Вівторок, 24 Трв

Чи збирається Бердичів реально розвивати підприємництво?

На жаль, документ розміром у тридцять сторінок текстів та таблиць під назвою «Програма розвитку малого і середнього підприємництва Бердичівської міської територіальної громади на 2022-2025 роки», нещодавно опублікована на офіційному сайті як така, що має прийматись на найближчій сесії міської ради, не дає відповідь на це питання.


В основному вона переписана з попередніх подібних бюрократичних опусів, тільки додані нові цифри про реєстрацію та зняття з неї підприємців за останні роки та результати дослідження "Індексу конкурентоспроможності міст України (ІКМ) 2021", проведеного ГО «Інститут економічних досліджень та політичних консультацій» в рамках Програми USAID "Конкурентоспроможна економіка України", які виявились дуже вдалими для Бердичева.


Але статистичні дані, які наводяться в програмі стосовно обсягів виробництва малих підприємств, стосуються лише юридичних осіб, а цифри про кількість реєстрації чи зняття з неї часто стосуються одних і тих же людей, які по декілька разів «закриваються» чи «відкриваються» в залежності від поточних політико-економічних умов і є лише вершиною айсбергу під назвою «незареєстрована підприємницька діяльність».


І дійсно, якщо взяти якусь умовну вулицю, на якій у першого мешканця стоїть кіоск з продажу жуйок та морозива, другий займається ремонтами в місті чи Києві, третій таксує на власній автівці, четвертий має трактор і надає ним послуги, п’ята пече торти на замовлення, а шоста запікає рибу, сьома вдома пиляє нігті, а восьма робить зачіски, до дев’ятої ходять діти на репетиторство, а десятий продає щось в інтернеті. І тільки до першого можуть виникнути питання реєстрації, касового апарату, звітності, декларації і ще десятки інших питань у податкової інспекції чи у будь-якого з державних відомств, а всіх інших буцімто і не існує…


Однак я не веду до того, що потрібно створювати якісь ЧК, які б ходили і «виловлювали» незареєстрованих підприємців, я думаю, що законодавцям давно потрібно було б змінити саме формулювання підприємницької діяльності або взагалі ліквідувати його. Адже тоді, коли писався перший закон про підприємництво (в 1991 році), у нас була зовсім інша країна, де працювали заводи і фабрики, де люди були прив’язані до черги на квартиру чи «відпрацювання» після ВНЗ. Тоді одиниці сміливих і підприємливих, які згодом стали десятками, сотнями і тисячами, дійсно, мали б якось відрізнятись від інших пострадянських робітників та службовців.


Спочатку вони кинулись створювати юридичні особи, потім зрозуміли, що в режимі фізичної особи підприємця вести бізнес значно простіше, але потім з роками багато з них зрозуміли, що у нашій країні можна вести бізнес будь-якого масштабу, взагалі ніяк не реєструючись. Адже всі потуги перевіряльників були спрямовані саме на легальних підприємців, а незареєстрованим відкриті всі шляхи і немає ніяких пересторог, особливо з розвитком мереж доставки та переказів між банківськими картками.


Законодавцям тут і роботи небагато – просто виконати вимогу Конституції, яка говорить про те, що кожен з громадян України має подавати декларації про доходи. Але в цій статті є маленька дописка: «Згідно з законом». Так ось, цей самий Закон вже двадцять п’ять років парламентарі ніяк не можуть написати, зайняті зовсім іншими справами. Навіть в 2014 році, після, здавалось, найвлучнішого моменту для радикальних змін, вони ледь-ледь спромоглись на закон про декларування для держслужбовців, але його виконанням та відсутністю підзаконних актів фактично його дію звели нанівець.


Була ще одна спроба у цьому напрямку у депутатів колишньої каденції, коли Оксана Продан подала законопроект про те, що податки повинні сплачувати самі люди, а не їх роботодавці, але її за це так «заклювали», що вона вже й не рада була своїй ініціативі. Очікувати, що у цьому скликанні знайдуться депутати, які мислять далі шкурних інтересів округу чи партії, на жаль, не варто, тож «status quo» буде тривати ще довго.


А повертаючись до Бердичева, можна буде точно сказати, що місто зацікавлене в розвитку підприємництва тоді, коли чи не вполовину зменшиться кількість бюджетних працівників, а їх функції передадуть для виконання на конкурентних засадах підприємцям.


Чому десяток працівників пенсійного фонду і стільки ж, якщо не більше, співробітників управління соцзахисту мають займатись тим, що сканують документи клієнтів і відправляють їх на сервер центрального відомства. Що цим не можуть займатись приватні підприємці (по аналогії з приватними нотаріусами)?


Чому замість неповороткого в сфері харчування дітей управління освіти зараз створюється новий «комунальний монстр», який буде витрачати не менше коштів на тендери і конкурси, замість того, щоб самі кухарі в школах ставали приватними підприємцями і позбулись половини зайвих процедур?


Чому закрили приватний п’ятий ЖЕК, чому зараз борються з приватними очисними чи приватним вивезенням сміття?


Чому в театрі півроку чекають, щоб комунальна трупа приготувала супер-виставу, а не щовихідних там ставили свої постановки чи давали концерти артисти – приватні підприємці?


І таких «Чому?» дуже багато. І якщо будуть притомні відповіді хоча б на половину з них, тоді і стане ясною відповідь на питання у заголовку статті.

 

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/

bazar 800

  • asenposlugi1
  • pamyat
РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.