У вівторок в актовому залі Бердичівської райдержадміністрації зібрались депутати районної ради, сільські голови та, навіть, деякі депутати сільських рад Бердичівщини на зустріч з колишнім бурмістром міста Зінген в південній Німеччині. Він більше двадцяти років був очільником двох німецьких міст, а після програшу на виборах 2013 року ( не вистачило буквально кілька голосів) став «підробляти» експертом з питань децентралізації та самоврядування. Цикл його зустрічей в Україні (а таких вже відбулось більше двох десятків) фінансується фондом Конрада Аденауера (першого канцлера післявоєнної ФРН).
Надзвичайно цікавою для присутніх виявилась його розповідь про особливості німецького об’єднання територіальних громад, яке розпочалось в 70-х роках минулого століття, а закінчилось в 90-х. Вона звучала, як казка про казкову країну, в якій бюджет 45-тисячного міста складає 120 мільйонів євро (Бердичівський бюджет для порівняння – 15 мільйонів євро) і головний лікар районної лікарні отримує зарплатню 150 тисяч євро в рік.
Зінген розташований поблизу кордону з Швейцарією, і до складу об’єднаної громад входить саме місто (37 тисяч жителів) та кілька навколишніх сіл, в яких проживає близько 8 тисяч мешканців. На початку розповіді бурмістра прозвучала цифра 22 тисячі робочих місць в громаді, якій спочатку я не надав значення, але після того, як на карті в Інтернеті подивився «зблизька» на це німецьке містечко, стало все зрозуміло. Потужний металургійний (алюмінієвий) завод, машинобудівний завод по виготовленню запчастин до автомобілів, фабрика харчових концентратів (торгова марка «Маггі» та ще з десяток інших виробництв), транспортні та будівельні фірми, підприємства торгівлі та побутового обслуговування – все це працює і платить податки.
Податок з прибутку підприємств складає близько половини всього бюджету громади, німецький ПДФО розподіляється між місцевим бюджетом – 15%, земельним – 42,5% та федеральним – 42,5%. Ці 15 відсотків за рік складають 12-15 мільйонів євро. Податок на землю та нерухомість ще приносить близько 10 мільйонів. Разом власні податкові надходження перекривають 75% всіх бюджетних витрат. Існує також плата за комунальні та адміністративні послуги, яка повинна лише компенсувати затрати на їх надання.
Коли в Німеччині проходив процес об’єднання, було визначено, що найменша кількість жителів в громаді має бути 8 тисяч, в районі – 100 тисяч. Школа вважається комплектною, коли в ній є не менше двох паралелей по 25-28 учнів в класах. В Зінгені, наприклад, є 15 дитсадків, 10 початкових шкіл, 4 неповні середні школи (5-9 класи), 2 реальні школи (10-12 класи) та 2 гімназії (теж 10-12 класи, але тільки після навчання в гімназії можна вступати до університетів), а в районному центрі поряд є ще дві професійні школи. До речі, навчання в 10-12 класах є добровільним, а не обов’язковим.
Сімейні лікарі в Німеччині – приватні підприємці!!? Ця новина приголомшила представників нашої медицини, які все намагались дізнатись, як лікарям виділяють житло, приміщення та бензин на транспорт. А виявилось, що ніяк. Олівер Еверт розповів, що його брат, який працює сімейним лікарем, вчився в університеті 6 років, 2 роки – в інтернатурі по хірургії, 2 роки – в інтернатурі по внутрішнім хворобам (це обов’язково для кожного лікаря), іде на роботу о 7.00, а повертається о 21.30. Він брав банківський кредит у 800 тисяч євро на 10 років на будівництво власної амбулаторії, а громада єдине чим допомогла – продала землю наполовину дешевше.
Оплачує послугу лікаря страхова компанія, а всі німці в обов’язковому порядку повинні мати медичне страхування. Якщо в сім’ї працює хоча б одна людина, то страховий договір поширюється на всіх членів родини. Коштує медичне страхування 14,5% від заробітної плати, плюс ще стільки ж платить роботодавець.
Звучали ще питання до нашого гостя, на які він ретельно і педантично відповідав, а я запитав організаторів заходу, чому на таку цікаву зустріч не запросили нікого з депутатів чи представників виконкому міської ради, адже їм теж було б цікаво послухати, тим більше, що вільних місць у залі було значно більше половини. Максим Самчик «перевів стрілки» на житомирських організаторів, які, мовляв, запланували цю зустріч тільки для Бердичівського району.
А я думаю, що після такої зустрічі у міських депутатів чи чиновників обов’язково б виникли спільні питання у спілкуванні з районними колегами, і саме таким спільним було б розуміння, що потрібно шукати міста-побратими не тільки в Польщі, а й в Німеччині. Адже місто Зінген вже 24 роки співпрацює з райцентром Кобеляки в Полтавській області. Якщо вже таке місто знайшло собі партнерів в Західній Європі, то невже Бердичеву це не під силу?!!