Сьогодні було призначене друге засідання незакритої з минулої п’ятниці сесії Бердичівської районної ради. Але депутати та запрошені, які прибули трохи раніше, ніж 10.00, були вражені тим, що в актовому залі будівля райдержадміністрації заповнені всі крісла. Журналісти теж поцікавились в людей, що вони тут роблять.
Виявилось, що ранесенько в залі зібрали «представників громадськості району», щоб ті змогли послухати звіт голови рай адміністрації Едуарда Томашевського про виконання плану соціально-економічного розвитку Бердичівського району. А після нього виступила помічник народного депутата Софія Томашевська та попросила «громадськість» залишитись на сесію райради.
Але ця «громадськість» в більшості покинула зал і будівлю адміністрації, а тоді вже дали волю своїм емоціям. Розбившись на три купки – освітяни району, медики району, і працівники культури району (тобто, всі працівники бюджетних установ), плювались і чортихались, що їх терміново викликали з відпустки, заставили слухати чорт знає що, і взагалі вони не хочуть втручатись в ці політичні ігри між головами ради й адміністрації, та й розійшлись хто куди (більшість пішла на базар).
Їх місця в залі зайняли депутати міської ради, сільські голови, журналісти та запрошені керівники бюджетних установ і працівники апарату (тобто, ті, хто завжди приходить на сесії) та волонтери , колишні та теперішні воїни АТО, які останнім часом теж часті гості на сесіях райради. Близько двох десятків міліціонерів скромно розмістились в фойє та поблизу будівлі. Хто їх викликав, залишилось незрозумілим.
Про те, що звучало потім протягом двох з половиною годин я списав десять блокнотних листків, але коли сів готувати статтю, то виявилось, що немає про що розповісти читачам крім взаємних суперечок і образ між депутатами та очільниками району. Ось лише деякі теми, які обговорювались (вірніше озвучувались) цього дня:
Порівняно швидко затвердили грошову оцінку земельної ділянки (господарський двір в с. Семенівка), де місцевий житель розводить свиней.
Довго говорили про суд над сільським головою Швайківки, який за поданням прокуратури, за порушення регламентною норми на сесії сільради, присудив йому штраф 300 неоподаткованих мінімумів та відсторонив від обов’язків на 11 місяців. Одні були за таке рішення, інші проти, а сам він після сесії припустив, що так йому мстять з обласної прокуратури, з керівниками якої він судиться по іншій справі.
Активіст з Гришковець підняв проблему порушення екології при випалюванні деревного вугілля підприємцем Морозовим на території колишнього господарського двору в Гришківцях.
Депутат Дідур запропонував звернутись до Держгеокадастру з тим, щоб земельні ділянки воїнам АТО давали спочатку місцевим жителям, а вже потім бердичівлянам чи житомирянам.
Проблеми освіти голова райради та його однодумці депутати зробили цього разу основними обвинуваченням для недовіри Томашевському. З 29 січня районний відділ освіти немає очільника (вірніше ним керує за сумісництвом заступник голови РДА), рахунки відділу заблоковані за позовом облгазу і нараховані штрафи і пеня. Не продовжується будівництво школи в Бистрику, хоча на це зарезервовано частину районного бюджету та є ще ряд проблем. На ці звинувачення в голови РДА були свої відповіді,але слухати їх ніхто не хотів.
Результати таємного голосування (21 – «за», 6 – «проти», 2 бюлетня визнані недійсними) підтвердили, що з цим головою адміністрації ці депутати миритись не хочуть, хоча й офіційно їх сьогодні не вистачило для оголошення чергової недовіри.
Після сесії склалось враження, що чотири години в душному залі пітніли дві сотні чоловіків і жінок, які за цей час могли б зробити чимало добрих справ в час, коли їдуть жнива і погода ще кілька днів дозволяє їх провести ефективно.
Але вже давним-давно господарі кабінетів у чотириповерховій будівлі забули, що чиновники не можуть апріорі створювати валовий національний продукт, то хоча б не відволікали від цього процесу тих небагатьох аграріїв, які ще залишились в селах району. Підкилимні ігри, взаємні звинувачення, підстави та образи стали для чиновників району «роботою».
Триголове керування сільськими громадами (райрада, рай адміністрація та сільські ради) вже привело до того, що в цих громадах все менше людей і все більше пустих хат, то нехай вже швидше прийде хоч якась реформа і відітне хоча б одну голову цього дракона (а краще дві).
Олександр Доманський