Група під керівництвом колишнього голови районної ради Максима Самчика зробила вчора ще одну спробу створити громаду з лояльних до нього сільських рад. А саме, на сесії Гришковецької селищної ради прийняти рішення про утворення такої ж мало спроможної та некомпактної об’єднаної громади без двох сільрад( Слободищанської та Малосілківської), які явно не межують з іншими.

Мало того, що ця пропозиція не обговорювалась на комісіях селищної ради, та й саму сесію призначили зненацька (депутатів повідомили лише напередодні), але її проведення взагалі відбувалось з грубими порушеннями регламенту. Спочатку призначили на 17.00, потім перенесли на 18.00, але депутати, які зібрались на призначений час не змогли розпочати засідання. Виявилось, що селищна голова не приїхала ще з робочої поїздки у Вінницьку область.

Крім депутатів до селищної ради прийшла «група підтримки» об’єднання, учасники якої заявили, що будуть чекати голову хоч до пізньої ночі, аби провести цю сесію. О 19.00 ситуація не змінилась, тому кілька депутатів, і я в тому числі розійшлись хто по домівках, хто по справах. Що було далі мені переповідали вже очевидці подій.

Ближче до восьмої години вечора Ірена Лісова, нарешті приїхала, і сесію розпочали. Проголосували за кілька земельних питань, на вирішення яких вже давно чекали жителі селища і приступили до об’єднавчого питання. Крім Максима Самчика та його гришковецьких прихильників дочекались відкриття сесії і троє обласних депутатів від Радикальної партії, які теж виступали і закликали створити цю громаду, але врешті-решт проговорились, що коли прийде до влади їх партія, вони все одно все переміняють.

Коли дійшла черга до голосування, більшість присутність виявилась розчарованою. За громаду з семи сільських і однієї селищної ради проголосували лише 11 з присутніх 16 депутатів, що недостатньо на один голос для прийняття позитивного рішення. Здоровий глузд у цьому випадку все-таки переміг. На питання «Що робити далі?», поки що відповіді в районі немає.

Я вважаю, що рівень адміністрація-районна рада-сільські голови вже все, що міг у питанні об’єднання-роз’єднання зробив. Потрібно опускати обговорення і висловлення пропозицій як мінімум на рівень депутатів сільських рад, а можливо й на рівень простих мешканців району у вигляді аналогу місцевого референдуму. Це дозволить значно легітимізувати як пропозиції, так і рішення щодо адміністративної реформи Бердичівщини.