На долю багатостраждального українського народу випали численні випробовування, за допомогою яких неодноразово влада намагалася похитнути незламність людей та їхнє прагнення боротьби за незалежність України. Одним із найжахливіших, найболісніших та наймасовіших трагедій став Голодомор. Наш народ пережив три таких трагедії – 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роки. І саме наймасштабнішим за своїми наслідками та найстрашнішим був Голодомор 1932-1933 років. Знущання тоталітарного режиму над народом, про яке говорять одні та яке заперечують інші, визнане Геноцидом українського народу. Підтвердженням цього стали архівні документи, дослідження вчених, як наших, так і зарубіжних, і найголовніше – спогади очевидців.
Для бердичівлян, як і для всіх українців, Голодомор – це національна рана, що не загоється роками. Щороку містяни згадують ті страшні роки, приходячи до пам’ятного знаку, аби вшанувати пам’ять замордованих голодною смертю людей. А цьогоріч символ пам’яті про мільйони тих, хто помер з голоду на родючій українській землі, встановили на пагорбі біля річки Гнилоп’ять, на перехресті вулиць Козацької та Чуднівської.
На відкриття меморіалу, створеного за задумом бердичівлянина, відомого приватного підприємця Анатолія Кашпірука, прийшли представники міської та районної ради, підприємці, вчителі та школярі, студенти та викладачі коледжів і всі ті, у чиєму серці жевріє вогник пам’яті та скорботи за невинними душами мільйонів померлих та сотень ненароджених.
Від імені міського голови, виконавчого комітету Бердичівської міської ради та від усіх бердичівлян за ініціативу та кошти, вкладені у спорудження пам’ятника подякувала Анатолію Кашпіруку заступник міського голови Валентина Адаменко.
Пам’ятник, встановлений для того, аби увіковічити мучинецьку смерть, є символом того, що бердичівляни пам’ятають, не забувають невинноубієних жертв тоталітарного режиму. А місце, де нині постав меморіал, має стати храмом духовності, пам’яті і скорботи.
В основі композиції – символічне поєднання двох гранітних плит, розташованих під кутом, на яких викарбувані написи «Померлим голодною смертю на багатих українських землях» і «Пам’яті жертв Геноциду українського народу 1932-1933 років». Центральним елементом композиції є фігура жінки на тлі згорьованої України, зображеної на чорному граніті. Затуливши обличчя, жінка оплакує невинно померлих від голоду.
Реалізував даний проект підприємець Анатолій Кашпірук, батьки якого розповідали про ті страшні роки, бо самі пережили голод. Задум втілив у реальність дизайнер Сергій Слободянюк, розмістивши на монументі цілісну єдину країну і навіть українську вишиванку, як її атрибут.
Окрему подяку висловили на відкритті нового об’єкту всім, хто взяв участь у його створенні, допомігши фінансово. Священнослужителі міста освятили пам’ятник, а всі, хто прийшов вшанувати загиблих жертв Голодомору, поклали квіти та свічечки, поділяючи людський біль і скорботу.