Звернення, підписане 12-ма депутатами представила на сесії депутат Софія Томашевська, вимагаючи звільнити з займаної посади голову районної ради Максима Самчика. Апелюючи до неефективності роботи, розкрадання бюджетних коштів та підробки документації, представниця фракції БПП, заручившись підтримкою прихильників даного рішення, внесла таку пропозицію у порядок денний. Хоча правильніше було б сказати, що хотіла внести таку пропозицію, чим здійняла цілий скандал.
Ще до початку сесії було зрозуміло, що, як-то прийнято казати, щось буде. На це натякала присутність небаченої за останній час кількості депутатів районної ради, представників громадських організацій, голів сільських та селищних рад, навіть міських депутатів і всіх бажаючих взяти участь у засіданні. Заповнена зала вже, напевно, з самого початку чекала активної роботи, бурхливих дискусій і обговорень, яких так не вистачало на попередніх сесіях, коли за півтори-дві години, а то і менше, приймалися швидко рішення по всіх питаннях порядку денного.
Нинішня ж сесія мала розглянути всього 11 питань, серед яких були і ті, що стосуються змін районного бюджету, прийняття програм і навіть присвоєння звання «Почесний громадянин Бердичівського району». Та, на жаль, до порядку денного і голосування депутати так і не дійшли.
Після гучної заяви Софії Томашевської голова районної ради попросив аргументувати причини появи такої пропозиції, зробивши акцент на статтях Конституції України, які могли підтвердити законність такого прагнення усунути його з посади. І тут назовні випливло все: і претензії щодо об’єднаної Семенівської громади, і скандал минулої сесії навколо районної лікарні, і проблеми Бистрицької школи, де діти навчаються в коморах, і встановленні кондиціонери, договір про купівлю яких, як стверджував голова РДА Едуард Томашевський, ніхто не бачив, і багато-багато іншого. Присутні поділилися на два фронти: прихильники звільнення Максима Самчика та ті, хто вважає його діяльність правильною і показовою. Одні вперто вимагали включити до порядку денного подану пропозицію і, якщо Максиму Самчику немає чого переживати, депутатська більшість, як було зазначено, «як завжди», не проголосує за це. Інші ставали на захист голови районної ради, сиплячи свої аргументи і згадуючи навіть події кількамісячної давнини.
Замкнене коло продовжувалося майже дві години. По черзі до трибуни виходили усі бажаючі виступити, а їх було немало, і кожен висловлював свою думку. Дехто звинувачував очільника у затягуванні часу, мовляв, «вносьте питання до порядку денного», сам голова невпинно повторював, що це суперечить законодавству, бо питання не було розглянуте на засіданнях постійних комісій, як це повинно бути. Численні переходи на особистості, крик душі голів сільських рад, виказування наболілого – чого тут тільки не було.
Коли вже виступи закінчилися, все було підведено до одного: депутати мають спочатку голосувати за включення до порядку денного поданої пропозиції і розглядати її разом з іншими загальними питаннями. Максим Самчик твердо повторював, що це питання він не прийме і нехай депутати голосують за вже сформований порядок денний, аби нарешті розпочати сесію районної ради і прийняти важливі рішення. Проте кількості депутатських голосів на це не вистачило – їх було 13 «за». Згідно регламенту, о 12-й годині оголосили 10-хвилинну перерву для того, аби депутати могли обговорити питання і дійти до спільного рішення. Та й після перерви позиції обох сторін були незмінними, за порядок денний з включенням питання про звільнення голови районної ради не було проголосовано, тому сесію Бердичівської районної ради закрили. Коли все ж таки важливі питання району будуть вирішені, поки не зрозуміло, бо наступна сесія може бути аж через місяць, а то і пізніше (хіба що скличуть позачергову, аби присвятити її звільненню Максима Самчика), та дане протистояння на цьому не закінчилося і набиратиме воно все більших обертів.