Про це написала на своїй сторінці у «Фейсбук» одна жителька Гришковець. Хоча вона і її чоловік працюють в місті, і, відповідно, туди ж ідуть їхні податки.
Проблема взаємовідносин міського і районного бюджетів щодо лікування чи навчання жителів Бердичівського району в місті і навпаки існувала завжди. Але раніше далі обговорення та взаємних претензій справа не доходила. Для того, щоб зрозуміти, що ж змінилось між вереснем минулого року, коли дітей з району без проблем брали до творчих шкіл міста, та вереснем цього року, коли їм відмовляють у навчанні, довелось опитати чимало посадових осіб та простих людей.
Начальник міського управління культури підтвердила, що в цьому році творчі школи, які підпорядковуються її управлінню, дійсно не мають права набирати дітей з району. Вдатись до таких заходів управління змушене за результатами перевірки виконавчого комітету Бердичівської міської ради інспекторами контрольно-ревізійного управління, яка закінчилась у квітні цього року.
В акті результатів перевірки вказано, що навчання в художній та музичній школах, які фінансуються з міського бюджету, учнів Бердичівського району та створених в ньому ОТГ, являється порушенням бюджетного законодавства. При цьому аудитори вирахували збитки міського бюджету від таких учнів, які за п’ять років вилились в досить вагому суму. Як вихід із ситуації рекомендували, щоб ОТГ платили за своїх учнів до бюджету міста. Управління культури листи з таким проханням відразу направила до прилеглих ОТГ, з розрахунком, пропорційним кількості дітей, які займаються в творчих школах.
Голова Гришковецької ОТГ розповіла журналісту, що такий лист дійсно приходив, і його розглядали депутати на сесії селищної ради. Місто пропонувало заплатити ні мало, ні багато – півмільйона гривень. Стільки, мовляв, витратили на навчання гришковецьких дітей за п’ять років. Депутати не дали добро на таку оплату, бо, по-перше, гроші на це не були заплановані в бюджеті, а по-друге, побоялись створити прецедент. Адже, вслід за музичною та художньою школами свої претензії можуть заявити і танцювальні гуртки, і спортивні секції, а такого навантаження бюджет точно не витримає.
Деякі жителі селища, присутні при розмові, пафосно заявляли, що ми можемо самі в себе створити такі школи, але їх мало хто підтримав, адже мало мати просто приміщення, документи, ліцензії й інструменти, найголовніше – мати спеціалістів і багато грошей.
Начальник районного відділу культури, до якого ми звернулись за коментарем щодо такої ситуації, зізнався, що про таку проблему він вперше чує, але підтвердив, що організаційної спроможності створити свої творчі школи не мають ні ОТГ, ні район в цілому.
Директор музичної школи з жалем повідомила, що, дійсно, при наборі на навчання довелось відмовити п’ятьом дітям жителів Гришковецької ОТГ і одній дитині з Швайківської ОТГ. Їм запропонували або зачекати ще один рік (їх вік ще дозволяє це зробити) з музичним навчанням, або ж скористатись можливостями навчання в приватних музичних студіях чи гуртках ЦПО ім. Разумкова та міського Палацу культури (до яких ще рука КРУ не дісталась – авт.) А тих дітей, які вже вчаться в старших класах «музикалки», поки що не виганяють і не утискають.
Директор художньої школи теж не стримувала жалю з того, що довелось відмовити кільком дітям з району. І це при тому, що загальний конкурс на навчання був дуже великим, за творчими завданнями відібрали половину найкращих, і саме деяким з цих найкращих довелось відмовляти. До кінця незрозуміло і як продовжувати навчання в «художці» тим районним дітям, які вже тут навчаються по кілька років. Адже повна собівартість навчання дитини в художній школі складає близько 800 гривень, з яких сьогодні батьки сплачують лише 265 грн., а в музичній школі, з її індивідуальними заняттями ще більше – 1700 грн.
В коментарях до посту у «Фейсбук» люди з сарказмом писали, що це тільки «квіточки» розрекламованої децентралізації, а «ягідки» ще попереду. На що я написав свій коментар, якби створили одну громаду спільно місто з районом, то ніяких би міжбюджетних колізій не виникало. В планах «децентралізаторів» було все логічно, на основі економічних, географічних, транспортних і культурних зв’язків центром громади мали б в першу чергу стати міста обласного підпорядкування, потім – міста-районні центри, тоді – колишні райцентри, і в кінці цього списку – великі селища. Про села, як центри громад, ніхто навіть не заїкався.
Зараз нова влада хоче виправити помилки попередників, до кінця року провести перепис населення, потім примусово завершити процес децентралізації, тобто, укрупнити все-таки до логічних розмірів первинні адміністративні одиниці і провести майбутні вибори вже за новими правилами і в нових територіальних громадах. Отже, цілком можливо, що до наступного вересня карта Бердичівського району знову зміниться і ті діти, яким цьогоріч відмовили, зможуть наступного року потрапити на навчання до беззаперечно прекрасних осередків бердичівської культури – музичної та художньої шкіл.