Володимира Пономарчука не потрібно спеціально представляти. Корінний бердичівлянин – депутат міської ради 7-го та 8-го скликань, член постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури, активний громадський діяч, який бере участь у різних ініціативах, спрямованих на розвиток громади. Крім того протягом майже шести років очолює міську партійну організацію ВО «Батьківщина». В інтерв’ю виданню «РІО-Бердичів» він поділився своїми думками про роль депутатів міської ради у місцевому самоврядуванні та необхідність постійного зв’язку із виборцями.
Замість передмови
Володимир В’ячеславович Пономарчук народився наприкінці осені, 29-го листопада 1957-го року. Навчався у школі № 12, закінчивши заклад, вступив до Київського політехнічного інституту. Отримав вищу освіту за спеціальністю «Інженер-механік». У березні 1980-го Володимир Пономарчук розпочав трудову діяльність на машинобудівному заводі «Прогрес», пропрацювавши там 13 років на посадах інженера, старшого майстра та заступника начальника управління забезпечення якості. У травні 1993-го приступив до роботи в органах місцевого самоврядування і незабаром очолив відділ Бердичівського міськвиконкому. З 1994-го по 2011-й роки був заступником міського голови з питань житлово-комунального господарства, наступні чотири роки – заступником директора Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права. З 2012-го – помічником Народного депутата України Анжеліки Лабунської.
Сорок три роки трудового стажу – це великий досвід спілкування з людьми та глибока обізнаність із проблемами міста. Журналіст Віктор Коржук у книзі «Рассказы по-бердичевски» розповідає про відповідального і врівноваженого, інтелігентного та компетентного посадовця – впевнену в собі людину, яка вміє переконувати й рятувати ситуацію. Одним словом, – «природженого дипломата». Відверта розмова з депутатом міської ради відобразила різні аспекти його особистості.
Онлайн-інтерв’ю з народним обранцем: відверто, виважено та аналітично
– Які етапи Вашого життєвого шляху найбільш значущі?
– Трудова діяльність на заводі «Прогрес» – важливий період мого особистісного і професійного становлення. Я прийшов на підприємство у великий колектив, де працювали справжні фахівці своєї справи. Трудилися по 12 годин, і вдень, і вночі. Коли працював старшим майстром у цеху, прийшло розуміння, що завдання керівника – вміти побачити та оцінити найкращі риси людини. Це заклало підґрунтя для майбутньої діяльності та сприяло формуванню моральних цінностей. Завод «Прогрес» дав путівку в трудове життя…
– Ви працювали в органах місцевого самоврядування протягом 18-и років. Що для Вас було ключовим у роботі?
– Так, з 1993-го по 2011-й рік… Коли працював заступником міського голови Олексія Олексійовича Хилюка з питань економічних, потім – житлово-комунального господарства, відбувався процес приватизації торгівлі, об’єктів громадського харчування та побутового обслуговування, йшлося про збереження нерухомого майна і землі для міської громади. Ми тоді не були згодні з багатьма діями центральної влади, які, зокрема, призвели до занепаду шкірзаводу… Приватизували самі приміщення, доходи від приватизації нерухомого майна спрямовувалися у державний фонд, а з 2002-го року – у фонд розвитку міста. Залишався резерв , який можна було використати для капітальних видатків. Протягом 2002-2011-го років займався як заступник міського голови питаннями житлово-комунального господарства. Це був дуже відповідальний етап роботи – складної і водночас цікавої, яка дала мені чимало додаткових знань для подальшого розвитку, вдосконалила вміння оперативно вирішувати найскладніші завдання. Велике значення мало спілкування з людьми, працівниками підприємств, які на той час працювали. І зараз згадую той період з особливими почуттями, задоволений, що займався цією справою… Наступний етап – трудова діяльність в якості заступника директора Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права з навчально-виробничої роботи. Займався організацією практики студентів на підприємствах, мав можливість передавати їм свій досвід…
– Бердичівська міська партійна організація ВО «Батьківщина» зареєстрована 25-го лютого 2000-го року. Ви її очолюєте з вересня 2015-го. На сторінці «ВО «Батьківщина» – Бердичів» у соціальній мережі «Facebook» визначено гасло організації – «Безпека. Порядок. Контроль». Заклик відображає принципи її діяльності?
– Йдеться про забезпечення безпеки життя, здоров’я та діяльності людей. Це досить широке поняття, і не все залежить від місцевої влади, а багато чого – від центральних органів виконавчої влади. Порядок і порядність – наш головний принцип роботи. Це відверте відстоювання своєї позиції, прагнення доносити до людей ідеї та статутні завдання організації. Не обіцяти, якщо немає можливості виконати, і бути відкритими для людей. Наш офіс працює щоденно. Люди звертаються з різними питаннями. Радимо, яким шляхом йти у вирішенні певної проблеми, підтримуємо і по можливості допомагаємо. Не все вдається зробити, але намагаємося… І третя складова – контроль, тобто, об’єктивне оцінювання діяльності органів місцевої влади, комунальних служб, підприємств, установ та організацій, закладів освіти, культури й охорони здоров’я, а також роз’яснювальна робота серед населення. В Інтернеті з’являється багато недостовірної або незрозумілої інформації, не всі можуть визначити головне, суть проблеми. Наприклад, питання приватизації землі. Центральна влада вважає, що це важливо для економіки країни. Проте є моменти й протиріччя, які необхідно роз’яснювати людям. Міська «Батьківщина» підтримує рух, спрямований на розвиток Бердичева. Мало яка з партійних організацій має постійний міський осередок. Думаю, будуть зміни і в структурі партії у зв’язку з децентралізацією.
– Вас удруге обрано депутатом Бердичівської міської ради. Це закономірний процес?
– Цікавить діяльність органів місцевого самоврядування, хочеться бути активним учасником подій та прийняття рішень міської ради, не стояти осторонь і, маючи достатній досвід, знаходити шляхи та взаємодіяти з органами місцевого самоврядування в інтересах жителів.
– Як зазвичай проходять будні депутата? На яких проблемах акцентуєте увагу?
– Багато часу приділяю вивченню інформації з різних питань, зустрічам та спілкуванню з людьми. Намагаюся допомагати у вирішенні їх проблем. Беру участь у засіданнях депутатських комісій, виїздах на місця. Наша фракція невелика, але прагнемо бути в центрі подій. Мета депутатів Бердичівської міської ради від ВО «Батьківщина» – забезпечення умов для самореалізації кожного громадянина Бердичева. На жаль, карантинні обмеження внесли корективи у наше життя, тому поки що не можемо проводити масових зібрань. Сподіваюся, ситуація покращиться…
Є чим і ким пишатися
Всупереч тому, що інтерв’ю відбувалося дистанційно, в телефонному режимі, відстань не позначилася на розмові. Спілкування носило характер невимушеності та відкритості.
– Чим і ким Ви пишаєтесь?
– Своєю родиною. Батько, В’ячеслав Олександрович, був педагогом, директором школи № 12 із 35-річним стажем роботи. Коли очолював заклад, багато побудував нових приміщень, як би складно це не було. Для мене він – зразок в усьому, приклад для наслідування… Мама, Валентина Григорівна, 35 років пропрацювала в лікарні, нині їй уже пішов 91-й. Мій дід 1901-го року народження був учасником громадянської та Другої світової воєн. І досі пам’ятаю спілкування з ним. Прадіди працювали на шкіряному та рафінадному заводах. Моя дружина Валентина Леонідівна – головний спеціаліст управління освіти та науки зі стажем державної служби у понад 30 років, однодумниця та соратниця. Ми різні, але водночас взаємодоповнюємо одне одного. Син Євген проживає з родиною і працює в Польщі, дочка Наталія вчителює в НВК № 4 у Бердичеві. Маю 4-х онуків: трьох хлопчиків та одну дівчинку. Наймолодшому – 5 років, старшому – 17.
– Як проводите своє дозвілля?
– У батьківському будинку вистачає роботи. Його облаштування приносить задоволення. Допомагають й мої онуки… Я – філателіст із понад 50-річним стажем. Збираю марки різних країн із 1967-го року, маю велику колекцію. Член міського товариства філателістів. Моя тематика – культура, живопис. З 1991-го року, коли було проголошено незалежність України, став збирати марки, які видаються в нашій державі і відображають хронологію історичних подій. Таких колекціонерів у Бердичеві – декілька і, зокрема, – Олексій Олексійович Хилюк. Захоплення філателією – це спосіб пізнавати світ і розвиватися.
– Сьогодні набуло значної актуальності питання залучення молоді на державну службу. Що б Ви порадили тим, хто хоче працювати в місцевих органах виконавчої влади?
– Є чимало молодих людей, котрі прагнуть працювати в органах місцевого самоврядування. На мою думку, сучасні технології не замінять живого спілкування. І фахівці з досвідом могли б допомогти. Потрібно залучати людей із базовою освітою, щоб зорієнтувати молодь на пріоритетних напрямках діяльності, адже одного завзяття, погодьтеся, замало, повинен бути і багаж знань та навичок. За молоддю – майбутнє. І поєднання досвіду старших поколінь з енергією молодих сприятиме позитивним змінам.
Депутат щодня стикається з різними проблемами і бачить їх зсередини. В цілому, переконаний Володимир Пономарчук, напрямків діяльності досить багато. Депутати і міська адміністрація мають чітке розуміння вектора розвитку Бердичева.