Чи хочуть в Бердичівському районі боротись з несанкціонованими звалищами? — РІО Бердичів

Субота, 4 Грудня

Чи хочуть в Бердичівському районі боротись з несанкціонованими звалищами?

На це питання ще донедавна я мав чітку позитивну відповідь. Тому що не раз робив репортажі з суботників, де наприклад, працівники Гришковецької сільради прибирали самі лісопосадки вздовж доріг, школярі Скраглівської школи теж прибирали сміття біля міського звалища, на різноманітних нарадах не раз і не два звучали серйозні заклики про необхідність прийняття найсуворіших мір до порушників правил благоустрою, тощо. Але, писати – це одна справа, а прийняти безпосередню участь в цьому процесі, виявилось зовсім іншою . І саме після цього, я не маю ствердної відповіді на поставлене в заголовку запитання. 

В кінці грудня минулого року, а саме 20 грудня в неділю, я надумав відвідати своїх виборців, що проживають на хуторі Буйки, який відноситься до Гришковецької селищної ради. Оскільки більшість його мешканців мені знайомі ще з дитинства, тому й зустріч планувалась теплою і приємною. Але, не дійшовши метрів двісті до хутора, настрій в мене різко погіршився.

Прямо біля дороги, на нещодавно чистій і зеленій галявині височіла не купа, а ціла гора сміття. Видно було, що хтось після ремонту в оселі викинув залишки будматеріалів, додавши при цьому хатнє сміття, зібране з чималий відрізок часу.

Оскільки я довгий час жив в крайньому будинку на околиці міста, тому мені й раніше доводилось мати справу з подібними звалищами, хоча зазвичай вони мали менші розміри. В смітті майже завжди знаходились якісь документи, які вказували на його колишнього власника. Тоді я звертався або безпосередньо до нього, або до його начальника, або до міського голови (якщо це було на території міста), або до Зої Євгенівни Стаднік Гришковецького селищного голови, з порушником проводили відповідну роботу, і в більшості випадків люди самі приїздили, забирали сміття, і вивозили його на звалище. На цьому зазвичай, історія й завершувалась.

Але цього разу нахабство порушника перевершило всі межі. Не в посадці, не в ярочку, не в канаві, а прямо посеред галявини скинули не менш, як повний кузов немаленького самоскида сміття. Тому просто попросити забрати сміття мені видалось замало. Потрібно було б за таке наказати, щоб іншим було неповадно.

Виявити коли і звідки вивезли сміття виявилось аж ніяк не складно. Там були залишки передвиборчої агітації, що свідчило, що викинули його після виборів, і… чимало документів (в основному, банківські квитанції) на яких було вказано і прізвище, і адреса, і навіть номер і серія паспорта власника сміття – Мосійчук Юрій Юрійович, який проживає в Гришківцях по вул.Шевченка, 5.

Наступного ж дня я сформулював заяву, додав до неї фото звалища, так копії знайдених документів та відправив по електронній пошті до обласної екологічної інспекції, голови райдержадміністрації та керівника міськрайонної міліції. Електронної адреси місцевого держземагенства в інтернеті я не знайшов, а новому селищному голові Гришковець вручив заяву з додатками особисто. Нагадаю, було це все 21 грудня минулого року.

Через тиждень Ірена Лісова повідомила, що мою заяву розглянули на виконавчому комітеті Гришковецької селищної ради та передали для виконання дільничному інспектору, який обслуговує селище. Ще через два тижні надійшов довгий лист з екологічної інспекції, в якому після цитувань витягів з різних законів доводилось, що вони тут ні при чому.

Рівно за день до закінчення місячного терміну розгляду (20.01.2016), Бердичівська райдержадміністрація теж спромоглась на коротку відповідь продублювавши інформацію про те, що на виконкомі селищної ради вирішили звернутись до дільничного інспектора Кравця С.М.

Десь в цей самий час зателефонував до мене і сам дільничний. На моє запитання, чи розбирався він вже з порушником, прозвучала негативна відповідь і прохання зустрітись зі мною, що взяти в мене пояснення, де і коли, і що я знайшов. Я відповів, що додати до написаного в заяві мені немає чого, і нехай беруть пояснення у порушника.

І ось пройшло ще два тижні, і я сам вже зателефонував до цього самого дільничного. Він знову ж сказав, що у цій справі нічого не робив, бо до нього не надійшов письмовий документ з селищної ради, а лише усно розповіли історію.

Підсумовуючи вище описане можна сказати, що якщо за півтора місяці посадові особи в прямих обов’язках яких є вимоги щодо захисту природи і довкілля нічого конкретного не зробили, то навряд чи вони зроблять це в подальшому.

Як альтернативний варіант покарання порушника правил благоустрою я відразу планував навесні зібрати це сміття, і завезти йому на подвір’я та висипати під поріг. Але після такого ставлення до проблеми посадовців мені захотілось змінити цей план. Завести сміття в подвір’я не порушнику, а всім тим, які не вважають себе відповідальними за злочини проти природи, а потім охають і ахають, де ж в нас стільки сміття береться. А люди ж недурні, бачать, що одним сходить з рук викидання сміття у посадці, то й інші, недовго думаючи направляють туди свої возики, підводи чи причепи.

 

smittya1smittya2smittya3smittya4smittya5smittya6smittya7

Олександр Доманський

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/

  • asenposlugi1
  • moloko2
  • avtoshkola1
  • pamyat

Три ведмеді запрошують на роботу

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
E-mail: rioberdychiv@gmail.com
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.