Сьогодні, 26 квітня, минає 33 роки від того дня, як Україну і весь світ сколихнула масштабна трагедія – вибух на Чорнобильській атомній електростанції. Тоді квітуча, тепла та радісна весна в одну мить перетворилася на подію, вписану чорними літерами в історію усього людства.
За підрахунками експертів, сумарний викид радіоактивних елементів, що потрапили у навколишнє середовище, є еквівалентним вибухові одразу 100 атомним бомбам у місті Хіросіма. Чорнобильський атом вразив не лише Україну і сусідню Білорусь, а й поширився багатьма країнами, дійшовши навіть до Північної Африки. Зупинити активне виверження радіоактивних речовин із зруйнованого реактора вдалося лише наприкінці травня 1986 року шляхом мобілізації значних ресурсів та ціною масового опромінення сотень тисяч людей.
Вже 14 грудня того ж року на Чорнобильській АЕС завершили спорудження захисного саркофагу над зруйнованим енергоблоком, що стало першою серйозною і важливою перемогою над зловісним атомом. Нині реактор успішно накрито завдяки переміщенню нового безпечного конфайменту, що накриває 4-й блок ЧАЕС і захищатиме радіоактивні уламки реактора та об’єкт укриття принаймні протягом століття.
Ця гірка чаша, котра одзивається пекучим болем і стражданнями у багатьох родинах, не оминула і наше місто. Більше тисячі жителів Бердичева героїчно на території Чорнобильської зони і доля них це не історія, а частина їхнього життя. Із 731 бердичівлянина, котрі взяли участь у ліквідації наслідків аварії, більше 300 вже немає серед нас. Вони назавжди залишилися для своїх родин, друзів, близьких та знайомих, для усіх нас героями і заслуговують пам’яті та поваги.
Щоб вкотре вклонитися подвигу героїв-ліквідаторів та віддати шану тим, хто заплатив своїм життям у боротьбі з наслідками найжахливішої техногенної катастрофи 20 століття, в Бердичеві біля пам’ятника ліквідаторам аварії на ЧАЕС відбулося зібрання громадськості. Представники міської влади та виконавчого комітету, місцеві та обласні депутати, депутат Верховної Ради України, вчителі та учні загальноосвітніх шкіл міста, керівництво, викладачі та студенти коледжів і, найголовніше, учасники тих пекельних і моторошних подій прийшли сюди, аби, хоч і зі сльозами на очах та болем у душі, згадати той, жах, що довелося побачити і пройти молодим хлопцям і чоловікам різних професій та різного статусу, яких відправили боротися з радіацією.
Пронизливі вірші та пісні лунали з вуст молодого покоління бердичівлян. Щирі слова подяки, низький уклін та квіти були адресовані кожному присутньому на зібранні за те, що, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, стали на захист своїх сімей, маленьких дітей, молодого і старшого покоління, кожного українця та жителів інших країн від радіаційного прокляття. І неймовірно велика кількість квітів цього дня лягло до підніжжя пам’ятника на знак того, що ніхто не забув і ніколи не забуде подвиг пожежних, інженерів, військових, медиків, цивільних – усіх, хто загинув у нерівному бою з радіацією та згас опісля приборкання найбільшої техногенної катастрофи.