На позачерговій сесії районної ради мало розглядатись питання ліквідації п’яти загальноосвітніх шкіл району: Закутинецької, Буряківської, Гардишівської, Дмитрівської та Гальчинської. Ці школи було відібрано шляхом багатьох нарад, консультацій, засідань і зустрічей, які тривали в райдержадміністрації останні кілька місяців. Всього розглядалось дев’ять шкіл, які потенційно необхідно закрити, але врешті-решт, зупинились на цих п’яти.
Ми вже не раз і не два писали на сторінках газети про проблеми освітньої «оптимізації», але все одно громади шкіл, а особливо вчителі, у класах яких навчають по три-чотири учні, не хочуть нічого чути про закриття таких шкіл.
Диспропорція виникла не сьогодні, і не вчора. Кіль-кість сільського населення скорочується протягом останніх десятиліть, що не могли передбачити в держплані колишнього Радянського Союзу, а саме за вказівками згори будували в селах великі школи і великі клуби, які сьогодні в більшості стоять пустими.
Держава справно перераховує району гроші на освіту з розрахунку близько 15 тисяч гривень в рік на одного учня в сільській місцевості, і близько 9 тисяч в містах та селищах міського типу. Тобто, вже на цьому етапі фінансисти розуміють, що в селі не може бути 25-30 учнів, як в міській школі, і надають, відповідно, більше коштів. Але ж у тих школах, де в класах менше п’яти учнів, а особливо, якщо такі школи нові, просторі і відповідно, зовсім неекономічні з точки зору енергоефективності, на одного учня витрачається більше двадцяти п’яти тисяч гривень в рік!
В нашому районі багато років дотувались такі школи за рахунок інших шкіл, в яких навчається багато дітей. Але по суті, ці великі школи постійно недофінансовувались і не мали коштів на розвиток матеріально-технічної бази. Тому й почали ці «розмови» про оптимізацію ще десять років тому, які і до цього часу залишились розмовами.
Отже, на позачергову сесію, школи, які мали закривати, відрядили чималі делегації «захисників» з учителів, батьків та бабусь. В фойє будівлі на всяк випадок чергували до десятка міліціонерів, але їх «допомога» цього разу не знадобилась.
Ще на етапі формування порядку денного сесії, спочатку встав депутат Бабійчук (директор Мирославської школи та колишній заступник голови РДА з гуманітарних питань) і запропонував не розпочинати ніяку «оптимізацію» до прийняття нового закону про освіту. Потім виступили ще з десяток депутатів з аналогічними пропозиціями. В підсумку, до порядку денного увійшли лише земельні питання (про них – в інших публікаціях), а освітні «зависли» знову на невизначений час.
Я, особисто, один голосував за те, щоб обговорити питання ліквідації шкіл на сесії райради. Адже на засіданнях робочої групи, зустрічах з делегаціями окремих сіл, інших нарадах з цього питання, в основному, говорили про все «на пальцях». І лише до останнього засідання депутатських комісії спеціалісти районного відділу освіти приготували таблиці, фотографії, розрахунки та пропозиції, які враховували і питання підвезення учнів, і працевлаштування місцевих вчителів, і інші аспекти «оптимізації». Саме цю інформацію хотів подати присутнім голова РДА Євген Томашевський, але…
Напевно, депутати відчувають наближення виборів до місцевих органів влади, тому й не ризикнули не те, щоб приймати, а навіть обговорювати таке непопулярне рішення про закриття шкіл. Хоча ніхто ще не знає, коли будуть ці вибори, які вони будуть, і до яких органів будуть, але на всяк випадок, перестрахувались.
У Дмитрівці ніколи не було 30 дітей. Наразі там навчається 60 дітей, немає ні одного класу менше 5 учнів, набирається перший клас… Хто не вміє рахувати, хай приіжджає в гості з калькулятором і подивиться.
В міських школах 60 учнів – це 2 класи