Роздрукувати цю сторінку

Бердичівського журналіста затримали біля вертолітного майданчика, на якому приземлявся Зеленський

 Новина про те, що в четвер у Бердичеві буде Зеленський, почала циркулювати на бердичівських базарах. Потім хтось із поліцейських комусь проговорився, що сьогодні вони будуть виконувати особливо почесну місію. І лише тоді звістка дійшла до редакції нашої газети у вигляді телефонного дзвінка про те, що від будівлі СБУ вранці від’їхав кортеж з кількох чорних бусів у супроводі поліції та швидкої допомоги.

 


Оскільки влітку в нашому місті новин не так вже й багато, тому, звичайно ж, я поїхав виясняти, хто і для чого приїхав. В СБУ були небагатослівні: «Так, були, вже поїхали, куди - не знаємо, можливо, на Червону гору...». На КПП артилерійської бригади відразу сказали, що гості сьогодні їдуть не до них, а в спецназ. Але й біля будівель навчального центру ССО не було помічено підвищеної метушні, а перехожі сказали, що гості мають бути на полігоні.

 


Відразу згадалась аналогічна ситуація кількарічної давнини, коли ми з пулом житомирських журналістів теж приїхали до частини, і лише там дізнались, що Порошенко має бути на полігоні. Тоді ми об’їзною дорогою швидко рушили до Гришковець, і ще встигли на офіційну частину зустрічі Президента з військовими. Сьогодні я зробив так само, але в’їзд на полігон зі сторони Гришковець було перекрито шлагбаумом, біля якого чатували і військові, і поліцейські.


Я попросив, щоб передзвонили комусь старшому і дозволили мені доєднатись до журналістів, які висвітлюють візит Президента до Бердичева, на що у відповідь почув: «Ми навіть самого генерала Наєва сюдою не пустили, то й вас тим більше не пустимо». Я можу тільки уявити, як чортихався і матюкався генерал, якому довелось замість ста метрів, об’їжджати двадцять кілометрів через Гришківці, Бердичів і Скраглівку.


Поліцейські, які стояли в ліску за сто метрів до шлагбаума, підтвердили, що ще нікому звідси не вдалось потрапити на полігон. Їхати мені на Скраглівку не дуже хотілось, адже поки шукав інформацію, вже перевалило за 10 годину, а саме на такий час був призначений початок візиту. Тобто, через Скраглівку точно запізнювався, хоча й був уже за триста метрів від місця урочистих заходів. Тому й вирішив - піду пішки через знайомий з дитинства лісок під назвою «Буйки». Думав, побачу там когось із військових і попрошу, щоб пустили до журналістів.


Я вже зрозумів, що в Бердичеві сьогодні немає більш нагальних завдань для військових і поліцейських, ніж охороняти Президента, тому й очікував побачити пости ще на під’їзді до ліску, але там нікого не було. Не було нікого і на дамбі, і на дорозі, яка з лісу вивела мене до самого вертолітного майданчика, на якому мав приземлитись Зеленський. Жодних попереджувальних знаків, жодних шлагбаумів чи стрічок на цій дорозі теж не було.


І лише коли я привітався з військовим, який чатував у кущах біля майданчика, він зробив круглі очі і сказав, що сюди проходити не можна. На майданчику було чисто і пусто, а неподалік пожежний автомобіль поливав водою плац, на якому мали відбуватись урочистості. Тобто, якби хтось хотів вчинити щось негарне, то він спокійнісінько міг так само наблизитись на тридцять метрів до вертолітного майданчика, і спокійно очікувати мішень в лісочку.


Військовий передзвонив старшим, і невдовзі разом ми підійшли до групи військових та поліцейських, серед яких був і начальник міського відділу поліції. Я попросив, щоб мені дозволили доєднатись до журналістської братії, яка очікувала візит головнокомандуючого. І взагалі, там, на полігоні, крім військових було чи не кілька сотень цивільних людей і кілька десятків цивільних автомобілів, тобто, одним журналістом більше, одним журналістом менше, ніхто б і не помітив.


Але, ні. Представник СБУ зі знайомим обличчям сказав, що це ще щастя, що я попав на них, а не на бійців УДО (охорона президента), але ні підійти до журналістів, ні повернутись туди, звідки прийшов, він не дозволив. Хто кому давав команду незрозуміло було навіть з трьох метрів, але мене запросили до поліцейської машини і сказали, що відвезуть до відділу поліції для отримання пояснень. До вух долинула фраза: «Якщо ми його просто відпустимо, він зайде з іншого боку».


З полігону вивезли на одній машині, в Скраглівці пересадили в іншу, і завезли у відділ поліції, що на вулиці Героїв України, де поліцейські не могли збагнути, що ж зі мною робити. Мовляв, могли б пояснення і на місці взяти, хоча і без пояснень все зрозуміло. Але, хоч-не-хоч, завели мене до кабінету, взяли пояснення і потиснули руку на прощання.


Я казав перед цим, що мій автомобіль залишився в лісі, і був трохи стурбований за нього, коли з поліції передзвонили і почали питати, яка його марка, який колір, які номери, забрав я його, чи ні, і чи не буду я ще раз іти на полігон.


На полігон я вже не збирався, вистачило і ранкових пригод, тим більше, коли йшов за автівкою, то побачив, як о 13.00 в небо здійнявся білий вертоліт Президента, за ним ще один військовий вертоліт, і ця міні-ескадрилья взяла курс на Київ. Взагалі, сьогодні вертольоти літали між військовою частиною ССО і полігоном, неначе таксі. Крім того, вони скидали повітряний десант, який видно було навіть в центрі міста.


Я думаю, що крім десанту військові показали Володимиру Зеленському і навчальний бій, і ще якісь показові виступи, так само, як це було і при Порошенко. Можливо, інформація про це з’явиться від журналістів, яких допустили до цієї вистави, а, можливо, і не з’явиться. Але точно не з’явиться в ефірі чи на шпальтах газет справжня розмова про армійські проблеми, яких, на жаль, не стає менше. А після цих показушних виступів, після цієї навколовізитної толоки, можливо, ще хтось з військових задумається, чи тим він займається в армії і напише рапорт на звільнення, як це зробили вже дуже багато випускників нашого розхваленого навчального центру Сил спеціальних операцій.


Бо зустріч того, хто обіцяв, що буде їздити на велосипеді без всяких кортежів, з такою помпою і такою гарячкою, навряд чи можна віднести до спеціальної операції...

Це фото того самого майданчика, на який мав приземлятись Зеленський:

vizit1

Пожежна машина тричі поливала плац, щоб не було пилюки:

vizit2

А ось це фотгорафії, які зробили допущені журналісти (з фейсбук-сторінки голови Житомирської ОДА): 

vizit3

vizit4

vizit5

vizit6

vizit7

 

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/

Останнє від Олександр Доманський