції, у Бердичеві припинив показ вистав і Музично-драматичний театр на Європейській. При чому, сталось це напередодні прем’єрного показу вистави "Крупний виграш, або 200 тисяч", квитки на який уже придбали багато містян і не тільки.

На презентацію до районної бібліотеки завітали її автори, журналісти та головний спонсор цього проекту, підприємець та меценат Олександр Дмитрук.



Хоча не один він долучився до створення книги, адже в першу чергу це заслуга авторів, які в різні часи писали окремі статті та нариси про історію Бердичівщини, заслуга редактора районної газети «Земля Бердичівська», який друкував ці статті та надихав авторів на нові дослідження, заслуга нинішнього співробітника газети Анатолія Горобчука, який свого часу написав та видав «Історію Бердичева», чим спонукав дослідників історії району пришвидшити свою роботу, та, врешті-решт, Анатолій Петрович і підготував цю книгу до друку.


Розділи книги написали: Михайло Михайлович Бедь – колишній завідувач районним народним музеєм імені Джозефа Конрада; Броніслав Володимирович Марковський – викладач історії та філософії Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права, кандидат філософських наук; Петро Васильович Пушкарук – вчитель історії Хажинської школи; Павло Степанович Скавронський – директор музею історії Бердичева, голова Бердичівського осередку Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині.


Крім цих прізвищ на форзаці книги зазначені ще прізвища так званої редакційної колегії у складі Збаражського, Стороженка, Колесник та Колібаби (керівників району в 2012 – 2013 роках), але якось мало віриться, що ця колегія хоч раз збиралась по обговоренню матеріалів книги, чи хоча б для їх прочитання.


А можливо й збирались, і обговорювали, бо історія Бердичівського району, описана в новій книзі саме й закінчилась на роках керування цієї четвірки. І не написано в ній, що цих керівників буквально виносили з їх кабінетів під час революції гідності. Напевно, що події останнього десятиліття в Бердичівському районі увійдуть вже до наступних видань історії.
Адже, Олександр Дмитрук запевнив на презентації, що нові видання ще будуть, а цю книгу він пообіцяв поширити по своїм друзям в Індії, Китаї, Канаді, країнам Європи, землякам у Житомирі та Києві. А голова райдержадміністрації Людмила Димидюк, яка теж брала участь у презентації, пообіцяла поширити її по всіх бібліотеках і школах району.


Оскільки в країні вже розпочалась передвиборча кампанія, а Олександр Дмитрук є начальником обласного виборчого штабу партії «Слуга народу», то присутні на презентації журналісти закидали його питаннями саме про вибори, але про це вже у наступній публікації.

kniga2

kniga3

kniga4

 

 

Лише нещодавно ми писали, що більше половини крадіжок в Бердичеві залишаються нерозкритими. Але деяких крадіїв все-таки достає «караюча рука закону», і покарання з за навіть дрібні крадіжки, на перший погляд, набігає чимале.



Так, днями в Бердичівському окружному суді було виголошено вирок більш ніж досвідченому у крадійському ремеслі бердичівлянину. За подібні злочини він вже був засуджений Житомирським апеляційним судом в 2016 році до 4 років позбавлення волі, у 2018 році Богунським судом Житомира на 5 років і три місяці, а в грудні 2019 року Бердичівським судом до 6 років. Але, в той же час, в судовому документі вказано, що вже 15.01.2020 року він був звільнений після відбуття покарання. Навіть з врахуванням Закону Савченко, зрозуміти цю суддівську арифметику дуже важко.


З перевиховування під час покарання в нашого «героя» не склалось, тому він вже 23 січня (через тиждень після звільнення) у скверику біля будинку творчості вийняв з кишені п’яного сучасний телефон та паспорт. 25 січня заліз до приватного двору та викруткою віджимав металопластикове вікно, але тут його помітили, і він втік.


16 лютого в дворі по вулиці Лупова відчинив викруткою багажник легковика, викрав звідти сабвуфер, потім заліз до салону, відчинив дверцята і виніс з машини ще магнітолу та набір гайкових ключів. А 10 березня йому навіть викрутка не знадобилась, каменем вибив вікно в автомобілі «Ауді», який стояв у дворі по вул. Карастоянової та викрав звідти 2000 гривень, що лежали в блокноті. 11 березня в актовому залі педколеджу він просто взяв у знайомого телефон, немовби десь треба терміново подзвонити, і пішов з ним прямо до ломбарду.


У суді обвинувачуваний свою вину визнав і розповів, що вкрадені речі він здавав у ломбард, а гроші витрачав як заманеться. Казав, що зробив дурість і просив суворо не карати.


«З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який характеризується негативно, скоїв велику кількість епізодів злочинної діяльності, починаючи вже через декілька днів після звільнення з місць позбавлення волі після відбуття покарання за попереднім вироком за скоєння аналогічних корисливих злочинів, приймаючи до уваги зухвалість і суспільну небезпеку злочинів, суд приходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе.
І лише приймаючи до уваги, що обвинувачений є молодим за віком, набув дві пом`якшуючих покарання обставини, враховуючи запропоновану учасниками міру покарання, суд приходить висновку про можливість призначення покарання обвинуваченому не на максимальний строк позбавлення волі, можливий при визначенні остаточного покарання. На думку суду, саме такий захід примусу є необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів, як ним так і іншими особами.»


Виходячи з таких мотивів суддя Яковлєв ухвалив:
 «Визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання:
*за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки;
*за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік.
*за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки;
*за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки;
*за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 01 (один) рік.
*за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді позбавлення волі на строк 01 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України з врахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань обвинуваченому   визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки 02 (два) місяці.
Початок строку відбуття призначеного покарання обвинуваченим обчислювати з 03 серпня 2020 року.
Цивільний позов потерпілого задовольнити повністю:
стягнути з  засудженого на користь потерпілого  5774 (п`ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. моральної шкоди.
Стягнути з на користь держави 4422 грн. 04 коп. процесуальних витрат на залучення експертів при проведенні Житомирським НДЕКЦ МВС України судової товарознавчої експертизи та двох судових трасологічних експертиз»


На перший погляд, крадій дістав по заслугах чимале покарання, але враховуючи попередні вироки, чомусь здається, що вже через півроку-рік він знову фігуруватиме в кримінальній хроніці.

Це відбулось у вівторок, о 15.00, в приміщенні відновленого Музично-драматичного театру на Європейській.

 



Хоча подія була запланована досить давно, але журналістів просили не анонсувати її задля безпеки, а для акредитації надати до посольства Ізраїлю в Україні копію паспорта та інших документів. Ще зранку територію навколо театру охороняли поліцейські, а безпосередньо перед заходом до них доєдналась служба безпеки посольства. На вході до театру у всіх перевіряли документи та просили не вести прямий ефір з події і не викладати інформацію в інтернет до 18.00.

 


У залі театру, зберігаючи соціальну дистанцію, розмістились небагаточисленні учасники церемонії та її гості. Учасниками були посол Ізраїлю Жоель Ліон, його заступник, прес-секретар з культури та інші співробітники посольства, Бердичівський міський голова Василь Мазур, заступник голови Житомирської облдержадміністрації Володимир Федоренко, заступник міського голови Житомира Олександр Шевчук, працівники виконкому Бердичева, в якості гостей журналісти та представники єврейської громади нашого міста.


Заступник посла у вступній промові коротко розповів про звання «Праведник світу» та наголосив, що вже 2634 українці були визнані такими. Для глибшого розуміння значимості такого звання наводимо інформацію про нього з Української Вікіпедії:


«В 1953 році під юрисдикцією Верховного Суду Ізраїлю було створено комісію, в обов'язки якої входить надання почесного звання «Праведника народів світу». У своїй роботі комісія керується певними критеріями, скрупульозно вивчаючи всі документи, свідчення тих, хто вцілів, та інших очевидців, оцінює історичні обставини й ризик для рятівника, на підставі чого вирішує, чи відповідає той чи інший випадок необхідним критеріям.


Особа, що ризикувала, рятуючи євреїв під час Голокосту, та визнана Праведником народів світу, отримує в нагороду іменну медаль, почесний сертифікат і право додати своє ім'я до написаних на Стіні Честі в Саду Праведників у Яд Вашемі в Єрусалимі (останнє замість висадження дерев, від чого відмовились через брак місця). Рятівники або їхні найближчі родичі отримують нагороду під час церемонії в Ізраїлі або в своїх країнах в приміщеннях Ізраїльських дипломатичних представництв. Ці церемонії проводяться в присутності місцевих урядових представників і широко висвітлюються в медіа.


Згідно із законом Яд Вашем уповноважений «надавати почесне громадянство Праведникам народів світу на знак визнання їхніх дій, а якщо вони померли, пам'ятне громадянство держави Ізраїль». Кожний, визнаний Праведником народів світу, має право на сертифікат від Яд Вашему. У разі його смерті, його найближчому родичу надається право на визнання пам'ятного громадянства за померлим. Одержувачі, що вирішили жити в Ізраїлі, отримують пенсію у розмірі середньої заробітної платні, безкоштовне медичне обслуговування, а також допомогу у веденні господарства та медичному догляді».
Вступний виступ посла Ізраїлю не був сухим монологом, а нагадував скоріше емоційний виступ пастора церкви, який ставить своїй пастві вічні запитання: «Що таке мужність? Що таке хоробрість? Чому ви це зробили (врятували євреїв), коли більшість людей в Європі просто спостерігали за цим?..»


Василь Мазур теж з чималим артистизмом зачитав підготовлений виступ про ролі і місце в історії євреїв для Бердичева та Бердичева для євреїв. Володимир Федоренко подякував послу за співпрацю, а Олександр Шевчук сказав, що його рідна бабуся теж отримала раніше таку почесну відзнаку.


Так само емоційно посол розповів про подвиг сімей, яких сьогодні оголошували праведниками.


Павло і Ксенія Стецюк перед війною жили у Житомирі, а їх сусідами була єврейська родина Блюменфельдів. Вже 1 липня нацисти прийшли в Житомир і незабаром всіх євреїв зібрали буцімто для робіт за містом, де їх насправді просто вбивали. З сім’ї Блюменфельдів, яка складалась з тата, мами і трьох дітей, з цього останнього шляху вдалось втекти лише дванадцятирічному Мойше. Він не знав куди іти і прийшов до сусідів. Стецюки його переховували на горищі та в підвалі довгих 8 місяців, а в червні 1942 року, коли знову активізувались пошуки євреїв, відправили Мойше до знайомих селян за межі міста. Він вижив, і прожив довге життя, в тому числі і в Німеччині. На екрані показали запис його сина, який сьогодні теж живе у Німеччині і передає величезну подяку родині Стецюків, які врятували життя його батьку.


Отримував нагороду з рук посла онук Павла та Ксенії Стецюків, Дмитро Стецюк, який і зараз живе у Житомирі. Він розчулився від такої подяки та розповів присутнім, що його дід врятував не тільки Мойше, а ще кілька десятків євреїв, адже під час війни він працював у РАЦСі, і багатьох євреїв переписав українцями.


Раїса Каплун ( у дівоцтві Шидельман) зустріла війну в Бердичеві 14-річною дівчинкою. Разом з родиною потрапила в гетто, але змогла звідти втекти. Вона прийшла в крайню хату села Дмитрівка (нині смт. Гришківці) і попросилась переночувати одну ніч. Це був будинок Надії Шемшуріної, у якої була дочка такого ж віку – Ніла. І одна ніч перетворилась на три місяці, що Раїсу переховували ці добрі люди, а потім Ніла дала їй свої документи і з ними Раїса дійшла до міста Славута, де вже дочекалась визволення. Відразу після війни дівчата зустрілись вдруге, а востаннє, як розповіла під час свого виступу дочка Ніли Шемшуріної Валентина Коваленко, яка й отримувала нагороду за маму і бабусю, зустрічались у 1995 році. Нині Валентина так і мешкає у Гришківцях.


У заключному слові заступник посла розповів, що протягом останніх шести місяців вони з послом вже вдруге відвідують Бердичів, і минулого разу, в розпал карантину, бачили на сцені театру реквізит для прем’єрного показу п’єси за мотивами розповідей Шолом-Алейхема під назвою «Великий виграш або 200 тисяч», а сьогодні у них з’явилась можливість подивитись частину цієї вистави в рамках урочистої церемонії.


Після короткої перерви на сцену і під сцену вийшло більше трьох десятків артистів, які вже давно знудьгувались від вимушеної карантинної перерви і зіграли першу дію вистави так, що якби у залі сиділи найбільші театральні критики, то і в них би, напевно, не знайшлось жодного критичного слова. Цю виставу давно вже чекають бердичівські любителі театру, і дуже сподіваємось, що вже незабаром вони таки її побачать. А поки що всю велич постановки можна уявити хоча б по фотографіям та коротким відеороликам.


Ось так цього дня у Бердичеві поєднались історія і сьогодення, євреї та українці, велика трагедія та великий подвиг, політика і культура. І дай Бог, щоб трагедії залишились лише в історії, а сьогодення і майбутнє відкривало нам лише позитивні приклади співпраці народів та культур.

posol1

posol2

posol3

posol4

posol5

poso61

posol7

posol8

posol9

posol10

posol11

posol12

posol13

posol14

 

Цю цифру на брифінгу озвучив начальник Бердичівського відділу поліції Олег Мельничук. Про ці та інші злочини та їх викриття, криміногенну ситуацію в місті
та продовження карантину розпитували журналісти місцевих ЗМІ керівника поліції майже годину.


- З якої причини заплановано проведення зустрічі з журналістами?
- 14 липня в Бердичеві відбулась зустріч керівника обласного управління з журналістами, на якій були висловлені пропозиції зробити традиційними зустрічі
начальника поліції зі ЗМІ, саме цю пропозицію зараз і виконуємо.


- Яка справа стала найрезонанснішою за останні тижні?
- Безперечно, це вбивство брата братом. Вони жили в будинку, розділеному на дві половини, постійно сварились за гроші, і, врешті-решт, під час чергової
пиятики молодший брат наніс смертельний удар ножем старшому. Поліція виїхала на повідомлення про труп, оперативно з’ясувала причетного до злочину та
затримала його. На даний час обвинувачуваний перебуває в слідчому ізоляторі.


- Чим завершилась справа блогерів, які в прямому ефірі катували людей?
- 20 травня до поліції звернулась жінка, яка заявила про зникнення сина. Оперативними заходами було встановлено його місцезнаходження. У квартирі, з якої
постійно вели трансляцію в інтернеті, зробили обшук, і знайшли зниклого сина у важкому стані. В лікарні його допитали, і він дав свідчення про те, як його
обманом привели в цю квартиру, і як знущались там з нього. Троє фігурантів цієї справи знаходяться зараз у розшуку, бо мають приводи в суд для обрання міри
запобіжного заходу і не з’являються на судові засідання. Згодом з цієї ж квартири випав ще один чоловік, за попередніми даними, сам. Тоді з квартири знову
вели стрім, але вже не фігуранти кримінальної справи, а якісь жінки.


- Чи додали до цієї кримінальної справи епізод про вбивство в прямому ефірі, яке сталось за участю цієї ж групи «блогерів» кілька років тому?
- Ні, поки що таку інформацію слідство не розглядає.


- Який загальний рівень розкриття злочинів у місті та районі?
- Станом на 1 серпня такий показник складає 47,8 %. Але важкі злочини, вбивства, грабежі, розбої розкриті повністю. Не розкрито, на жаль, багато крадіжок,
яких з початку року зафіксовано 183.


- Скільки порушень карантинного режиму зафіксовано поліцейськими?
- Було складено 28 протоколів. Кілька протоколів закрили, а в більшості епізодів суд виносив лише попередження порушникам карантину, реальних штрафів не
було. Основна робота поліції зараз зводиться до роз’яснювальних заходів.


- А як допомогла Національна гвардія, яку присилали з Києва на підмогу місцевій поліції?
- Підрозділ Національної гвардії був у Бердичеві півтора місяці в квітні-травні. Бійці допомагали поліцейським патрулювати місця підвищеної криміногенності.
За їх участі було складено 300 протоколів про адмінпорушення та 13 протоколів про кримінальні правопорушення (наркотичні речовини та зброя і боєприпаси).
Також, на початку липня, на наше прохання, ще на два уїк-енди нацгвардійці приїздили у Бердичів на допомогу.


- Яка кількість поліцейських зараз працює в Бердичеві?
- По штату в нас 120 посад, і всі вони зараз заповнені.


- А скільки міліціонерів було в Бердичеві раніше?
На це питання начальник відділу не мав відповіді, зате колеги журналісти згадали цифри від 300 до 500.


- Чому продовжуються випадки, коли ваші співробітники відмовляють людям приймати в них заяви про злочин. Чому, зокрема, довго «відфутболювали» тих, хто
постраждав у Бердичеві від шахрайства ріелторки?
- Відмовити у прийнятті заяви ми не можемо. А постраждалі від ріелторки прийшли до мене в кабінет, розповіли про ситуацію, і ми розпочали слідчі дії. Я
ніколи не ховаюсь від людей, мій телефон вже знає чи не пів міста.


- А як розслідуються справи пов’язані з забрудненням річки, чи горінням міського звалища, тобто порушенням екологічних норм і правил?
- Забруднення річки – вода ще на експертизі. Горіння сміттєзвалища - така ж ситуація. Призначено комплекс експертиз, результатів яких до цього часу ще немає.


- Ми писали про затримання і судові процеси над поліцейськими, які у Бердичеві боролись з наркозлочинністю, і в результаті були обвинувачені у збуті
наркотиків. Хто ж зараз очолює в місті цей напрям поліцейської роботи?
- Сектор боротьби з наркозлочинністю підпорядковується не міському відділу поліції, а напряму Житомирському управлінню, тому про їх діяльність потрібно
запитувати у Житомирі. Але наші поліцейські теж у своїй діяльності виявляють і посів наркотичних рослин, і факти споживання та продажу нарковмісних речовин,
і ці справи нами розслідуються та передаються до суду.


- А яка загальна статистика кримінальних справ у місті?
- З початку року працівниками нашого відділу відкрито 389 кримінальних проваджень, із них розслідувано та передано до суду – 150. Щороку поліція звітує перед
громадськістю про свою роботу, зазвичай це відбувається на сесії міської чи районної рад.


- А чому на засідання координаційної ради по боротьбі із злочинністю, які проходять регулярно за участю прокурора, міського голови та очільників району не
запрошують журналістів?
- Наступного разу запросимо. І навіть більше: можемо запросити до участі в рейдах та інших профілактичних заходах, щоб могли розповісти і показати буденну
роботу поліцейських.


- Чи полегшилась робота поліції із введенням у дію законодавства про кримінальний проступок?
- Поліцейським роботи не стало менше, навпаки, її потрібно робити швидше, адже за новим законодавством, яке полягає у спрощенні етапів розслідування
незначних кримінальних злочинів, їх потрібно вже за 72 години після скоєння передати до суду. Тут добре те, що люди, суспільство, бачать швидку реакцію
системи на скоєний злочин та швидке покарання за нього, адже раніше навіть прості справи могли тягнутись роками.


- І скільки справ уже розслідували по скороченій процедурі?
- З 1 липня, коли вступили в дію нові правила, в Бердичеві розслідувано і передано до суду по спрощеній процедурі 8 справ.


- Що хочете передати бердичівлянам через ЗМІ?
- Дотримуйтесь правил карантину, будьте уважними на дорогах, бережіть своє здоров’я та майно.

brif1

Для цього він ініціював початок процедури виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва шляхопроводу замість переїзду через залізницю по вулиці Житомирській.


І розпочав свою ініціативу з депутатських запитів на ім’я голови Житомирської облдержадміністрації Віталія Бунечка та міністра інфраструктури Владислава Криклія. В них він пояснює гостроту проблеми та просить розробити проектну кошторисну документацію на будівництво шляхопроводу в рамках Національної Програми Президента України по відновленню та будівництва мостів.

На минулому тижні депутату надійшла відповідь з облдержадміністрації, в якій пояснюють, що для Бердичева і так виділили багато коштів на ремонти доріг, і будівництво шляхопроводу вартістю орієнтовно 300 мільйонів гривень буде додатково розглядатись після опрацювання фаховими організаціями технічного рішення конструкції шляхопроводу.

Та, що там переповідати, нижче можете самі повністю прочитати як запит, так і відповідь.

Kicak list1

Kicak list2

Kicak list3

vidpovid.zapyt1

vidpovid.zapyt2

 

 

 

 

Ну, не буквально, а поки що лише адміністративно. Це випливає з проекту рішення міської ради, оприлюдненого днями на офіційному сайті Бердичева.

 



Так, цим рішенням планується передати приміщення Палацу спорту з балансу управління освіти на баланс комунальної установи «Міський плавальний басейн». Дослівно це звучить так:
«Управлінню освіти і науки виконавчого комітету Бердичівської міської ради передати приміщення будівлі Палацу спорту (літера А), а саме: приміщення підвалу І,ІІ,ІІІ,ІV; І поверху: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25,26; ІІ поверху: 29,30,31,32,33,34,35,36,37, 38,39,40,41,42,43,44 VІ; ІІІ поверху 49,50,51,загальною площею 1978 (одна тисяча дев’ятсот сімдесят вісім) кв.м., що розташовані за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 81, в оперативне управління комунальній установі «Міський плавальний басейн».

 


Тобто, мова іде про спортивний комплекс, який належав раніше заводу «Прогрес», потім належав невідомо кому, а потім був викуплений міською радою за 9 мільйонів гривень у комунальну власність. Цю подію так до цього часу офіційно і урочисто ще не презентували. Напевно зроблять це у зручний момент в апогей передвиборчої компанії.


Також цим рішенням пропонується перейменувати плавальний басейн у «Фізкультурно - оздоровчий комплекс - міський плавальний басейн», а директором комплексу призначити діючого директора басейну Олега Коденського.


В принципі, цілком зрозуміле рішення, щоб зняти з управління освіти трохи відмінні від освітнього процесу функції, і в той же час не створювати лишніх посад директора і бухгалтера нового спортивного закладу. Хоча, з іншого боку, на баланс управління освіти нещодавно хотіли «повісити» незавершене будівництво спортивного комплексу, яке розпочинав будувати мед коледж, і яке нинішній директор коледжу ніяк не може передати міськраді. Тож, можливо, це рішення допоможе уникнути плутанини зі спортивними комплексами в управлінні освіти.

 

Про зонування територій України в залежності від рівня захворюваності на корона вірус було ззазначено в постанові Кабміну ще 22 липня, але яка територія до якої зони увійшла стало відомо лише сьогодні.



На офіційному сайті Житомирської ОДА сьогодні о 8 годині ранку було оприлюднено таку інформацію:
«На позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій 31 липня було прийнято рішення про встановлення рівнів епідемічної небезпеки поширення COVID-19.
 
На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та на підставі оцінки епідемічних показників та з урахуванням обговорення Державна комісія з питань ТЕБ та НС вирішила:
 
встановити з 03 серпня 2020 року «жовтий» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 у Житомирській області – у містах Житомир, Бердичів, Малин, Новоград-Волинський та у Любарському, Пулинському, Романівському, Черняхівському районах.»

Зелена зона передбачає:
— перебування у громадських будівлях в масках або респіраторах;
— проведення масових заходів: не більше 1 людини на 5 квадратних метрів;
— кінотеатри із заповненістю на 50%;
— перевезення пасажирів тільки в межах сидячих місць.
Жовта зона (+ обмеження зеленої), забороняється:
— відвідування установ соціального захисту, в яких перебувають люди похилого віку, крім тих, що надають послуги кризово.
Помаранчева зона (+ обмеження жовтої), забороняється:
— діяльність закладів розміщення (хостели, туристичні бази тощо), окрім готелів;
— діяльність розважальних закладів, ресторанів у нічний час;
— планові госпіталізації в лікарнях;
— спортзали, фітнес-центри, заклади культури;
— прийом нових змін в дитячі табори;
— обмеження для масових заходів: 1 людина на 20 квадратних метрів та не більше 100 людей.
Червона зона (+ обмеження помаранчевої), забороняється:
— робота громадського транспорту;
— відвідування закладів освіти;
— діяльність ТРЦ, кафе та ресторанів.

zona1

zona2

Напередодні уїк-енду активісти громадської організації «Креативний Бердичів» оголосили в соцмережах про те, що в п’ятницю та суботу на міському пляжі буде організовано кінотеатр під відкритим небом.

 



Тому на вечір п’ятниці до пляжу почали з’їжджатись та сходитись бердичівляни, які прагнули нетривіально провести тепле закінчення передвихідного дня.
Хлопці та дівчата, сім’ї та компанії займали стаціонарні лавки в зоні відпочинку та розставляли власні переносні стільці або ж вмощувались на зручних м’яких кріслах, принесених організаторами, чи просто влаштовувались на траві.

 


Поки було ще світло, на волейбольному майданчику тривали товариські матчі з цього популярного спорту, у яких міг взяти участь будь-хто бажаючий.


Загалом, на пляжі панувала атмосфера, яку описував Віктор Коржук у своїх розповідях про далекі шістдесяті чи сімдесяті роки, коли чи не все населення Бердичева виходило на бульвар, чи на пляж, щоб себе показати і на інших подивитись.


А коли вже добре стемніло, розпочалась трансляція фільму «Аладін» з Уїльямом Смітом в головній ролі. А в неділю був фільм «Людина-павук».


Не секрет, що громадською організацією «Креативний Бердичів» опікується наш народний депутат Богдан Кицак, і, думаю, що чим ближче до місцевих виборів, тим більше буде креативних заходів від молодих активістів цієї організації. А, можливо, декого з них ми побачимо у списках кандидатів у міську раду, і тоді у бердичівлян буде можливість зробити так, щоб креативні ідеї отримували постійну підтримку місцевої влади.

plyazh2

plyazh3

plyazh4

plyazh5

plyazh6

plyazh7

 

  • asenposlugi1
  • moloko2
  • avtoshkola1
  • pamyat

На правах реклами

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.