Бути місцевим депутатом – значить прагнути, діяти, змінювати та втілювати. І головний пріоритет у роботі – працювати на користь людей. У цьому переконаний депутат Семенівської сільської ради Микола Шеретун.
Зі славної родини трудівників, де син-первісток отримує ім’я Микола
Його рідне село – Іванківці. Тут народився і виріс, тут живе та працює. На долю батьків Миколи Шеретуна випало чимало випробувань і труднощів, вони пережили страшні голодомори і воєнне лихоліття. Тато, Микола Юхимович, – учасник та інвалід Другої світової війни, він уже спочиває в іншому світі. Мама, Марія Антонівна, все життя пропрацювала у колгоспі. У вересні вона зустріне поважну дату – своє 99-річчя. Подружжя Шеретунів виховало трьох дітей. Дочка Антоніна Червінська – відома співачка, одна із засновників та художній керівник академічного театру музики, пісні і танцю «Зоряни» Кіровоградської обласної філармонії, народна артистка України, повний кавалер ордену княгині Ольги. Молодший брат Федір працював у виробничій сфері, нині перебуває на заслуженому відпочинку. В сім’ї Миколи Миколайовича Шеретуна є ще двоє його повних тезок – син та онук. Герой нашого нарису пишається всіма своїми рідними – матір’ю, берегинею роду, дружиною, дітьми та трьома онуками. Син Микола працює у Бердичівському ЛВУМГ філії «Київтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України». Дочка Галина багато років присвятила діяльності у сфері культури. Про Надію Анатоліївну, свою другу половину, Микола Миколайович відгукується з великою повагою: «Вона сильна та вольова жінка. І справжня сестра милосердя. Спочатку доглядала свою стареньку маму, зараз піклується про мою матір…».
Будь-яка справа по плечу
Година вранці варта двох увечері, тому багато речей з ранку здаються більш зрозумілими. Ми зустрілися, коли лише починався робочий день. Микола Миколайович – людина скромна і на всі питання про свій трудовий шлях відповідав коротко.
– Закінчив Іванковецьку школу, працювів слюсарем на заводі «Прогрес». Потім – служба в армії у м. Кременці на Тернопільщині. Там самоучкою опанував гітару. У Будинку офіцерів грав на вечорах відпочинку. Коли повернувся додому, знову став працювати на виробництві. У той час створив ВІА. Ми успішно виступали, брали участь у районних та обласних конкурсах і фестивалях. Навчився грати на слух на різних інструментах – клавішних, ударних та баяні. І вже будучи музикантом, вступив до Житомирського культосвітнього училища. Закінчив хоровий відділ за спеціальністю «Керівник хору». Тодішній сільський голова переманив мене в Іванковецький клуб. З 1978-го по 1995-й рік працював директором закладу культури. А потім на зміну прийшла дочка Галина, яка теж закінчила училище культури, здобувши фах режисера, я став працювати художнім керівником…
– Ви з тих чоловіків, про яких кажуть: «Будинок спорудив, сад посадив і сина виховав». Що вмієте робити своїми руками?
– Практично все: почистити криницю, перекрити дах черепицею, провести електрику, зайнятися сантехнічними роботами. Можу водити будь-який транспорт. Життя навчило всьому…
– А готувати вмієте?
– Це привілей дружини! Надія Анатоліївна гарно готує. Звик до її кухні, особливо смачною є фірмова страва дружини – запечена качка з яблуками.
– Яка праця приносить найбільше задоволення?
– Поза роботою, коли є можливість, проводжу час у гаражі, люблю ремонтувати техніку. Сам зробив культиватор для трактора та плуг. Маю все для сільськогосподарських робіт.
Громадянин України за духом
Пройшло понад 30 років із часу заснування громадсько-політичної організації Народний Рух України. Наприкінці 80-х минулого століття Рух об’єднав українців, які прагнули змін у державі, і став викликом для тодішньої влади. На початку 90-х років Микола Шеретун заснував місцевий осередок політичної партії «Народний Рух України». Відтоді і до цього дня над його будинком майорить синьо-жовтий прапор… Чоловік завжди відстоював власну позицію, яка не вписувалася в радянські рамки. Через це, мабуть, і не збудував успішну кар’єру. Будучи послідовним прихильником Віктора Ющенка, Микола Шеретун став одним із активних учасників Помаранчевої революції. У 2006-му йому запропонували балотуватися кандидатом на посаду сільського голови від партії «Народний Рух України». Микола Шеретун лідирував на виборах, здобувши більшість голосів. А потім були друга і третя каденції, згадує чоловік.
– Вас тричі обирали Іванковецьким сільським головою. Хто такий голова села?
– Сільський голова – це не лише керівник і людина, яка обізнана в господарських питаннях. Сільський голова повинен добре орієнтуватися в життєвих ситуаціях, знати потреби людей, бути свого роду психологом, а також розумітися на техніці – мати широкий спектр знань та вмінь. На сільського голову не навчають, людина вчиться на власних помилках…
– Якими досягненнями найбільше пишаєтесь?
– Дороги в селах часто занедбані. У міру можливостей кошти бюджету сільської ради спрямовували на їх ремонт в Іванківцях і Семенівці. Зроблено освітлення центральних вулиць сіл. Також займався ремонтом дитячого садка, Будинку культури. Всього не згадаєш… Кожний день – це важливі питання, несподівані проблеми, які потрібно було вирішувати…
– Що не вдалося зробити?
– Хочеться, щоб у селі були гарний стадіон, новий Будинок культури. Фактично всі приміщення, де вони знаходяться, – пристосовані. Через відсутність належного фінансування не відбулося асфальтування вулиць комунальної власності, зроблено лише просипку…
– Чому виник намір висунути свою кандидатуру у депутати?
– Почався процес децентралізації. Я був одним із перших у Бердичівському районі, хто ініціював створення ОТГ. І після об’єднання вже вдруге обраний депутатом Семенівської сільської ради. Не хотів стояти осторонь процесів, що відбуваються в громаді, хотілося вирішувати нагальні проблеми рідного села. Зараз очолюю постійну комісію з питань земельних відносин, будівництва та екології. Якщо люди обрали, значить довіряють…
– Які питання найбільше хвилюють депутата Семенівської сільської ради?
– Питання землі. Сьогодні нерідко звертаються люди, які хочуть отримати земельну ділянку. Це досить проблематично…
– В Іванківцях учасникам АТО виділили землю, за рахунок якої планували розширити цвинтар…
– Ця земельна ділянка не була розпайована ще в часи колгоспів. Керівництво розуміло, що потрібно розширити місцеве кладовище. Будучи сільським головою, я постійно писав листи до Держгеокадастру Житомирської області. Земля знаходилася в його віданні і не була підпорядкована сільській раді, бо перебувала за її межами. Я просив дозволу, щоб землю віддали під сільське кладовище. На свої листи отримував відмови через певні законодавчі норми. Учасникам АТО відділ у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області виділив землю без погодження з сільською радою. У Семенівці була вільна ділянка, але АТОвцям, які там проживають, чомусь виділили Іванковецьку. Зараз ми займаємося цим питанням, щоб довести його до логічного завершення, щоб обидві сторони були задоволені.
– З якими іншими питаннями до Вас звертаються люди?
– Водопостачання. Влітку вода у криницях втрачає якість або взагалі висихає. Зараз співпрацюю з комунальним підприємством Семенівської сільської ради, яке лише започаткували. Також люди звертаються щодо благоустрою та освітлення вулиць, яке через негоду вимикається.
– Від чого залежить ефективність роботи депутата сільської ради?
– Звісно, від самого депутата, його комунікації з виборцями, активності сільської ради та взаємодії з обласною радою. Наш земляк, депутат Житомирської обласної ради Олександр Дмитрук, голова постійної комісії з питань бюджету та фінансів, постійно допомагає Семенівській громаді. Зараз він долучився до вирішення питання придбання ще одного шкільного автобуса. Як директор юридичної компанії «Кодекс» надає безкоштовні юридичні послуги громаді.
– Які зміни в життя громади Вам хочеться внести?
– Зміни починаються з фінансування. Якщо воно є, можна планувати. Зокрема, вирішення екологічних проблем, питання надання якісних послуг тощо.
Найрідніші та улюблені
Ми почали та закінчили зустріч із депутатом Семенівської сільської ради Миколою Шеретуном із розмови про найдорожче і найголовніше в житті – дітей та онуків. І коли чоловік розповідав про найменших членів родини, очі його сяяли ніжністю. Всі троє онуків – джерело радості та гордості.
Шестирічна Анастасія Шеретун – справжня артистка. Майбутня першокласниця гарно декламує та співає. Юний Микола Шеретун перейшов у 6-й клас СЗОШ № 1 ім. Т. Г. Шевченка. Хлопець займається футболом і є вихованцем ДЮСШ. Євген Куземчик – студент Житомирського державного університету ім. Івана Франка, майбутній учитель фізкультури… На багатьох світлинах у соціальній мережі поруч із Миколою Миколайовичем – собака. Алабай Айлон – надійний та відданий друг. Як і його господар, небайдужий до машин, любить їздити в автівці. Серед усіх членів сім’ї старший Микола Миколайович – для нього визнаний авторитет…
Розмова добігала кінця, Миколі Шеретуну телефонували у справах. Наостанок ми поцікавилися: про що мріє депутат сільської ради?
– Хочеться, щоб діти та онуки були щасливими. Мрію побачити їх подальші успіхи і досягнення. Є такий жарт, в якому – глибокий зміст: «Кращий позашляховик – це батьки, витягнуть з будь-якої ситуації». Хочеться допомагати дітям і приносити їм радість…
Цього ранку, перед інтерв’ю, він спілкувався зі землевпорядниками щодо наявності свердловин на території громади, а після діалогу з журналістами відправився в село Садки, щоб обговорити питання водопостачання… Справ у депутата вистачає…
Вісімнадцятого червня Микола Шеретун святкуватиме свій 70-річний ювілей. А це прекрасна вершина, яка дозволяє оцінити пройдений шлях, усвідомити досягнення і невдачі, визначити ключові проблеми та можливості їх подолання.