|
|
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
В порядку денному сесії міської ради не було питання про вимогу прокурора щодо відміни рішень виконкому № 84 і № 100 про розподіл дизельного пального, але депутат Олексій Побережний з місця виніс пропозицію розглянути його. Ми вже писали раніше, що цю вимогу розглядали на постійній комісії з регламенту і законності, та спочатку не підтримали її, а потім знову зібрались і підтримали.
Чому не внесли її в порядок денний чиновники виконкому пояснили так: рішення підготовлене, але не пройшло ще процедури «візування», тому планується до розгляду на наступну сесію. «Але ж проект такий існує, зауважив Побережний, значить його можна розглядати і приймати». А, як вияснилось, що вимога надійшла до виконкому ще місяць тому, 26 вересня.
Тут в дискусію втрутилась, найактивніша, напевно, на цій сесії депутатка Любов Івасюк: «Поки я не побачу тексту цих рішень виконкому голосувати не буду. Я їх вимагаю в міськвиконкомі вже кілька місяців і до цього часу не бачила». ЇЇ підтримав і секретар ради Богдан Коляда: «Ви не повірите, але я являюсь членом виконкому і теж не бачив цих рішень?!»
І ось, на такій емоційній ноті обговорення, залунав сигнал повітряної тривоги, і депутати спустились в укриття та продовжили роботу вже там. Після того, як всі розсілись в порівняно невеликій кімнатці, голосування стали більш швидкими, і порядок денний затвердили в цілому і з доповненнями. Так само швидко прийняли рішення про призначення матеріальних допомог, про шефську допомогу підрозділам ЗСУ та ТРО, додаткові кошти для медицини і освіти.
|
|
На питанні про програму культури трохи затримались, але все-таки прийняли, підсумувавши прийняте рішення реплікою про те, що депутати сподіваються, що ганебна практика прийняття рішень без них буде припинена.
Потім знову депутати піднялись до актової зали, де більш-менш спокійно прийняли ще з п’ять рішень, як знову пролунав сигнал тривоги. З другого разу в підвалі посадка пройшла набагато швидше і знову швидко почали приймати наступні рішення (про деякі з них в нас вже були публікації, а про деякі ще будуть). І нарешті дійшла черга до прокурорської Вимоги.
Прокурор Віталій Шпак та його колега з іншого відомства відверто нудились, поки депутати дебатували по іншим рішенням, але чемно ходили з ними в сховище і назад, зате тут вже прокурор взяв ініціативу в свої руки. Він навіть віддав депутатам свої екземпляри тих таємничих рішень, які так довго не могли знайти у виконкомі. І став детально розповідати присутнім свою версію того, як потрібно було обліковувати паливо, і як це робилось насправді. Повний відеоряд цього виступу є на сторінці Любов Івасюк у Фейсбук. А опонував йому начальник відділу надзвичайних ситуацій міської ради Віктор Рябушко.
Як відставний військовий, він порівняно недавно перейшов у діловому спілкуванні на українську мову, і тому в його інтерпретації слово «паліво» раз-по-раз викликало сміх у депутатів та відповідні репліки. Знову вони з прокурором не могли дійти згоди чи є дизельне паливо комунальним майном, чи є матеріальними цінностями, і відповідно, рішення по ньому мала б приймати рада чи виконком.
Головний аргумент прокурора, яким він все-таки переконав депутатів, був такий: якщо ви приймаєте рішення про відміну, то в матеріальному резерві з’явиться (немов за помахом чарівної палички) п’ятдесят тон дизпалива, а якщо ні, то буде як по документах – 350 літрів.
До дискусії залучали навіть директора ТОВ «Полісся-Екосфера» Віктора Колісніченка, якому (по узгодженій версії) тільки й перепало фізично трохи палива з резерву. Він доводив, що вивезення сміття в критичний період можна прирівняти до невідкладних робіт чи аварійних ситуацій, хоч дехто з депутатів і думав по-іншому.
Врешті-решт, рішення про задоволення вимоги прокурора та скасування вищеназваних рішень виконкому було прийняте.
Що це дає прокурору - незрозуміло, хіба ще якийсь доказ у суді, мовляв, самі визнали своє порушення, а не стояли до останнього, щоб ми в суді його доводили.
Все одно, навіть після цієї годинної дискусії людям не стало зрозуміліше, що ж сталось з паливом. Чи воно реально кимось продане чи роздане, чи просто неправильно оформлені якісь документи щодо його прийому та відпуску, а це, погодьтесь, зовсім різні речі…
