11 вересня у Казахстані відбулася беатифікація отця Владислава Буковинського. На цій Урочистості був присутній настоятель Всеукраїнського Санктуарію Матері Божої Святого Скапулярія у Бердичеві отець Рафаїл Мишковський OCD. Після повернення отець Рафаїл розповів про свій візит до Казахстану.
– Отче, Ви були присутні на беатифікації нашого відомого земляка – отця Владислава Буковинського. Розкажіть про ваш візит до Казахстану?
– Справді, я мав велику радість взяти участь у винятковій події – беатифікації отця Владислава Буковинського. Поїхав із Бердичева до Караганди від місця народження до місця, де найбільш проявилася святість життя відважного священика і де він закінчив своє земне життя. Наша група складалася із представників Київсько-Житомирської та Луцької дієцезій на чолі з єпископом Віталієм Скомаровським. Під час поїздки до Караганди мали можливість побачити Астану – нову столицю Казахстану. Там ми відправили першу нашу Службу на казахській землі в кафедральному храмі. Багато емоцій викликав візит до храму св. Йосифа з Караганди, де до самої беатифікації зберігалися мощі слуги Божого Владислава. У дієцезіальному благодійному осередку завдяки волонтерам, які нас прийняли, ми змогли ознайомитися з життям церкви католицької в Казахстані. Після обіду ми відвідали Спаський меморіал, де молилися біля 14 пам’ятників, встановлених державами, громадяни яких загинули у радянських таборах. Увечері ми взяли участь в урочистій Службі, що проходила в кафедральному соборі. Перебували під сильним враженням краси цього храму, побудованого завдяки допомозі католиків з Німеччини. Багато емоцій викликало свідоцтво єпископа Берта з Новосибірська, який виховувся в католицькій вірі під пастирською опікою блаженного Владислава, а також свідоцтво про зцілення отця Маріуша. Звісно, найкращим моментом поїздки став сам день беатифікації. Радість цілої Церкви в Казахстані можна було відчути завдяки ентузіазму численних католиків, які прибули з далеких місцин цієї величезної країни.
– Чи спілкувалися з місцевими жителями? Що вони розповідають про отця Владислава?
– У Караганді зберігається пам’ять про отця Буковинського. Він є справжнім наріжним каменем цієї церкви. Я мав нагоду говорити з людьми, які були охрещені отцем Владиславом, а також з тими, хто готувався до прийняття Святих Таїнств. Вони згадували, що отець під час катехизації виховував дітей так, щоб мали відвагу визнати свою віру. Будучи відважним свідком, своїм прикладом творив свідками інших.
– Наскільки мені стало відомо, у семінарії Ви навчалися з отцем Маріушем Ковальським, який був зцілений за заступництвом отця Владислава. Чи спілкувалися з ним? Що він розповідав про отця Владислава?
– З отцем Маріушем ми були в семінарії разом один рік. Я ще раніше чув про його хворобу, а потім зцілення. Знав, що це було надзвичайно, але не знав напевно, що зцілення відбулося за заступництвом отця Владислава. Про це я прочитав на сайті Католицького Медіа-Центру. До Господа через заступництво отця Владислава найбільш зверталися із проханнями сестри босі кармелітки. З великою радістю про цю подію свідчить отець Маріуш. Він підкреслює, що, окрім тілесного зцілення, отримав сильне душевне зміцнення.
– Що найбільше Вам запам’яталося з візиту до Казахстану?
– Найбільш запам’ятав радість церкви в Караганді. У Казахстані, що дихає своєю різноманітністю, проживають люди різних національностей. А католицька церква ще більш різноманітна, тому що працюють у цій країні місіонери та волонтери з різних куточків світу. Для мене особисто прекрасною була також зустріч із нашими сестрами в харизмі кармелітської. Сестри босі кармелітки, які прибули до Казахстану з Польщі, приносять церкві в Казахстані своє приховане служіння молитвою та євангельським зреченням. Із радістю побачив я, що є у них місцеві покликання, і, як завжди, у кармеліток у будь-якій точці світу можна було наповнити серце свідоцтвом радості, яку випромінюють їхні посмішки.
– Чи привезли Ви до Бердичівського Санктуарію мощі блаженного отця Владислава Буковинського?
– Так. Для нашого Санктуарію отримав мощі першого ступеня, тобто частинку кістки блаженного Владислава. Привіз їх з відповідним документом, що підтверджений єпископом Караганди Аделіо Дель’Оро та хранителем мощей блаженного Владислава отцем Євгенієм Зінковським – Генеральним вікарієм Карагандинської єпархії Казахстану.