Про об’єднані громади на Бердичівщині знову сперечались без участі представників Бердичева — РІО Бердичів

Понеділок, 24 Вересня

  • TehnoMayster
  • TehnoMayster remont800

Про об’єднані громади на Бердичівщині знову сперечались без участі представників Бердичева

25 січ. 2018 Олександр Доманський

У вівторок в Бердичеві по вул. Соборній, 23 у великій залі будівлі Бердичівської райдержадміністрації Бердичівська районна рада провела чергову сто-надцяту нараду з питань децентралізації та об’єднання територіальних громад.

Оскільки захід проводила саме районна РАДА, і представники прес-служби АДМІНІСТРАЦІЇ не знали про нього, тому й журналістів сповістили з деяким запізненням. Тобто сидять в одній будівлі дві установи, які «типу» керують одним районом, а знать не знають, що робить кожна з них. Добре хоч цього дня позвали представників третьої установи – Семенівської об’єднаної громади, які теж «сидять» в цій самій будівлі (місто Бердичів вул. Соборна, 23) і теж «типу» керують частиною Бердичівського району.

Асенизатор


Попри те, що всі ці бюрократичні організації мають в своїй назві слово «Бердичів» або ж принаймні розміщують свої керівні органи в місті Бердичів, на захід знову, вже в стонадцятий раз, забули запросити хоча б якогось представника місцевої влади міста Бердичів.


На початку зібрання запрошений з Житомира керівник обласного офісу реформ (напівгромадська – напівдержавна організація, яка фінансується за рахунок міжнародних грантів) Василь Невмержицький заговорив про те, що в області хотіли б бачити Бердичівську об’єднану територіальну громаду у складі як міста Бердичева, так і однойменного району, але потім, відчувши атмосферу в залі, він такого більше не повторював.


На жаль, як і на всіх заходах, які проводять або в яких беруть участь «грантоїдські» організації «типу» Офісу Реформ, презентаційна частина про загальні аспекти територіальної реформи в Україні дуже й дуже затяглась. Нехай депутати райради та чиновники адміністрації – витривалі щодо довгих засідань слухачі, але цього разу на зібрання запросили і «простих людей» (депутатів сільських та селищної рад), які після години лекцій почали потроху покидати зал, прямуючи до більш звичного і більш корисного їм місця – Бердичівського ринку.
Експерти Офісу в цей час розповідали, які чудеса вони бачили під час поїздок до далеких, але вже об’єднаних громад: в одній громаді змонтували сміттєсортувальну лінію!, в іншій громаді – бібліотеку перетворили на інтерактивний простір!, а в третій – відкрили музичну школу!!! На що вже я не витримав і сказав промовцю, що все це, про що він розказує, в Бердичеві вже давно є і бердичівляни та ті жителі навколишніх сіл, які дійсно цього хочуть, давно цим користуються.


Єдиним, що утримувало в залі ще більшість присутніх, була анонсована доповідь Семенівського сільського голови Наталії Семенюк. ЇЇ вона теж прикрасила слайдами і фотографіями, бо вже побувала чимало на різних модних тренінгах і бачила, як це має бути. На жаль, серед явних звершень, як то проведення вуличного освітлення у віддалених селах, до звіту увійшли і цілком буденні речі. Крім думки про те, що незабаром в громаді мають об’єднати сільські і шкільні бібліотеки, нічого такого, щоб не робилось в інших селах поки що не об’єднаної частини району, присутні не почули. Але в ході коротенької дискусії її учасники все-таки допомогли Наталі Володимирівні сформулювати те головне, що досягнуто у самостійному річному господарюванні: «Міняються люди. Змінюється свідомість. Люди вчаться як заробляти і як економно та ефективно використовувати зароблене. Громада господарює самостійно всього 364 дні, а це зовсім мало, щоб показати якісь корінні зміни».

 


Після цього виступу присутні нарешті почали обговорювати те, задля чого і потрібно було збиратись: що робити із залишками Бердичівського району. Чи починати наново вже майже пройдений шлях по об’єднанню в одну громаду, чи все ж робити кроки до більш реалістичних і компактних двох-трьох громад. До цього часу більшість публіки вже покинула залу, залишились лише сільські голови та найбільш активні місцеві депутати, і тут вони вже почали ділитись на купки за конфігурацією майбутніх громад. Найбільш зрозумілі поки що обриси громади так званого «Житомирського напрямку», у яку можуть увійти сільради Осикового, Реї, Солотвина, Никонівки, Половецького, Скаківки та селищна рада Гришківець.


Інша ж частина району може об’єднатись або в одну громаду, або ж у дві – села, розташовані на Чуднівській трасі, та села, які тяжіють до Хмільницької траси. Спілкуючись з учасниками зібрання вже після наради, стало зрозумілим, що більшість з них прагне дій, але вже бояться про них вголос говорити, щоб їх потуги знову не потонули у вирі взаємних звинувачень, кривотолків, образ і амбіцій.
Дуже шкода лише, що в розмовах про використання майбутніх об’єднаних бюджетів та можливих подачок з державних фондів дуже мало згадують про одну з головних цілей адміністративної реформи – покращення інвестиційної привабливості територій та створення нових бізнесів. Адже як гарно не економ бюджетні кошти, все одно вони приходять лише з реальної економіки, про яку в дискусіях поки що не згадують.
Потрібно пам’ятати одну просту істину: «ЧИНОВНИК НЕ СТВОРЮЄ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ. Він навпаки, запросто може заважати цьому процесу і ще й хизуватись цим». Сьогодні в Бердичівському районі легально сплачують ПДФО лише близько 2500 чоловік (з населення 30 тисяч чоловік) і близько дві тисячі з них – працівники бюджетної сфери. Тобто реальна економіка району – це самі ці 500 чоловік.


Нормальним (хоча і не ідеальним) було б таке співвідношення: 3 тисячі працює в реальному секторі, 1 тисяча – в бюджетному. І таке завдання цілком реальне, якщо відійти від радянських стереотипів, які досі ще дуже живучі в Україні. Та ж Наталя Семенюк у своєму інтерв’ю, опублікованому на сайті Семенівської громади, вражається, що в Польщі не утримують на кошти бюджету клуби та будинки культури. Там замовляють видовищні послуги, які надають підприємці чи самозайняті творчі люди. Саме таким, на мою думку, має бути напрямок реформ і у нас: перейменувати освіту в навчальні послуги, медицину – у медичні, а культуру – у видовищні. Задача влади – замовляти всі ці послуги (краще на конкурентній основі), а не утримувати енергопожираючі школи, клуби і ФАПи.

 IMG 3051

 IMG 3055

 IMG 3058

 IMG 3060

 IMG 3061

 IMG 3065

 IMG 3066

 IMG 3067

 

Відео

1 коментарів

  • Житель села Семенівка
    Житель села Семенівка П'ятниця, 26 січня 2018 09:35 Надіслати

    Про що можна говорити головиха Семенюк з Семенівської громади? Як разом з Шеретуном з Іванковець зробили з громади бор...ль. В день Голодомору організувала п'янку з танцями в Закутенцях, так вітала старосту Ващенка з іменинами. За рік робити не змогла засипати жодної ями на дорогах, не говорячи про щось серйозне.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

RIFdruk

  • asenposlugi1
  • moloko2
  • avtoshkola1
  • pamyat
  • UTK1

На правах реклами

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. МЮДа 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 2-15-73, +38096-256-67-50
E-mail: rioberdychiv@gmail.com
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.