А сталось це місяць тому, коли до ладу стала перша сонячна електростанція на теренах нашого краю, яка майже повністю забезпечує потреби Бердичева в електричній енергії.
Про історію її будівництва та відкриття розповів головний натхненник цього інвестиційного проекту, який сьогодні веде переговори по відкриттю ще кількох подібних електростанцій на Житомирщині – Олег Громатенко. Зустрітись із ним бердичівським журналістам вдалось майже випадково, адже тепер, коли станція увійшла в етап промислової експлуатації, керівник проекту буває тут набагато рідше.
Розпочалось все у 2013 році, коли в Україні були затверджені «зелені» тарифи на електроенергію, яка мала б вироблятись на сонячних, вітрових та малих гідроелектричних станціях. Вони стали найбільшими в Європі і європейські та вітчизняні інвестори вперше звернули увагу на цей бізнес.
Тоді розпочали підбирати оптимальні за розташуванням земельні ділянки, які мали б знаходитись недалеко від споживачів електроенергії (від підстанцій існуючої електромережі). Цим умовам якраз і відповідала ділянка поблизу Бердичівської об’їзної дороги на місці колишнього звалища колишнього шкіроб’єднання імені Ілліча площею 30 гектарів.
На жаль, війна перебила всі задуми, і лише в 2017 році, завдяки порівняно стабільній ситуації в економіці України відновились плани будівництва цієї електростанції, яка має романтичну назву «Ганська» на честь дружини всесвітньовідомого Оноре де Бальзака. Інвесторами проекту виступили датські інвестиційні компанії, які викупили ТОВ «Ганська СЕС» і вклали в цей проект більше п’ятнадцяти мільйонів євро.
Вже в кінці 2018 року всі інженерні роботи були завершені і на відкриття станції мав приїхати навіть Президент Порошенко в рамках свого передвиборчого туру, але дозвільні документи довелось робити довше, ніж будувати електростанцію. З початку року і до березня «зелений» електрострум фактично вже надходив у мережу, але офіційно станцію «включили» (і почали платити за вироблену нею електроенергію) лише з 1 квітня 2019 року.
На сьогодні, за гарної погоди, Ганська СЕС генерує 15 МВт енергії в пікових навантаженнях. Від 5 до 10 мегават споживає місто Бердичів, а інша енергія передається до інших споживачів. За ці кілька місяців вже вироблено більше 3 гігават/год електроенергії, тому можна впевнено сказати, що Бердичів раніше Житомира та інших міст області став користуватись «зеленою» енергетикою.
Сьогодні безпосередньо на СЕС працює людей небагато – 2 інженери, 2 охоронця, 4 чоловіка, які косять траву, але в головному офісі у Житомирі працює більше менеджерів, які ведуть вже наступні проекти, а враховуючи роботу місцевих підрядників, можна сказати, що всього було створено близько 150 робочих місць.
Під час будівництва довелось долати чимало труднощів технічного характеру, але вони не порівнювані з труднощами бюрократичного характеру. Внаслідок тяганини, зумовленої нашим законодавством, на жаль, реальне введення в експлуатацію станції відбулось на три місяці пізніше проектного терміну, і тим самим збільшило термін окупності інвестиційного проекту з 7 до 7,5 року.
Саме тому Олег Громатенко поділився з журналістами своїм планом висуватись кандидатом в депутати Верховної Ради, щоб там змінювати правила гри для інвесторів в Україні. Адже він вважає Україну та, особливо, Житомирщину надзвичайно інвестиційно-привабливими територіями за умови ліквідації бюрократичних бар’єрів. 1 євро інвестицій приносить в економіку області майже 6 євро прибутку, а один позитивний приклад реалізації інвестпроекту приводить десять нових інвесторів (як і один негативний – відштовхує десятьох).
На жаль, вже сьогодні ми бачимо, як відвертаються від України інвестори в «зелену» енергетику завдяки останнім рішенням уряду, які вже знизили привабливість таких проектів на 25%, а нині, після введення з 1 липня ринку електроенергії та аукціонів на її продаж за «зеленим» тарифом таких стане ще більше (інвесторів-втікачів). Наприклад, коли нещодавно інвестори вибирали між тим, де збудувати електростанцію – в Монголії чи в Україні, то, на жаль, вибрали Монголію. І не стільки тому, що там більше сонця, скільки тому, що там менше бюрократів.
Після такого насиченого та емоційного інтерв’ю, Олег Грамотенко показав журналістам процес вироблення електроенергії, який можна спостерігати лише на екранах комп’ютерів. Там видно, що будь-яка хмарка відразу знижує виробництво і, відповідно, надходження коштів від енергоринку до інвестора.
Семенівська ОТГ, на території якої розташована СЕС, стабільно отримує чималі кошти до свого бюджету від земельного податку, сонячні батареї милують око проїжджаючих водіїв, здавалося б, одна ідилія від такого виробництва, але є нині в країні і відверті противники «зеленого» тарифу. Вони говорять, що дефіциту електроенергії у нас немає, а великий розмір такого тарифу доводиться платити іншим споживачам, та і якістю струму від інверторних модулів сонячні електростанції не можуть похвалитись.
Колись в західній Європі теж були такі скептики, а тепер відновлювальна енергетика там займає вже більше половини електричних потужностей і її частка все зростає. Тож будемо сподіватись, що колись (за років 50, думаю) доцільність «зеленої» енергетики стане і в нас очевидною.