День 24 лютого запам’ятається бердичівлянам, як і всім українцям на все життя. І запам’ятається короткою фразою «Прокидайся, почалася війна..». Цю фразу почула кожна родина, кожна людина, від малого до великого. Але разом із тим ця фраза і ці події вкотре підтверджують, що наш народ вміє об’єднуватися, гуртуватися, допомагати, підтримувати і робити гарні та важливі справи.
Однією із таких стало створення у Бердичеві майже в перші дні війни гуманітарного штабу, який виник по суті та волонтерських засадах і бажанні не сидіти, склавши руки, а щось робити, робити для людей і заради людей.
Від забору крові до організації штабу
Координатор штабу Анна Левандовська пригадує, з чого все починалося і як спонтанна ідея переросла у місце масштабної гуманітарної допомоги захисникам, переселенцям і навіть місцевим жителям, котрі опинилися у скрутному становищі.
Бердичівлянка зазначає, що їхня команда, яку у місті всі добре знають, коли розпочалася повномасштабна війна, розуміла, що потрібно щось робити. Спочатку організували забір крові у Гришковецькій громаді завдяки тому, що депутат обласної ради Людмила Кицак домовилася з обласним центром крові. Люди відгукнулися, прийшли, стали донорами. Потім на різних пунктах, навіть у підвалах, плели маскувальні сітки. Але і для цього потрібно було шукати матеріали, самотужки їх рвати, відвозити у потрібні місця.
Далі, як зазначає координатор штабу, коли сформувалася територіальна оборона, почали надходити прохання знайти воду, одноразовий посуд продукти харчування. Воду надав наш пивзавод у великій кількості, посуд передав підприємець із сусіднього міста. Однак, дивлячись на те, що все це шукають якимись частинами, прийшло розуміння, що у Бердичеві потрібно робити центральний штаб. Спочатку не було уявлення, де шукати приміщення і яким по масштабам воно має бути. Питання було вирішене завдяки бердичівському підприємцю Федору Томашевському, котрий запропонував такі приміщення.
Кинули клич по соцмережам і ЗМІ
Розміщували оголошення про те, що найбільше потрібно. Спочатку збір був різноманітний – від матраців до картоплі, бо у тероборони на той час не було фінансування і їх необхідно було годувати. Продукти зносили люди, звозили з сусідніх сіл – так почалася робота.
Підключилися до справи волонтери. Катерина Маринчак відкрила пункти збору допомоги по різним районам міста, аби було зручно людям приносити речі і харчі. Далі це все привозили до штабу, перебирали, сортували, розкладали і віддавали туди, куди це було потрібно. Крім того, і Катерина, і Богдан Гурський, і Людмила Кицак взялися допомагати біженцям, які почали приїздити до Бердичева. Їх заселяли у приміщення, потім шукали квартири, аби у людей був дах над головою.
А через пару днів прийшло розуміння, що хлопці з тероборони голодні і їх потрібно годувати, адже не всі знаходилися у місцях, де була можливість поїсти і куди продукти зі штабу привозили. Депутати обласної ради Алла Мусевич та Людмила Кицак звернулися до начальниці районної військової адміністрації Людмили Димидюк і почали організовувати харчування. З гуманітарного штабу привозили продукти у 3 визначені заклади, де кухарі готували, причому робили це безкоштовно.
Все підраховується і чітко пишеться, куди надавати допомогу
Анна Левандовська, розповідаючи про діяльність штабу на самісінькому початку його існування, зазначає, що був певний хаос і нерозуміння того, як правильно підраховувати все, навіть ту ж таки картоплю. Але навчатися доводиться швидко і нині все чітко підраховують: видачу речей, куди і через кого вона надається у місця і для людей, які мають у цьому потребу.
Це спочатку була тероборона, а потім пішли біженці, військові. Звертаються навіть бердичівляни, які є малозабезпеченими або ж багатодітною сім’єю, ті, хто мають інвалідність. У першу чергу продуктові набори та інші необхідні речі йдуть військовим. Далі надають переселенцям, які втратили абсолютно все і приїхали в тому, в чому втікали, а тому мають гостру потребу у речах та продуктах. Пенсіонерів просять віднестися з розумінням, піти у центр соціальних послуг, стати на облік та отримувати якусь допомогу від міста.
На перших порах зверталися і організації, які опікуються дітьми та дорослими з інвалідністю. Їм надавали підгузки, певні медикаменти, продуктові пакети. Переселенці приходять з отриманими довідками про місце реєстрації як внутрішньо переміщені особи і отримують допомогу. Від військових приходять відповідальні особи зі списками того, що наразі найбільш необхідно. Загалом за день до штабу звертається мінімум півсотні людей, а то і більше.
Допомагають не лише біженцям, які залишаються у нашому місті, а й тим, хто, так сказати, транзитом через наше місто. Тому певні продукти, воду, вологі серветки штаб надає і залізничному вокзалу, з якого люди прямують далі.
Гуманітарну допомогу везуть і з України, і з-за кордону
Спочатку до штабу приносили речі, харчі та багато іншого бердичівляни і жителі району. Потім начальниця районної військової адміністрації Людмила Димидюк подавала листи на сусідні громади, які привозили продукти, консервацію тощо.
Далі підключилися волонтери, які знаходять допомогу за кордоном і знаходять можливість її привезти. Зараз допомогу вже отримували з Волині, Львову, Мукачева, Закарпаття. Через військову адміністрацію і через народного депутата Богдана Кицака, який, до речі, також знаходиться тут, в гуманітарному штабі, і допомагає, роблять листи, вказуючи потреби, і направляють їх в області, де таку допомогу можуть надати. Це стосується зокрема і військових речей, які важко дістати і які дуже потрібні. Крім того, шукали також необхідні матеріали та фурнітуру для розгрузок, які почали у нашому місті шити волонтери.
Волонтерів багато і всі працюють злагоджено
Тут, у гуманітарному штабі, всі рівні. Неважливо, депутат, підприємець, працівник фінансової установи, педагог чи переселенець – всі, як один, розвантажують привезену допомогу, розбирають коробки, розфасовують, розкладають. Тим паче, як сказав Федір Томашевський, це штаб, в якому люди розвантажують привезене до неможливості швидко. Більше того, тут навіть медикаменти розкладені по поличкам і підписані для зручності пошуку, а також окремо виділені приміщення під продукти харчування, ліки, одяг, засоби гігієни, військові речі.
Чималий внесок у поповнення штабу роблять релігійні общини, підприємці, прості люди… А вже набагато більші об’єми надходять від адміністрацій інших областей. Та в будь-якому випадку ті люди, які взялися за цю важливу роботу, працюють у гуманітарному штабі на благо не лише нашого міста, а й всієї країни. Вони присутні тут зранку до вечора, щодня, у будні і вихідні і, не звертаючи увагу на втому, вірять у Перемогу та мирне небо над Україною.