В п’ятницю відбулась сесія Гришковецької селищної ради, яка відкладалась вже більше місяця. Чому відкладалась? Та, тому, що ніяк не могли назбирати голосів депутатів, які б проголосували за створення Гришковецької об’єднаної громади з окремих клаптиків нинішнього Бердичівського району. Ми вже багато разів писали про перипетії, пов’язані з об’єднанням громад на Бердичівщині, але напевно, необхідно ще раз коротко повторити події останніх двох років.
Після прийняття Закону України «Про добровільне об’єднання громад» почали формуватись перші обриси таких у Житомирській області ще при губернаторі Сергію Машковському. Тоді в перспективний план формування громад внесли об’єднану громаду міста Бердичів та Бердичівського району, як таку, що повністю відповідає ідеології об’єднання та історичним, географічним та економічним факторам.
Але міському голові Бердичева не сподобались, що його якось не так повідомили про цей план. (а може він не захотів, щоб об’єднана громада стала більшою за 90 тисяч виборців, що автоматично приведе до виборів мера в два тура). І він придумав свій план – приєднати до міста лише чотири ближніх сільських громади, а решта хай що хочуть, те і роблять.
Тут вже проти виступили районні чиновники і голова районної ради Максим Самчик почав активно просувати ідею створення об’єднаної Гришковецької громади, яка б повністю замінила Бердичівський район без Бердичева.
Його політичні опоненти не могли допустити такого і нашвидкуруч «зварганили» свій проект – Семенівська громада з центром у селі, яке ніколи не було навіть центром сільської громади. Самчику ця ідея на якомусь етапі теж сподобалась, бо він і проживає в Семенівці, і має значний вплив (завдяки тещі – голові сільгосппідприємства) на значну кількість жителів цих сіл. Тому він активно балотувався на голову цієї громади. Але, коли програв, Семенівська громада йому «разонравилась» і він навіть ініціював судові позови щодо законності її створення.
Тоді він почав створювати Гришковеьку громаду з тих сільрад,які ще залишились в районі. Працював багато і натхненно. Був майже на всіх сесіях всіх сільрад, на всіх громадських обговореннях, з чого зрозуміло, що робити йому на посаді голови райради фактично було нічого, тому й готував для себе наступний майданчик цілком свідомо.
Але зумів переконати у доцільності такої громади не всіх. Лише 9 сільських громад, які розташовані досить розпорошено, дали згоду на приєднання до Гришківець. Саме тому гришківецькі депутати не хотіли голосувати за створення такої неоковирканої ні географічно, ні економічно, ні історично, громади. Всі розуміли, що вигоду від цього отримають лише ті, хто стане на чолі громади і буде контролювати бюджетні потоки.
В Гришківцях пройшло декілька громадських обговорень, про які ми теж розповідали на сторінках газети, а потім більше місяця тривала «індивідуальна робота» з кожним депутатом та кілька неофіційних зібрань для «викручування рук» незгодним з «генеральною лінією».
Я теж являюсь депутатом селищної ради, але одразу заявив, що таку гнилу конструкцію майбутнього територіального устрою я підтримувати не буду, тому мене особливо не вмовляли. А ось депутатів, які є найманими працівниками селищної ради та її комунальних закладів, змусили змінити свою думку. На п’ятничній сесії деякі з них так і казали (тихенько і між собою), що вперше вони голосують не так, як їм велить совість.
Хоча цього разу на сесії Максима Самчика не було, але знову були десятки людей, які ходять за ним по п’ятам, знову на виступ запросився чоловік у військовій формі, який незрозуміло про що говорив, але робив це явно погрожуючи присутнім, про що йому тут же і сказали.
Головуюча на сесії Ірена Лісова явно не хотіла, щоб звучали якісь інші думки, запропонувала голосувати без обговорення питання, хоча незрозумілим залишилось, чи обговорювали його депутати не на якихось таємних зустрічах, а на офіційних засіданнях постійних комісій.
Також не дала слово й іншому бажаючому виступити місцевому активісту Станіславу Оксюківському. Він теж досить активно цікавився питанням законності об’єднання, писав листи до вищих органів України, і хотів озвучити для присутніх їх відповіді саме до голосування.
Йому, як нікому зрозуміла, якою може бути ціна помилки у місцевому самоврядуванні, адже нині секретар Гришковецької селищної ради, його дружина Оксана Оксюківська, перебуває під слідством у кримінальному провадженні, бо просто підписала під час відсутності голови ради, яка терміново пішла і відпустку напередодні нового року, фінансовий документ.
За законом, голові ради дається 5 днів для того,щоб підписати або не підписати будь-яке рішення ради, тому оригінал, а не проект рішення можна буде гарантовано побачити на цьому тижні. Тоді й зможемо його детальніше проаналізувати.
Про сесію можна сказати: хто всрався – невістка. А її дома не було, як не було а спідниця на хирдці висіла Самчика там і близько не було, а шановному Даманському він привидівся, видно очі нечиста сила за гроші закривала.
Яке б рішення сесія не прийняла у всьому винен Самчик як та невістка.