На першу частину наради, на якій було формально створено координаційну раду з питань місцевого самоврядування, спізнився і з двох інших питань, з якими виступали представники податкової інспекції, теж довелось побачити лише, як вони гарно підготувались до наради. Крім виступів та роз’яснень щодо нових нюансів у справляннях як місцевих так і державних податків та зборів, кожному сільському голові роздали роздруковані зразки заповнення документів, роз’яснення тощо.
|
|
Наступним у розгляді стало питання «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг». Суть його в тому, що відтепер питаннями прописки-виписки громадян будуть займатись не міліцейський паспортний стіл, як колись, і не міграційна служба, як зараз, а місцеві органи влади і, зокрема, їх підрозділи по наданню адміністративних послуг.
Хоча фактично вже кілька місяців центр надання адмінпослуг Бердичівської РДА приймає жителів району з таких питань (на відміну від міського ЦНАПу, який тупо не захотів займатись питаннями прописки-виписки, щоб лишні люди не вештались коридорами міскради), але, по суті , ця робота дублюється потім спеціалістами міграційної служби, а ЦНАП просто виконує роль передаточної ланки.
За новим законодавством, оформлення реєстрації громадян повністю переходить до місцевих рад, і вже до квітня цього року картки реєстрації (рудимент доком’ютерного обліку) з будівлі міліції мають переміститись до будівель сільських та селищної рад.
За логікою законодавців, відтепер в кожній сільраді можна буде не тільки приписатись і виписатись, але й зареєструвати бізнес чи громадське об’єднання, а також зареєструвати або переоформити житло чи землю, не звертаючись до послуг нотаріусів чи районних реєстраційних служб.
Та після озвучення суми, в яку обійдеться сільраді створення такого реєстраційного місця з відповідним обладнанням, каналами зв’язку та програмним забезпеченням – 417 тисяч гривень, присутні сільські голови почали шушукатись, що таке щастя нікому з них не по кишені. Голова з Іванковець так і сказав: «Ці та інші нововведення вже розраховані на об’єднані територіальні громади, яких у нас поки що немає». Максим Юрійович моментально вловив настрій залу і теж згадав стару приказку про те, що непотрібно поспішати виконувати накази, а то може прийти їх відміна.
|
|
Але не це найбільше сподобалось мені на нараді, а те, як нові керівники району запропонували вирішити проблему з нестачею коштів на харчування дітей в школах. Хоча голова райради не дуже тепло відізвався про «нараду», яка пройшла за два дні до цього, де Олександр Ревега, не добираючи слів, «пісочив» керівництво району саме за це харчування, але, напевно, вона теж трохи заохотила до неординарних дій.
Суть нововведень, які сьогодні пропонує і активно впроваджує Максим Самчик, – введення в процес дитячого харчування місцевих підприємців, які будуть закупляти продукти у місцевих фермерів. Тоді відділ освіти буде закупляти в них готові послуги, а не продукти, вдвічі дорожчі на тендерах, ніж на ринку. Сьогодні ця схема вже впроваджується в Райгородку, а до подібної співпраці в інших шкільних їдальнях голова райради сам запрошує підприємців та закликає сільським головам теж пошукати їх.
Не можна назвати цей метод зовсім новим, бо свого часу в шкільних їдальнях деяких міських шкіл вже куховарили підприємці, але потім знову комусь стало вигідним звести всі ці немаленькі гроші в один контрольований потічок. Так само й в армії вже кілька років солдатів кормлять приватні цивільні фірми, а зараз деякі генерали знову хочуть повернути солдатів в наряди по їдальні.
Ще більше мене б порадували звістки про те, що в нашій владі, як місцевій, так центральній, створилась критична маса людей, які зрозуміли б, що значно вигідніше, чесніше і перспективніше робити аналогічно й в інших сферах, де перетинаються інтереси людей та держави. Не утримувати лікарні, а платити за конкурентні медичні послуги, не утримувати школи, а платити за освітні послуги, не утримувати клуби й бібліотеки, а давати гранти людям, які дійсно хочуть долучитись до культури як в якості її творця, так і в якості її споживача. На жаль, поки що все це з області далеких-далеких фантазій.
Розглядались на нараді в районній раді й інші питання, але вони вже стануть темами наступних публікацій.
