Нищук, Кириленко, Зубко чи Гройсман – хто з них приїде в Бердичів на відкриття театру — РІО Бердичів

П'ятниця, 15 Грудня

Увійти

Зареєструватися


Нищук, Кириленко, Зубко чи Гройсман – хто з них приїде в Бердичів на відкриття театру

В Бердичеві наближаються до завершення роботи з реконструкції старовинного театру. За обсягом бюджетних капіталовкладень це один з найбільших об’єктів будівництва за останні кілька років. Загалом з місцевого, обласного та державного бюджетів на цю реконструкцію було витрачено більше 30 мільйонів гривень. 

Історія театру в Бердичеві розпочалась більше століття тому, коли доктор Шеренцис збудував в центрі міста будівлю для виступів пересувних театрів. Своєї трупи в Бердичеві тоді не було, і чи буде вони зараз, питання теж залишається відкритим.

Асенизатор

В буремні 20-ті роки минулого століття в цій будівлівідбулось чимало різноманітних зборів і з’їздів, виступали армійські командири та партійні начальники, про що донедавна свідчили меморіальні дошки, які прикрашали фасад. Виступав тут поет Маяковський та чимало інших культурних діячів, які залишили трохи менший слід в історії.

В післявоєнні роки театр виконував функції ГДК (городского дома культури), де теж проводили і концерти, і збори, і з’їзди. До речі, останнім директором цього закладу в дев’яності роки була нинішній директор МПК ім.Шабельника Олена Володимирівна Петрівська. Тоді, окрім звичних зборів, тут почали проводити такі популярні серед молоді дискотеки.

Потім в 1996 році колектив будинку культури перейшов до колишнього будинку культури заводу «Прогрес», а щоб будівля не пустувала, її віддали в оренду Бердичівському району. І знову пішли збори, концерти, пісні і танці, але тепер головними гостями заходів вже були голови райдержадміністрації та ради.

В часи, коли головою РДА був Альфред Білецький, від дискотек вирішили піти ще далі, зробити в цій будівлі повноцінний нічний клуб. В суборенду його взяв такий собі Рома, зробив сходи на балкони не через фойє, а безпосередньо з зали, та на віконних гратах з металу виготовили назву клубу – «Арлекіно». На відкритті клубу, крім голови РДА (після нього), вітальні промови з чільного місця виголошував місцевий кримінальний авторитет Боря Херсон. Але «Арлекіно» недовго веселив бердичівлян, бо невдовзі щез його власник, і тоді подейкували, що з ним щезло чимало грошей, які він позичив у «поважних» городян нібито на розкрутку клубу.

Мені особисто за всі ті роки запам’ятались декілька заходів, які проходили в цій будівлі: концерт рок-гурту «Аракс» у якісь 80-ті роки, концерт Гаріка Кричевського у якісь 90-ті та розважальне шоу «Нумо, дівчата!» в 2000-ні. Тоді керівником районного будинку культури була Зоя Мартинюк, і вона зібрала з усіх сіл району і учасниць, і їх вболівальників, а переможницею турніру, пам’ятаю, стала донька одного з сільських голів, яка на кулінарний конкурс представила чудове смажене поросятко.

Потім змінилось ще кілька керівників районного закладу, але саме Зоя Іванівна під час своєї роботи вже в якості начальника районного відділу культури, зробила рішучий крок, завдяки якому стало можливим сьогодні відновлення театру. Вона розірвала договір оренди Бердичівського району з Бердичівською міською радою і, по суті, перед містом постала дилема: що далі робити з будівлею?.

І тоді вже Василю Мазуру довелось приймати непросте, але потрібне рішення: театру в Бердичеві бути! Чимало критики вислухав він за таке рішення, але, напевно, розумів, що вода, тепло, газ і дороги – це буденні проблеми, вирішенням яких доводиться займатись щоденно, а театр – це справа, яка може виникнути в місті лише раз у століття. І якщо це «вікно можливостей» проґавити, іншого можуть дочекатись лише наступні покоління.

Отже, сьогодні всі будівельні та оздоблювальні роботи в будівлі закінчені, люстри розвішені, стільчики розставлені, і вішалки прибиті. Минулого тижня вже продіагностували роботу новітнього звукового та світлового обладнання та встановлювали меблі в допоміжних приміщеннях. До відкриття фактично готово все, але сама дата відкриття є чи не найбільшою таємницею в місті, як і список гостей, які будуть присутні на ньому.

Можна зробити припущення, що саме цей список і являється вирішальним для визначення дати офіційного відкриття. Адже це повинен бути бенефіс трирічної роботи міської влади та особисто міського голови, тому цілком зрозуміло, що цією радістю захочуть поділитись з високопосадовцями, діячами культури і мистецтв, колишніми і нинішніми бердичівлянами та гостями міста.

Прізвища, які винесені в заголовок, напевно, лише маленька дещиця з тих, кого потенційно планують запросити чи з ким вестимуть остаточні перемовини. Про те, що буде голова облдержадміністрації, ніхто навіть не сумнівається, а ось з урядовцями не все так однозначно.

Міністр культури Нищук – дуже велика вірогідність, що він може бути, але, однозначно, «хедлайнером» відкриття він не буде. Віце-прем’єр з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко в Бердичеві вже якось бував, виступаючи на якомусь з передвиборчих мітингів, і запам’ятався, за чутками, лише тим, що не їв і навіть не пив нічого з місцевих продуктів, а лише привезене з собою. Віце-прем’єр з регіонального розвитку, наш Житомирський земляк Геннадій Зубко – дуже вірогідний гість свята, але найбільш очікуваний, напевно, все таки прем’єр Володимир Гройсман. Як-не-як, він теж наш земляк і географічно, і ментально, та й їздить частенько або через місто, або повз нього по об’їзній, то ж спланувати його кількагодинний приїзд дуже й дуже реально.

Серед дат відкриття теж є чимало варіантів: 7 грудня – день місцевого самоврядування, 13 грудня – Ханука, 19 грудня – день Святого Миколая, 25 – Католицьке Різдво, хоча таким може стати будь-який будній чи вихідний день, в який зорі складуться так, що більшість гостей, про які ми тут писали, та ще більше, про яких не писали, зможуть завітати до Бердичева. Залишилось чекати зовсім недовго, щоб дізнатись, які припущення виявляться вірними.

Олександр Доманський

P.S. Можливість приїзду Президента Порошенка в Бердичів теж не можна виключати, але тоді за рамки з металошукачами потрапить не кожен бажаючий.

P.P.S. Ходять чутки, що до Бердичева на відкриття дитячого реабілітаційного центру планують приїхати Юрій Павленко та Юрій Бойко, і хтозна, чи не захочуть в Бердичеві і тут поступити по-бердичевськи…

P.P.P.S. Вішалки ще не прибили, лише зняли розміри двох гардеробів та незабаром їх виготовлять і встановлять. Отже, того, з чого починається театр, поки що немає.

teatr1

teatr2

tetr2

teatr3

teatr4

teatr5

teatr6

teatr7

teatr9

 

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

На правах реклами

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. МЮДа 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 2-15-73, +38096-256-67-50
E-mail: rioberdychiv@gmail.com
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.