Вівторок, 17 Трв

Бердичівська громада попрощалася з трьома загиблими Героями…

Кожний день приносить трагічні звістки про загиблих захисників. І серце крається від болю за синів наших українських. Слова безсилі передати глибину скорботи, сльози – невисихаючі… П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

У четвер вулиця біля Бердичівського гарнізонного Будинку офіцерів була заповнена людьми. Сотні жителів, військові, місцева влада, приїжджі з сіл та міст інших регіонів України прийшли і приїхали, щоб провести в останню путь загиблих оборонців нашої землі… Траурний мітинг у приміщенні гарнізонного Будинку офіцерів відкрив голова Бердичівської міської територіальної громади Сергій Орлюк, уклінно вшанувавши пам’ять кожного спочилого: «Страшно і важко чути про загибель наших воїнів. До втрат не можна звикнути. Жінки народжують дітей, щоб вони жили на радість людям. Але на нашу землю прийшов безжальний ворог, який вбиває та руйнує. Хлопці взяли в руки зброю, щоб захистити життя ціною своїх життів. Вони воювали, щоб народжувалися діти. Ми повинні єднатися, підтримувати одне одного, молитись за кожного воїна, аби перемогти ворога – справжнього диявола… Збільшується кількість втрат, але ми віримо в Перемогу. У нас – найкращі воїни. Щирі співчуття рідним від мене особисто, депутатів і всієї громади…» На серце лягали слова військового капелана, отця Івана Цихуляка: «Знову здригнулась Українська земля, знову плаче земля Бердичівська. І звучать пророцтва великого генія:

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас сила

І воля святая!

П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

На війні перше, що намагається знищити ворог, – Правда. Немає Правди – немає Пам’яті. Немає Пам’яті – немає ідентифікації, немає нації… Але настане мир, прийде Українська весна… Сьогодні в кожного з нас стає більше синів, в кожного в серці – сини України. Спіть, діти, спіть... Спіть, наші Герої…» Військовослужбовець 26-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича висловив співчуття рідним та близьким спочилих захисників і запевнив: «Пам’ять про побратимів залишиться в серці. Артилеристи помстяться ворогу». Гіркі хвилини прощання, слова підтримки і втіхи від військового капелана, протоієрея Костянтина Карпенка

Траурна процесія йшла за трунами з тілами Героїв вулицями мікрорайону «Червона Гора» під звуки військового оркестру, проводжаючи в останню путь загиблих захисників. Обабіч дороги стояли на колінах скорботні люди…  

Пам’ятаємо, шануємо, пишаємося…

П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

Геннадій Володимирович Казмірчук народився у с. Маркуші 26-го лютого 2001-го року. Вчителі місцевої школи добре пам’ятають хлопця, який навчався там із 1-го по 9-й класи: «Зростав у любові і турботі рідних. Вихована, тямуща та працелюбна дитина. Учасник спортивних змагань і шкільної агітбригади». Після закінчення освітнього закладу Геннадій вступив до Державного навчального закладу «Бердичівське вище професійне училище». Педагоги з сумом і душевним теплом згадують свого учня – доброзичливого, активного, допитливого та працелюбного. У нього постійно виникали різні ідеї, які прагнув реалізувати. Ініціативний юнак був у навчальному закладі заступником голови учнівської ради – справжнім прикладом для інших. Геннадій, розповідають викладачі училища, «добре знав історію України і, без перебільшення, – справжній патріот своєї держави». Переможець щорічних олімпіад з історії України, які проводилися в училищі, обласного конкурсу дослідницьких робіт із нагоди 100-річчя Української революції 1917–1921 років, активний пошуковець матеріалів для Музею історії училища, переможець обласного конкурсу екскурсоводів «Зірковий гід» (2018 р.)… Чимало добрих і гарних справ встиг зробити юнак за своє коротке життя… Здобувши мирну професію тракториста, Геннадій Казмірчук обрав шлях захисника Батьківщини. Пішов служити за контрактом до Збройних Сил України. Старший водій десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти в/ч А1910 проходив військову службу за контрактом. Геннадій Казмірчук загинув 28-го квітня під час виконання бойового завдання поблизу с. Курулька Барвінковського району Харківської області в результаті влучення танкового снаряду в бронеавтомобіль. Його справу продовжують бойові побратими з 95-ї ОДШБ.

Поховали захисника Батьківщини на Маркушівському кладовищі… Вічна пам’ять і шана Герою…

П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

Андрій Олександрович Сутунов народився у Бердичеві 5-го квітня 1977-го року. Він навчався у 9-й школі міста. Згодом опанував професію електрика. Чоловік був майстром своєї справи і мав золоті руки. Певний час працював за кордоном. Віктор Миколайович, знайомий загиблого бердичівлянина, говорить, що Андрій Сутунов був настільки доброю людиною, що не міг нікому відмовити, коли просили допомогти в будівельних роботах чи вирішити проблеми з електричними приладами: «До нього звертались у будь-який час доби. Безвідмовна, безкорислива людина. Часто йшов назустріч іншим... На жаль, уходять хороші люди – чудові трудівники і мужні захисники…» Коли син Андрія Олександровича був школярем, тато допомагав йому з домашніми завданнями, поділилися сусіди загиблого чоловіка: «Підтримував свого сина в усьому. Разом вирішували задачі з математики. Гарний був батько…»

Службу Андрій Сутунов проходив на посаді навідника відділення охорони військової частини А 4051. Серце безстрашного солдата, захисника України, перестало битися 2-го травня 2022-го року на Київщині... Вічна пам'ять відважному сину українського народу…

П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

Микола Васильович Войченко народився у Бердичеві 7-го листопада 1989-го року. Він закінчив Бистрицьку школу. Колишня вчителька захисника Тамара Федорчук приїхала з Києва, аби віддати данину шани своєму вихованцю. Ледь стримуючи сльози, розповіла про гарну багатодітну родину, в якій виховувалося четверо сестер та брат – надійний і турботливий: «Знаю Колю з дитинства – веселого та життєрадісного хлопця. Батьки добре виховали сина». Микола Войченко продовжив навчання у Бердичівському професійному будівельному ліцеї. Проходив військову службу на посаді номера обслуги другого артилерійського взводу першої артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А0281. Сусідка Ірина Мазур висловила думку всіх, хто знав Миколу: «Порядний хлопець, доброзичливий і відповідальний, знав ціну праці». У спогадах сестри Ірини Чернюк – роки і дні життя молодшого братика Колюні, різні його вчинки, звички, фрази та слова: «Нас у сім’ї – чотири дочки і лапочка-синочок. Найменшого любили більше за всіх. Ми з Миколою схожі, як дві краплі води, всі думали: двійнята. Маму і тата, Марію Олександрівну та Василя Миколайовича, він називав ласкаво «зозулькою» і «батянею». Усім йшов назустріч, допомагав у різних справах, відгукувався на будь-яке прохання. Був дуже комунікабельним, мав багато друзів, які в день прощання проводжали його живим коридором… Ми навіть не знали, що Коля пішов воювати. Пояснив, що працює вахтовим методом. Приховав правду від батьків, не сказав, де він саме перебував, бо беріг їх серця…»

П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

Солдат загинув 29-го квітня під час оборонного бою з противником поблизу с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області, в ході якого в результаті ворожої артилерії отримав мінно-вибухову травму та осколкове поранення, які виявилися несумісними з життям… Микола Войченко не дожив до свого 33-річчя лише кілька місяців… Він у пам’яті нашій, у наших думках та серцях…

Поховали двох Героїв з усіма почестями на військовому секторі міського кладовища… Глибоке співчуття родинам загиблих…

Неможливо загоїти біль і гіркоту втрати... Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю синів України. Вічна слава… Герої не вмирають.

П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

П’ятого травня Бердичівська громада попрощалася з трьома Героями – Геннадієм Казмірчуком, Андрієм Сутуновим та Миколою Войченком.

Вікторія Кучерява

Відео

bazar 800

  • asenposlugi1
  • pamyat
РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.