Хоча офіційно це зібрання називалось «Звіт міського голови перед територіальною громадою м. Бердичева про підсумки соціально-економічного розвитку за 2019 рік» і проходило в актовій залі школи № 17, але фактично на ньому були присутні всі ті, хто зазвичай буває на сесіях міськради чи засіданнях виконкому: заступники міського голови, очільники відділів міськвиконкому, комунальних підприємств чи їх заступники.
На вході до зали всіх перевіряли за довжелезним списком і, напевно, тим, хто проігнорував захід, доведеться потім несолодко. Цього разу навіть вчителів школи було зовсім мало, а пересічних мешканців мікрорайону М’ясокомбінат, до яких постійно у своєму виступі звертався міський голова, можна було перелічити на пальцях однієї руки.
Розпочав свій півторагодинний спіч Василь Мазур з того, що нагадав присутнім, що в цьому році відбулись дві виборчі кампанії, що дуже й дуже негативно вплинули на повсякденне життя міста. Та й про інші реформи і старої, і нової влади міський голова відкликався не дуже приязно. Так, монетизація субсидій лише додала неплатежів по комунальним послугам, а зменшення освітньої і медичної субвенцій з державного бюджету вимагає дуже великих витрат з міського бюджету на дофінансування галузей.
Хоча в цілому доходи міського бюджету зросли порівняно з минулим роком на 41 мільйон гривень, але ці неочікувані витрати не дали змогу направити їх на розвиток міста. 82 % бюджету складає, як і раніше та як і в інших містах та громадах, витрати на заробітну плату бюджетних працівників та комунальні послуги бюджетних установ. Тобто, на реконструкцію об’єктів чи покращення благоустрою, а, по суті, саме це характеризує розвиток міста, залишається всього-на-всього трохи більше десятої частини бюджету.
Діаграми та таблиці, які доповнювали розповідь міського голови, показували, що більшу частину власних надходжень міського бюджету складає податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), а майже половину цього податку надходить від співробітників бюджетних галузей. Це парадоксально, але твердження про те, що бюджетники найбільше дають грошей в бюджет, про що вони часто пафосно заявляють, дійсно підтверджується цими діаграмами. Хоча, якщо подивитись на цей факт з іншої сторони, то теорія економіки твердить, що чиновники не створюють валовий продукт, а лише перерозподіляють його, і, по суті, держава просто не доплачує бюджетникам зарплату, пускаючи ці гроші по наступному бюджетному колу.
Порадів Василь Мазур і за роботу промисловості міста, яка реалізувала продукції на 1,6 мільярда гривень, що на 18 % більше, ніж в минулому році, а особливо за машинобудування, яке порівняно з минулим роком вдвічі збільшило цей показник.
Зате засмутився від наступних цифр на екрані, які характеризували кількість пільговиків в місті (30%), які теж потребують значних коштів з міського бюджету додатково до загальнодержавних пільг і субсидій. Так, в 2019 році було відшкодовано 28,9 мільйонів пільг, з них з міського бюджету – 8,1 мільйону. Субсидій на житлово-комунальні послуги в 2019 році призначено 81,7 мільйона для 7019 домогосподарств, а в минулому році їх було набагато більше – 105 мільйонів для 11149 домогосподарств. Василь Костянтинович згадував ті часи (5-6 років тому), коли постійно на нарадах в області чи Києві вказували, що треба більше людей направляти на оформлення субсидій. Сьогодні все змінилось, зменшили соціальні норми, змінили правила нарахувань і навіть комісія з питань надання соціальної допомоги тепер не може зарадити деяким категоріям бердичівлян.
Детально розповів міський голова і про роботу двох найбільших галузей міста – освітньої та медичної. Було перераховано, які ремонти зроблені в яких закладах, скільки закуплено обладнання та скільки на все це витрачено коштів. Окремо розповів про дитячий оздоровчий табір «Соколятко», на який протягом року було витрачено більше мільйона гривень і там безкоштовно оздоровились 96 дітей, які потребували особливої соціальної уваги і підтримки (якщо поділити витрачені кошти на кількість дітей, виходить, що «путівка» кожному з них обійшлась більш ніж 10 тисяч гривень – авт.).
Про культуру і спорт теж було сказано чимало гарних слів, в тому числі і про талановитого хореографа і організатора Жанну Кабанчук, яка в 17 школі має прекрасні умови для виховання майбутніх балерин.
З гордістю Василь Костянтинович оголосив про проведення в місті з наступного року фестивалю циркового мистецтва. В місті продовжать також організовувати турнір зі стрибків у висоту, а ось боксерський турнір на призи братів Кличко, на жаль, тепер навряд чи буде проходити у Бердичеві.
У співпраці з єврейськими організаціями міський голова розглядає перспективу створення у місті величного меморіалу в пам’ять загиблих у Другій світовій війні, що, на його думку, призведе до більшої кількості туристів та паломників.
Окремо було озвучено план реконструкцій та ремонтів, які стосуються саме мікрорайону М’ясокомбінат, серед яких системи водопостачання на вулиці Спартаківській, системи водовідведення по вул. Чехова , заходи проти підтоплення будинків на вулиці Варшавській і будівництво парковки біля сімнадцятої школи. Щодо останньої, то вже наступного дня після зустрічі, на позачерговій сесії міської ради, для цього було виділено 298 тисяч гривень з міського бюджету. Ну і підтвердив свою обіцянку, вірніше, рішення міської ради про те, що вулиці, названі іменами загиблих Героїв, мають бути приведені в порядок, тому вулицю Вітківського (колишню Іллічевську) буде повністю заасфальтовано.
Розповідав Василь Мазур багато і про сміття, і про воду, і про бродячих собак, і ще про десятки питань життєдіяльності міста, але, напевно, цим виступом настільки втомив присутніх, що на багаточисленні прохання ставити питання відкликнулась лише одна з тих небагатьох «пересічних» мешканок, яка спитала, чому такі великі комісійні банку при сплаті за вивіз сміття та інших комунальних послуг.
Оскільки інших питань не було, то їй детально розповіли і Сергій Онофрійчук, і Василь Мазур про те, що можна платити безпосередньо в касі підприємства «Полісся-Екосфера» по вулиці Мостовій, або ж робити це через платіжні термінали чи мобільні додатки.
Бабуся слухала-слухала, а потім і каже: «Як раніше субсидію ми не бачили, то було легше, а зараз дають грошима, то їх ще й не вистачає…»
Напевно, такий парадокс можна застосувати і до інших тверджень. Наприклад, якщо мешканці «фейсбучного Бердичева» не бачать і не знають на що і скільки витрачається грошей з міського бюджету, а особливо, звідки вони там беруться, то їм набагато легше критикувати і міського голову, і депутатів, а якщо вони беруться сформувати конкретні пропозиції по виправленню якихось негараздів, то тут теж щось не вистачає…