Щоб по-справжньому відчути смак футболу, потрібно себе спробувати у ролі футболіста, тренера та арбітра. Наш співрозмовник – Дмитро Подгорчук є діючим футболістом, тренером з футболу у місцевій ДЮСШ та футбольним арбітром.
Дмитро, розкажи, будь ласка, про себе та як ти взагалі потрапив у футбол?
Я народився у Бердичеві. Я з найменших років вдома футбольним м’ячем розбивав серванти, вікна і саме тоді мої батьки зрозуміли, що треба мене якнайшвидше віддавати на футбол. Моє перше футбольне заняття відбулося у п’ять років
Хто є твоїм першим тренером?
Перші мої тренування проходили вдома з моїм батьком, який теж був футболістом. А на тренування в ДЮСШ я ходив до Ігоря Володимировича Шумила. Він завжди мене підтримував, давав дуже багато цінної інформації, як у футболі, так і в житті.
Яка твоя улюблена позиція на футбольному полі?
У футболі я грав на дуже багатьох позиціях на полі, але улюблена позиція на полі – центральний півзахисник. Саме на цій позиції я відчуваю себе найбільш комфортно. У центрі поля є можливість прийти на допомогу у захисті та займатися прямими обов’язками під час створення атак на ворота суперників.
Ти грав також у Вінниці, що скажеш про цей свій футбольний період?
Так, я провів у команді ВО ДЮСШ імені Блохіна-Бєланова (Вінниця) чотири роки. У нас був дуже дружній колектив. В складі команди були дуже сильні гравці, більшість з яких стали професійними футболістами. Одним з цих гравців був Віктор Циганков, з яким я грав у центрі півзахисту. Нині він є діючим капітаном ФК “Динамо” Київ та національної збірної України з футболу. Протягом часу, після того, як я повернувся до рідного міста, ми підтримуємо дружні стосунки з одноклубниками. Це були незабутні роки у чудовому місті.
Чи пам’ятаєш дебютний матч у складі ФК «Бердичів»?
Це сталося під час відкриття центрального міського стадіону у Бердичеві. Було дуже багато вболівальників, при такій гарній підтримці з трибун приємно грати. Хочеться, щоб все більше вболівальників приходило та вболівало за рідну команду.
Ти навчався у Національному університеті фізичного виховання і спорту у Києві. Коли з’явилося відчуття що хочеш стати тренером?
Я змалечку зрозумів, що футбол – це моє життя. Приблизно, коли я був у восьмому класі, треба було приймати рішення, чим я хочу займатись після школи. Так, як мій батько директор школи і він тренує підлітків, мені подобалось, як він готується до тренувань та до змагань. Я хотів бути схожим на нього. Поговорив із ним, він мені запропонував поступити в Національний університет фізичного виховання і спорту України, так як він також його закінчив з червоним дипломом. Одразу, загорівшись цією пропозицією, замислився, та через деякий час сказав йому: «Я хочу лише в цей університет».
Вже понад півроку ти працюєш дитячим тренером, розкажи про своїх підопічних і що ти намагаєшся їм передати, навчаючи футболу?
Своїм підопічним я хочу передати все найкраще: чого мене спочатку навчив батько, потім тренери, у яких займався, а також того, чого навчився в університеті. У мене найкращі вихованці. Ми будемо рухатися тільки до перемог!
Крім гри у футбол і тренерства ти також працюєш арбітром. Чи подобається тобі бути футбольним арбітром та які ставиш перед собою завдання?
Мені подобається бути арбітром, так як на полі ти головний, тому що, якщо ти почнеш панікувати, ти можеш допустити багато помилок та гравці можуть вже не грати у футбол, а просто з’ясовувати свої стосунки між собою. Звісно, на цьому шляху я хочу дійти якнайдалі.
Футзал чи футбол? Що подобається тобі більше?
Звісно ж футбол, як я вже казав, що футбол – це моє життя, а футзал для мене, як хобі!
Хто твій кумир у футболі?
Як у багатьох українців мені з малку подобався Андрій Шевченко, а трохи згодом я дуже полюбив спостерігати за грою Кріштіану Роналду. За його швидкістю, володінням м’ячем, як він гарно пробиває штрафні удари. Його ставлення до футболу є дуже сильним. Він приходить перший на тренування і йде останній, до того всього він ще й дуже багато працює над собою вдома.
Бажаю усім футболістам, тренерам, арбітрам завжди отримувати задоволення від улюбленої справи у житті, якою для нас є футбол.