У той час, коли одні люди, маючи хворобу, опускають руки і зневіряються, інші – не впадають у відчай, а перетворюють свій недуг у стимул для боротьби та наснагу для творіння. Як ніхто інший, це знає родина Швеців з села Семенівка, що на Бердичівщині. Дружня, позитивна, сповнена надій та гарних планів на майбутнє, ця сім’я, незважаючи на біду, що з ними трапилася, вірить: це лишень тимчасові труднощі, про які згодом вони згадуватимуть, як про звичайне випробування, котре випало на їхній життєвий шлях.
Зі сльозами на очах і певним хвилюванням, але водночас і посмішкою та силою, яка не згасає, а навпаки – стає ще більшою, згадує про подію минулого літа Тетяна Швець. Тоді, купаючись з друзями на місцевому ставку, її син Ігор невдало пірнув і отримав важку травму хребта. Як так сталося, що хлопець, який знає цю водойму і все життя ходив туди відпочивати, в одну мить опинився на реанімаційному ліжку, де за його життя боролися медики, не має припущень ніхто. Звичайна начебто випадковість розділила життя цієї родини навпіл. В одній частині – молодий хлопчина спортивної статури, напрочуд талановитий і перспективний, добрий і трудолюбивий. В іншій – той, кому заново довелося вчитися сидіти, розмовляти, рухатися та докладати усіх зусиль, звісно, не без допомоги рідних, аби повернутися до попереднього життя. На щастя, якщо так можна сказати, заняття свого часу спортом і врятувало, за словами лікарів, 23-річного Ігоря від летального наслідку.
Про цю родину усі в селі відгукуються лише з гарної сторони, наголошує голова Семенівської ОТГ Наталія Семенюк, і важко повірити, що саме на їхню долю випало таке випробування, яке вони достойно долають і вірять у щасливий фінал. Крім Ігоря, у Наталії з чоловіком є ще двоє дітей – 27-річна Олеся та 31-річний В’ячеслав. Усі дуже дружні, добрі, в усьому допомагають і неабияк підтримують свого брата. В’ячеслав навіть полишив роботу, аби допомагати матері поставити на ноги брата та доглядати за ним. Він самотужки, не маючи відповідної освіти, сконструював спеціальний вертикалізатор, аби брат міг займатися і розробляти м’язи. Перед нами постало і спеціальне багатофункціональне ліжко, над яким старший син Тетяни працював довго, проте вдало. Завдяки цьому ліжку Ігор зможе і сидіти, і лежати, і займатися. На черзі – велотренажер для розробки м’язів ніг, котрий уже майже зроблений.
Тоді, рік тому, мабуть, багато хто не вірив, що хлопець крок за кроком зможе показати гарні результати на шляху до одужання. Завдяки небайдужим людям, знайомим і незнайомим, керівництву Семенівської ОТГ вдалося зробити Ігорю операцію, встановивши імплант, та відправити його на реабілітацію у спеціальний центр у Вишгородському районі. Неймовірно великі кошти пішли і йдуть на лікування та відновлення здоров’я хлопця, але воно того варте: Ігор може сидіти, може гарно і гучно розмовляти, бо місяць після операції він шепотів лише, він може потроху вставати, права рука зміцніла, а ліва вже згинається. З певними перервами він проходить лікування, крапельниці, масажі, гімнастику, в чому допомагає і мама, і старший брат. Підтримують його і друзі, котрі часто приходять щоб провідати, поспілкуватися, з днем народження привітати. Лікарі роблять гарні прогнози. Виконання усіх процедур, щоденні заняття, а головне – вірити і не падати духом, дають молодому організму всі шанси повернутися до повноцінного життя.
А віри у цього хлопця вистачить на всіх, бажання одужати – тим паче. Дивлячись на нього, захоплюєшся такою людиною. Веселий, позитивний, оптимістичний, він знає, що все налагодиться. Не менш захоплюєшся й тим, чим займається Ігор. Він малює справжні шедеври, створюючи чудесні пейзажі, натюрморти і навіть образи святих. Найдивовижніше те, що художню школу він не відвідував, художньої освіти не має, а роботи і справді професійно виконані. Почав захоплюватися цим мистецтвом Ігор десь з років так 19-ти, коли спробував щось малювати і почув гарні відгуки про свої роботи. А талант, як він сам вважає і як стверджує його мама, напевно, успадкував від батька, котрий малює в церквах ікони, образи святих. Свого часу Ігор також йому допомагав і навіть для нашого фото обрав відповідну картину, яка йому подобається.
Про нього хочеться писати і писати, емоції переповнюють настільки, що хочеться розповісти якнайбільше. Та головне, що варто сказати: після такої історії і такого спілкування розумієш, що звичайні буденні проблеми – це лише крапля в морі, пилинка, це – нічого в порівнянні з мужністю і силою цього хлопця, який з посмішкою запевняє: все буде добре і він стане на ноги.
Тетяна Швець неодноразово повторює, що на світі є небайдужі і чуйні люди, готові допомогти у біді, і її родина в цьому переконалася. Ми бажаємо Ігорю сил та наснаги для того, аби його найзаповітніша мрія здійснилася, натхнення для розвитку його творчих здібностей та продовжувати у цьому ж напрямку боротьбу за повноцінне життя. Нехай вас Бог береже! А ще окреме побажання Ігорю – розвиватися у малюванні, адже це в нього виходить дуже і дуже добре. Хтозна, можливо, через певний час всі зможуть побачити роботи справді талановитого хлопця на не одній виставці.
А для тих, хто має бажання підтримати родину Швеців і допомогти їм у лікуванні та реабілітації сина, надаємо номер картки: 5168 7573 2863 0712 – Швець Тетяна Василівна