Нині Україна переживає непрості часи. Вже третій рік у східній частині нашої держави проходять бойові дії, в яких беруть участь як українці, так і чоловіки із сусідніх країн. Щодня, щохвилини, а то і щосекунди, кожен з них знаходиться ніби на лезі ножа, знаючи, що кожна мить може бути останньою.

Популярне Оголошення !

Транспорт

Легкові автомобіліПродам''М'ясокомбінат''100 грн.

ТРЕЗВИЙ ВОДІЙ - 380681715656 Вячеслав

Цей ансамбль до цього часу не був настільки відомим для бердичівлян, бо зі своєю концертною програмою до Бердичева вони приїздили вперше. 

Є в календарі осінніх свят дата, покликана згадувати людей, котрі є втіленням мудрості, надійності, стійкості, поваги і шани. Щороку є гарна можливість сказати «спасибі» своїм батькам, бабусям та дідусям за виховання, за недоспані ночі, за піклування та найголовніше – за гарний приклад того, як потрібно жити, творити, любити…

Благородна справа завжди цінується, особливо, коли її суть заключається в допомозі людям. І чим більше людей отримують користь від такої допомоги, тим ціннішою вона є. Найбільш приємною така допомога і підтримка є і тоді, коли до такої справи долучається не одна людина, і навіть не дві, а цілий колектив, ціле підприємство чи організація. Тоді те, що самотужки зробити чи придбати немає можливості, дарують небайдужі люди.

У першу неділю жовтня щороку своє професійне свято відзначають ті, чия праця є необхідною у суспільстві – вчителі, педагоги. Недарма вважають, що серед великої кількості професій однією з найважливіших та найгуманніших є саме професія педагога. Стати вчителем - це не просто обрати фах, а взяти на себе відповідальність за життя і долю людей. Адже у вчителеві поєднуються не лише навики навчати. З одного боку, він уособлює в собі диригента, оркестром якого є діти. З іншого - він є психологом, який виявляє найкращі якості та схильності у свого учня та допомагає їх розкрити. Вчитель - це лікар, який лікує дитячі душі та завдяки своїй доброті і мудрості бореться з такими хворобами, як бездушність, жорстокість, неосвіченість, бездуховність.

Серед молодого покоління, котре рік за роком пізнає навколишній світ, навчається, набирається досвіду, створює сім’ї і намагається знайти себе у цьому суспільстві, є люди, котрі за плечима мають більше життєвого досвіду та вікової мудрості. Це ті, хто кілька десятків років тому починали творити майбутнє, творити історію, переживаючи різні важкі хвилини, часи, а то й періоди. Це ті люди, котрі для багатьох стали прикладом наполегливості і терпіння, здатності досягати поставлених цілей і йти до них напролом. А нині вони, як ніхто інший, потребують поваги, підтримки, шанобливого ставлення та, насамперед, уваги. 

Приємно, коли Бердичівський район потужно працює та бере участь у різного роду проектах, що покращують життя сільських громад, покращують умови закладів освіти, допомагають селам розвиватися та крокувати вперед до нових цілей та планів, досягати успіху та не зупинятися на цьому.

Вже стало доброю традицією у міській раді проводити позачергові сесії. Вже не один раз і навіть не двічі бердичівські депутати збираються у стінах кабінету №32, аби у вузькому колі розглянути ті питання, що потребують термінового вирішення. Причому насправді у «вузькому», бо в невеличкому кабінеті вже вкотре незручно почувають себе всі. На минулій позачерговій сесії серед маси обурень говорилося про цю аудиторію. Тоді, нагадаємо, невдоволення виказав депутат міської ради Олексій Побережний, зазначивши, що для сесії є сесійна зала, де і повинні проводитися зібрання такого роду.

Мабуть, нинішнє молоде покоління мало що знає про те, хто такі підпільники та партизани. В шкільній програмі на уроці історії про це говорять, читають, але одні цікавляться, а інші просто швидко перегортають сторінки підручника, навіть не намагаючись вникати у суть.

А от наші батьки, наші бабусі та дідусі, як ніхто інший, можуть сказати, що це за люди та який вклад в історію вони зробили. Бо одні приділяли багато часу і уваги вивченню цієї теми, як вимагалося у той час, а інші були безпосередніми учасниками та свідками подій Другої світової війни, яка і стала поштовхом до виникнення вищезазначених організацій.

Коли ворог за кілька днів захопив значні території, поставало питання створення груп, котрі б протидіяли намірам фашистського керівництва. Велика кількість добровольців, а деякі були ще зовсім юними, йшли на фронт. Збройний опір окупантам чинили такі об’єднання українських громадян, як партизанські загони, групи опору і підпільні організації. Своєю непохитною волею, відважністю та прагненням до перемоги вони увійшли в історію, як хоробрі борці за перемогу.

Пройшло вже багато років з того часу, коли весь світ став учасником кровопролитної війни, а нині подвиги наших дідів та прадідів повторюють мужні сини України, пам’ять про героїв того часу не стирається віками, бо «Ніхто не забутий, ніщо не забуте…». Тому на підтримку ініціативи ветеранів війни, з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Другої світової війни 1941-1945 років та увічнення їхньої пам'яті щорічно 22 вересня Указом Президента України від 30 жовтня 2001 року українці відзначають День партизанської слави.

Згадати героїчні подвиги бердичівських партизанів та підпільників, які, ризикуючи своїм власним життям, вступали у боротьбу з окупантами, в стінах загальноосвітньої школи №7 зібралися школярі, викладачі, представники міської влади, а також рада ветеранів міста та школи. Саме тут в актовій залі пройшла історико-мистецька година «Пам’ятаємо. Славимо. Вшановуємо».

Зі словами подяки учням та вчителям школи за збереження пам’яті про партизанів та воїнів-підпільників виступив голова союзу ветеранів міста Сергій Железняк. Нагадувати дату війни і те, що робили німці, він не став, лише розповів про листівку, яку німецьке командування писало для своїх вояків. Це була пам’ятка для німців, як потрібно воювати, в якій були чіткі накази вбивати не лише чоловіків, а й жінок та дітей.

В Бердичеві залишилося всього три партизани (91, 93 та 96 років). Хоч вони вже поважного віку, але пам’ятають ті події і радіють, що нині їхні діти, внуки та правнуки живуть нормальним життям. Крім того, голова союзу ветеранів міста зауважив, що школа №7 є єдиним закладом в місті, де бережуть пам’ять та вшановують цих людей і за це велика вдячність.

На свято завітав також племінник Володимира Завадського, героя Бердичівського підпілля, котрий влаштовував у тилу ворога різні диверсії і у січні 1942 року став керівником Бердичівської підпільної антифашистської організації.

«Наші воїни недарма клали голови за мир та свободу. Німці навіть і не очікували, що буде такий патріотизм», - ділився роздумами з присутніми Віктор Феліксович. Сам же він, будучи дитиною, запам’ятав, як його батько працював у типографії, разом з іншими друкував підпільні листівки, а потім їх перевозили велосипедами.
Подякувала за пам’ять про воїнів-героїв того часу і голова ветеранської ради загальноосвітньої школи №7 Олександра Орловська та побажала нинішньому молодому поколінню якомога більше цікавитися людьми, які зробили значний вклад в боротьбу за мир.

По закінченню заходу відбулася церемонія покладання квітів до пам’ятника героя Бердичівського підпілля Володимира Завадського, до братської могили партизанів-підпільників на старому кладовищі та до меморіалу «Слава Героям!».

Кожен народ хоче і прагне жити у мирній країні. В країні, де люди поважають один одного, допомагають у важкі хвилини, підтримують, коли це так необхідно. Всі хочуть прокидатися і радіти тому, що відбувається навкруги, радіти кожній хвилині, прожитій у дружбі, злагоді, любові та взаєморозумінні. І не важливо, доросла це людина чи ще зовсім маленька дитина. Мрія про мир є найзаповітнішим бажанням усіх без винятку.