Про цей випадок повідомив редакцію газети голова ОСББ по вулиці Житомирська, 57 та запросив журналіста на збори, які влаштували сусіди, щоб домовитись про вирішення проблеми.
Наш Telegram канал: https://t.me/rio_berdychiv_informatsiya
Біля під’їзду, дійсно, зібрались чимало мешканців будинку і розповіли про ситуацію. На другому поверсі у двокімнатній квартирі живе пенсіонерка, яка тягне до себе все підряд із смітників, а іноді й ночує там, у купах улюбленого нею сміття.
В під’їзді стоїть сморід, не виводяться мухи й комарі, та й всі сусіди не можуть відчинити вікна навіть у таку спеку. Вже два рази син бабусі приїжджав і вивозив по кілька вантажівок сміття, але потім навіть перестав відповідати на телефонні дзвінки сусідів. Він умовляв її не зносити сміття, але нічого не може поробити з цією хворобливою пристрастю.
Разом із головою ОСББ та сусідами ми спробували увійти в квартиру, але це виявилось просто неможливим. Відразу за вхідними дверима розпочинались барикади з пакетів зі сміттям, а між ними була стежка з трохи меншого шару сміття, з-за якої і вигулькнула з надр цієї сміттєвої печери її повелителька.
Журналісту вона сказала, що це не сміття, а товар, який вона збирається продавати, що сидить вона без хліба і води, бо замок в дверях зламаний, а залишити без догляду своє «добро» вона не може ні на хвилину. Сусіди погодились навіть «купити» його, щоб лиш дала дозвіл вивезти це сміття, але ні, бабуся на це не погодилась. Мовляв, тут в мене і золото є, і гроші, і ще щось.
Голова ОСББ розповів, що вже неодноразово скаржився на таку жительку, але управи на неї немає. До речі, вона справно платить комунальні платежі, навіть до ОСББ, а державні органи не можуть нічого зробити, бо квартира – це її приватна власність. У відділенні банку вона завжди проходить до каси без черги, бо відвідувачі воліють швидше позбутись смороду, тому й пропускають її наперед.
Після відвідин квартири сусіди стали збирати підписи під черговим зверненням до міського голови та вирішувати як без згоди хазяйки вивезти це сміття на звалище.
Раніше пенсіонерка працювала у відділі кадрів РайПО і була досить освіченою жінкою, про що свідчать навіть книжки, які виглядають із-за гір сміття, але згодом щось сталось. В геріатричний пансіонат переїздити вона не бажає, системи психіатричних лікарень на сьогодні вже немає, а отже примусово виселити її теж немає можливості.
Як варіант, можна було б знайти тих, хто хоче обміняти свій будинок на квартиру в місті, і якщо б на це погодився син пенсіонерки (який фактично є власником квартири), то може б і вона згодилась прожити залишок життя в приватному будинку, двір якого помістить значно більше «товару» і заважати сусідам він буде значно менше.