Чиновники району не захотіли піднятись з першого на четвертий поверх, щоб вирішити проблему лікарні

Крім цього голова райради знову вчергове порозмірковував про те, як би було б добре, щоб чотири громади повернути назад до складу району. Мовляв, говорив про це і з головою облдержадміністрації на зустрічі, яка відбулась після його зустрічі з Міністром оборони. І саме на цій зустрічі, буцімто, мери Бердичева і Новограда-Волинського хотіли дізнатись, чи можливе в подальшому окреме існування міста і району.

До цих міркувань долучилась і його заступник Софія Томашевська, яка згадала про свою роль у створені об’єднаних громад у районі та про те, що є два об’єкти, які мають бути спільно профінансовані – районна лікарня і оздоровчий табір «Березовий Гай».

Та в підсумку цих міркувань виявилось, що винуватець ситуації, що склалась, саме я, як редактор газети і журналіст, який озвучив думку голів ОТГ і оприлюднив її. Тоді я запропонував просте рішення – встати з теплих стільців і просто піднятись на кілька поверхів вище, де розташовані кабінети апаратів трьох об’єднаних громад, і де, можливо, є зараз їх голови.

Але на таку пропозицію не пристав ні голова райради, ні його заступник. Вони вкотре почали доводити, що саме сюди, до них мали б прийти керівники ОТГ, сісти за круглий стіл і почати домовлятися.

Трохи присоромити керівників хотів редактор газети «Земля Бердичівська» Володимир Кравченко, який розповів, що він працював у цій будівлі ще з 1975 роцку, і тодішні керівники райкому партії і райвиконкому змагалися за те, хто більше збудує в районі, адже саме тоді паралельно будувались будівлі районної поліклініки та «Березового Гаю», але його іронії сучасні очільники району не зрозуміли.

Після цієї, так званої, наради, мені чомусь подумалось, що нічого незвичного в тому, що тисячу років тому розвалилась Київська Русь, немає. Як тоді князі не могли домовитись між собою, так і сьогодні теперішні князьки і підкнязьки не можуть і не хочуть чимось поступитись для вирішення спільної проблеми.