«В Бердичеві живе 95 % вихідців з села», - стверджує в інтерв’ю колишній голова РДА — РІО Бердичів
  • buhoblik800
  • TehnoMayster remont800

«В Бердичеві живе 95 % вихідців з села», - стверджує в інтерв’ю колишній голова РДА

Едуард Євгенович Томашевський Едуард Євгенович Томашевський

На минулому тижні кілька публікацій в нашій газеті було присвячено проблемам, які виникають у взаємовідносинах міста Бердичева та Бердичівського району (дітей не пускають в музичну школу, асфальт не ремонтують біля районної лікарні тощо). Прокоментувати ці та інші історії співіснування двох сусідніх територіальних одиниць ми попросили колишнього голову Бердичівської районної державної адміністрації Едуарда Євгеновича Томашевського.

Коли я працював головою РДА, з міської ради теж приходили листи з проханнями оплатити навчання дітей з району у міських творчих школах - музичній та художній, але коли я детальніше ознайомився з додатками до такого листа, то в список дітей, за які район має платити місту, включили навіть дитину з Жежелева?!! Це говорить або про те, що хтось з апарату міської ради не знає географії, або про те, що обрахунки велись «зі стелі».


До видатків, які б мала заплатити районна адміністрація, включили і послуги сторожів, і техпрацівниць, і ремонти, і інструменти, але якщо вже входити в процес співфінансування закладу, то потрібно, щоб була можливість і впливу на його роботу. Наприклад, робити графік занять зручнішим для дітей, які доїжджають із сіл, чи відкрити філію в селищі, чи впливати на кадрові питання, але такого району ніколи і ніхто не пропонував.


А якщо сьогоднішні заборони випливають з акту перевірки КРУ?, то хотілося б його побачити і прочитати, адже він вступає в протиріччя з основними законами, що стосуються позашкілля, і в яких прямо вказано, що діти повинні мати можливість отримувати додаткову освіту незалежно від місця їхнього проживання, тим паче, що батьки дітей вносять свою плату вчасно.


В місті 95% людей - вихідці з села, і можна порахувати «хто чию картоплю їсть». Та це не повинно роз’єднувати людей, а, навпаки, повинно їх об’єднувати.


Ще на найпершій нараді з децентралізації я представляв проект майбутньої спільної громади в складі міста і району, але тоді з’явилось багато противників такого об’єднання, в основному з політичних міркувань та особистих інтересів.


З початку процесу об’єднання сільських рад в більші громади, на жаль, старі проблеми не зникли, а до них лише додались нові. Так, при мені штат районної адміністрації складав 96 чоловік, працювало за списком 76 осіб і то, 26 з них працювали в управлінні праці та соцзахисту, яке дійсно проводить багато кропіткої, нудної, але важливої та потрібної роботи, тобто «в залишку» в РДА було лише 50 чоловік.


Зараз, майже весь склад РДА залишився, і питання соцзахисту на практиці залишились функцією управління РДА, як і певний ряд інших питань, натомість додались ще апарати чотирьох ОТГ, в кожній з яких чи не до сотні чиновників працює (в Райгородоцькій ОТГ, наприклад, за штатом 91 чол., фактично працює - 88 – ред.). Саме тому Бердичівські ОТГ нині знаходяться в кінці списку за показником відсотку власних надходжень, які витрачаються на апарат управління.


Коли я пропонував сільським головам ще три-чотири роки тому, давайте я візьму весь негатив на себе і своїм розпорядженням проведу оптимізацію сільських шкіл за програмою, яка була прийнята районною радою ще в 2008 році, і в майбутніх громад тоді були б значно кращі фінансові показники. Але ж ні, не захотіли, а тепер не знають, що робити, бо освіта з’їдає весь той бюджет, який не з’їли сільські чиновники.


А в району, який нині складається із семи сільських рад, ситуація зараз з бюджетом взагалі катастрофічна. Район – банкрут, рахунки управління праці і соціального захисту арештовані рішенням суду за позовом Бердичівського автопарку. АТП виграло суд, вимагаючи повернення коштів за перевезення пільгових пасажирів у розмірі 800 тисяч гривень, а справа щодо повернення 1,4 млн теж має хорошу судову перспективу. Хоча розрахунки ці також невідомо як робили. Адже, в них раніше були внесені і маршрути Бердичів-Житомир (більшість пасажирів якого жителі Бердичева або Житомира, а ніяк не Бердичівського району), маршрут Бердичів-Вакуленчук чи Бердичів-Юрівка, якими теж в більшості користувались жителі інших районів.


На жаль, інвестиційні потуги як району, так і нових громад, які могли б дати зростання бюджетних надходжень, поки що не мають жодних вагомих результативних проектів, а історії тих, хто пробував щось робити, наводять лише сум. Так, в Реї, іноземцю, який планував зробити горіхове переробне підприємство, продали фундамент старої ферми по ціні сучасного цеху, а землю, яку відразу щедро обіцяли, так і не дали можливості оформити.


На ливарному комплексі «Прогресу», який знаходиться на землях Семенівської ОТГ, а раніше Низгірецької сільради, іноземний інвестор хотів відкрити завод аналогічний заводу «Кромберг і Шуберт» з виробництва електрообладнання для автомобілів (1-а черга до 1000 робітників, 2-а до 2000 робітників), але власники заводу не погодились вартість ремонту цехів включити до орендної плати, і ось цей завод на повну потужність вже запрацював у Немирові, Вінницької області, а ливарний комплекс – 15 тисяч квадратних метрів, як стояв, так і стоїть порожній.А проблема у недолугому нашому законодавстві, яке надає власнику виробничих площ пільгу по сплаті податку на виробничу нерухомість, скільки таких приміщень стоїть і руйнується по району та місту, тоді як метр зайвої жилої нерухомості обійдеться власнику біля 20 грн. податку. Так і живемо.


Китайці хотіли під Бердичевом спорудити величезний логістичний майданчик, а коли дізнались, що Держгеокадастр в найкращомувипадку буде документи на землю оформлювати два роки, то відмовились. Вони сказали, що в Білорусі, в будь-якій точці на карті, на яку вони вкажуть, їм вже за три місяці гарантують повний пакет документівдля початку будівництва.


На одній із нарад гості з Норвегії приводили приклад, коли в них об’єднались в одну громаду два міста з населенням біля 60 тис., між якими сорок кілометрів, для того, щоб зменшити бюрократичний апарат і ефективніше працювати. Для нас це звучить, як казка. Напевно, ми просто не доросли до того, щоб зрозуміти, що майбутнє – це Бердичів і Бердичівський район разом.


Після такої досить емоційної розповіді Едуард Євгенович сказав, що після роботи головою РДА він попрацював трохи в Райках на гранітному кар’єрі, але пішов звідти як тільки зрозумів, що співвласники заводу від простих непорозумінь між собою переходять до справжньої війни. Зараз ніде не працює, живе на свою військову пенсію, але уважно стежить за перипетіями з призначенням нового голови РДА, і хтозна, чи не знадобиться досвід нашого співрозмовника новій виконавчій владі.

 

super cina

 

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/

anoliya zb 800

rif800

  • asenposlugi1
  • moloko2
  • avtoshkola1
  • pamyat

На правах реклами

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.