Напевно, багатьом відома дилема, коли у шафах «залежуються» речі, які з певних причин людина вже не одягає і, як кажуть, шкода викинути, а віддати нікому. Із впевненістю можна сказати, що таких прикладів налічується явно не сотня і неодноразово можна почути запитання «Куди подіти речі?», «Де у Бердичеві приймають одяг або кому можна віддати?». Звісно, дехто віддає одяг в комісійний магазин, виручаючи за нього хоча б якісь кошти. Інші ж організовують збір і завозять до інтернату чи, можливо, будинку пристарілих. І це, дійсно, благородна справа, адже і діти, і дорослі потребують цих речей.
Долучився до такої доброї справи і Всеукраїнський Санктуарій Матері Божої Святого Скапулярія в Бердичеві. Про те, що саме тут приймають і роздають нужденним та тим, хто потрапив у важкі життєві обставини, різного роду одяг, деяка частина бердичівлян знає і бере активну участь у цьому процесі. Проте є і ті, хто почує про це уперше і зможе так само занести сюди одяг, який уже непотрібний, бо замалий чи завеликий або ж просто не одягається.
Для того, аби проінформувати містян стосовно такого собі «пункту прийому речей» і роз’яснити, коли та яким способом їх приймають, а також кому адресовують, відправилась особисто у Санктуарій. В невеличкій кімнатці одразу біля входу на територію мальовничої і відомої усім архітектурної пам’ятки нашого міста з посмішкою, щиро та тепло, зустріла мене жінка, яка безпосередньо задіяна у цьому нелегкому, але напрочуд важливому і дійсно необхідному процесі. Наталія Ковальчук, яка вже рік працює тут, зраділа неабияк, що про їхню добру справу напишуть і багато людей зможуть підтримати таку ініціативу та допомогти. А інші, у кого теж існують певні життєві негаразди, зможуть і самі прийти та взяти речі, які так необхідні.
Тому то бердичівлянка люб’язно погодилась поспілкуватися і розповісти про те, чим вона займається. «Вже багато років тут діє такий пункт прийому і роздачі одягу. З самого початку речі приносили і брали для себе прихожани кляштору. Нині ж коло тих, хто віддає одяг, і тих, хто його забирає, значно розширився», – ділиться пані Наталія.
Причому, як виявилося, люди не лише самостійно приходять сюди, а й установи та організації беруть цей одяг і завозять тим, хто його потребує. «До нас приходять працівники Бердичівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, ми з дівчатами співпрацюємо, вони беруть речі і відвозять їх дітям із малозабезпечених сімей з сіл району, які потребують одягу. Ці сім’ї і самі приїздять, перебирають речі, беруть те, що потрібно, а ми вже пакуємо речі мішки», – розповідає жінка.
До речі, допомагає Наталії Ковальчук перебирати та пакувати одяг її мама Людмила Мороз, котра також радіє, що таким чином вони можуть допомогти людям. Адже якщо кожен принесе потроху того, що просто-на-просто лежить або ж навіть викидається у смітник, то багатьох нужденних це зігріє не лише тілесно, а й душевно, і дасть змогу зрозуміти, що людям і справді не байдуже.
«Зовсім маленькі речі, для новонароджених і трішки старших діток, ми збираємо для організації «Місія в Україну», члени якої під абортарієм моляться за те, щоб дівчата і жінки не робили абортів. Тому якщо мамочки залишають і народжують малюків, ця організація допомагає їм дитячим харчуванням, засобами гігієни, візочками тощо. А ми підтримуємо їх, передаючи і завозячи дитячий одяг, який приносять нам і який частіше всього майже новий», – пояснює Наталія Ковальчук.
На моє запитання стосовно того, яку кількість речей зазвичай приносять, бердичівлянка каже, що по-різному: «Буває, що 2-3 пакети, а може бути й більше чи менше. Справа в тому, що приймаємо ми речі не в один якийсь конкретний день. Тому люди приносять протягом тижня і залишають в охоронця Санктуарію чи ставлять біля дверей кімнати. Я вже приходжу серед тижня і фасую одяг по ящиках: дитяче, чоловіче, жіноче. У четвер з 10:00 до 12:00 приходять люди, ми виносимо надвір лавку і кладемо мішки чи пакети з речами, а ті, кому вони потрібні, перебирають і забирають. Іноді можна спостерігати аншлаг з 30-ти людей».
Наталія Ковальчук і її мама самостійно перебирають і фасують, наголошуючи, що вони справляються і що іноді є потреба в конкретних речах: «Люди дуже просять зараз теплий одяг, а його мало приносять. Також просять чоловічий одяг, особливо штани, светри тощо. У нас є і жіночки, які беруть в’язані речі, розпускають на нитки та в’яжуть шкарпетки для військових в зону ООС».
Коли під час розмови я розповіла, що дуже багато містян цікавляться, куди і кому можна віддати одяг, який у них лежить, жінки з запалом в очах попросили проінформувати бердичівлян, що можна приносити до них. «Хай приносять, людям дійсно дуже потрібні речі, лише аби були не порвані і не зовсім вже брудні. До нас зверталися і переселенці, яким свого часу довелося втікати з власних домівок, залишаючи там свої речі, а тут вони і житло винаймають, і продукти купують, тому новий одяг не завжди є можливість купувати», – говорить Людмила Мороз.
Кількахвилинне спілкування з цими дивовижними жінками залишило приємне враження і розуміння того, що у нас в Бердичеві є добрі, чуйні і небайдужі люди, готові допомагати тим, хто опинився у скрутному становищі, у важких життєвих ситуаціях. І хоча на момент розмови ніхто не прийшов по одяг, бо найбільше людей збирається зранку, вдалося переконатися, що це і справді гарна справа, яку варто підтримувати і до якої варто долучатися.
Тому, бердичівляни, якщо у когось є можливість віддати речі, які вам вже не потрібні, але які знадобляться іншим, приносьте! Протягом всього тижня з 7-ї години ранку і до 19-ї години вечора можна приносити одяг і віддавати охоронцю або ж залишати біля дверей. А ті жителі міста та району, котрим, можливо, потрібен одяг, можуть приходити і вибрати собі його кожного четверга з 10-ї по 12-ту години.