Субота, 13 Серпня

  • Dimpokrivli

                                                                                          Ми у  Facebook

Ще у двох навчальних закладах Бердичева з’явилися янголи-охоронці

Завжди усміхнений, веселий, з добрим серцем та душею, розумний, товариський і всесторонньо талановитий - Радіслав Атішев. Він міг би обрати інший шлях в житті, стати відомим музикантом чи, можливо, співати на великій сцені, бо мав неймовірний голос та грав на кількох музичних інструментах. А головне – він мав би створити сім’ю, виховати діточок та стати для них прикладом, щодня навчаючи добру, як свого часу його навчала мама Оксана Феодосіївна. Та він пішов туди, де за це добро і за мир потрібно боротися, де звичайні сірі будні є справжнім адом, де проявляється не талант музиканта, а талант військового, який 27-річний Радіслав показував гідно і достойно. Пішов…, але живим не повернувся.


А цей чоловік все своє життя присвятив військовій службі. Починаючи свій юнацький життєвий шлях з армії у якості солдата-строковика, Віктор Діхтієвський досяг звання прапорщика, служив у лавах прикордонних військ, одружився та став батьком. Він був кращим в усьому: і у виконанні військового обов’язку, маючи численні нагороди, і у виконанні батьківського обов’язку, з любов’ю виховуючи доньку Анастасію. До усього він ставився з відповідальністю, тому, як тільки страшна ворожа хмара накрила східну частину України, Віктор Діхтієвський одним з першим став на захист своєї країни, своїх товаришів, своїх рідних і близьких… ціною власного життя.


Приклад мужності, бойової майстерності та відваги у період страшної війни показав ще один герой нашого міста Сергій Сідлецький. Бердичівлянин, котрий своєю кар’єрою обрав служіння державі, виконання військового обов’язку та допомогу товаришам по зброї, разом з іншими патріотами боровся за незалежність нашої країни. Він мобілізувався до лав Збройних сил України, щоб зупинити ворога, який підступно вдерся на чужу територію. Він майстерно виконував головний свій обов’язок, будучи справжнім бойовим командиром, підтримував свої побратимів, будучи гарним другом, та підставляв своїм товаришам мужнє плече у важкі хвилини. Проте ці важкі хвилини стали останніми у житті Сергія Сідлецького та залишили непоправну втрату і біль в душі його рідних та близьких.


Вони всі були різними. Кожен з них мав свої мрії, свої плани на життя, кожен був найріднішою людиною для своїх батьків, дружин, дітей. Та всіх їх об’єднало одне – боротьба за незалежність України, в якій вони, не вагаючись, взяли участь, заплативши за це найважливішим - власним життям. Тепер їхні імена, разом з іншими загиблими бердичівськими військовими, викарбовані на меморіальних дошках, розташованих на фасадах загальноосвітніх шкіл міста.


Напередодні Дня захисника України, який ось уже другий рік українці відзначають 14 жовтня, у свято Покрови Пресвятої Богородиці, ще у двох навчальних закладах Бердичева з’явилися власні янголи-охоронці. До дня, коли згідно Указу Президента України вітають захисників нашої держави, які проявляють мужність у боротьбі з ворогом, та коли вшановують пам’ять тих, хто героїчно загинув, дві дошки з’явилися на фасаді школи №1 та одна - на стіні Бердичівського педагогічного коледжу.


Загальноосвітня школа №1 тепер піклуватиметься про пам'ять тих, хто у зоні бойових дій думав і на відстані піклувався про бердичівлян та усіх інших українців, виборюючи мирне небо над головою. Саме тут відкрили дошку Віктору Діхтієвському та саме сюди перенесли зі стіни приватного будинку за побажанням рідних дошку Сергію Сідлецькому. Під час години вшанування пам’яті цих двох героїв біля навчального закладу зібралися учні, вчителі, представники міської влади та бойові побратими захисників. Вони з теплотою відгукувалися про своїх товаришів, про їхні подвиги, про їхнє вірне служіння своїй державі та народові. За їхніми словами, ці дві людини «з великої літери» пішли туди, де вважали своїм обов’язком бути. Чоловікам ятрять душу непоправні втрати тих, хто підставляв їм своє плече. Вони і досі просять вибачення у матерів за те, що не вберегли їхніх синів.


Зі сльозами на очах не лише одногрупники, викладачі та рідні, а й військові згадували про Радіслава Атішева, який навчався свого часу в педагогічному коледжі на музичному відділенні. Він повернувся сюди, його усміхнене обличчя тепер зустрічатиме студентів та викладачів з меморіальної дошки, встановленої на фасаді коледжу. Мама виховала його справжнім чоловіком, готовим прийти на допомогу у будь-яку хвилину. Як справжній чоловік, він пішов до армії. Одногрупники досі не можуть повірити у те, що трапилося, але з великою вдячністю за гідне виховання сина звернулися до матері, обіцяючи залишити пам’ять про їхнього героя у своїх серцях назавжди. А бойові побратими знову і знову повторюють: мама втратила найдорожче та найцінніше, що мала, але натомість отримала десятки вірних синів, які завжди готові виконати будь-яке прохання в пам’ять про Радіка.


Ось так підступно та підло страшна війна забирає найкращих. Бердичів став одним із тих міст, котрі втратили найцінніше – людські життя. Героїв, чиї імена вписані в історію, нагородили за їхню відданість та жертовність найвищими відзнаками – Орденами за мужність… посмертно. На жаль, ні одна нагорода не замінить такого рідного погляду, такої любові до Батьківщини та такої втрати для батьків. Це ще раз доводить, що мирне небо, під яким нині живуть бердичівляни, здобувається щоденною боротьбою військових там, на сході України, та пролитою кров’ю тих, кого наше місто втратило у цій запеклій боротьбі.


Герої не вмирають, вони живуть серед нас. Вони нині стали нашими янголами-охоронцями, спостерігають за нами з небес та оберігають. А ми, в свою чергу, зобов’язані пам’ятати тих, завдяки кому ми можемо жити, навчатись, любити, кохати, виховувати і просто радіти кожному дню та кожній хвилині під мирним небом.

Асоціація Незалежні регіональні видавці України
New Democracy Fund
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Фотогалерея

Світлана Семчук

Журналіст редакції газети "РІО-Бердичів"

bazar 800

  • asenposlugi1
  • pamyat
РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.