З Антоном Задерейком ми поспілкувалися про його життєвий шлях у футболі, а також поговорили про те, як він потрапив із Бердичева в академію ФК «Карпати» (Львів).
|
|
- Антоне, розкажи, будь ласка, про себе та як ти взагалі потрапив у футбол?
- Футболом я почав цікавитися з самого дитинства і просив батьків віддати мене на секцію футболу. Спершу я ходив до старших, а як тільки набрали наш рік, то одразу почав займатися там.
- Хто твій перший тренер?
- Мій перший тренер – Юрій Робертович Свірський. Це дуже хороший тренер, щира людина, завжди підтримував всіх у команді, налаштовував нас на ігри, десь міг і напихати, якщо хтось не приходив на тренування чи не повністю віддавався на полі. Дуже хороший спеціаліст, тільки хороші враження після роботи з ним.
- Воротар. Це твоє рішення чи рішення тренера?
|
|
- Взагалі, я не люблю багато бігати, але починав як польовий гравець. Я не дуже пам‘ятаю той момент, коли вперше став у ворота, можливо, Юрій Робертович побачив мій потенціал, але я радий, що так вийшло.
- Чи пам’ятаєш ти свою першу нагороду? І який турнір тобі найбільше запам’ятався?
- Свою першу нагороду пам‘ятаю, тому що я не дуже її заслужив, не був задоволений тоді своєю грою. Але нагород не так було багато, через те, що в нас була дуже сильна команда і мене майже не атакували, тому всі нагороди отримували польові гравці.
- Як ти потрапив до академії "Карпат"?
- Мене порекомендував в академію «Карпат» Олексій Климчук, він там навчався, і тренер запитав в нього, чи є якийсь воротар у Бердичеві 99-го року народження. Олексій згадав про мене, за що я йому дуже вдячний! Мене запросили на перегляд і згодом сказали, що я їм підходжу.
- Ти пройшов багато рівнів академії до дубля, але не потрапив до основи. Чому так сталося і що на твою думку завадило це зробити?
- Етап кар‘єри у «Карпатах» дуже приємний для мене, там я мав змогу працювати з кваліфікованими тренерами, були хороші умови для розвитку своєї майстерності. Вже як потрапив до дубля команди, я травмувався, і процес реабілітації зайняв більше року. Згодом я завжди тренувався з основою і чекав свого шансу, але, на жаль, команда через фінансові проблеми знялася з чемпіонату.
- Нині ти є гравцем однією з найсильніших команд Першої ліги - «Агробізнесу». Як виник цей варіант?
- Я був у пошуках клубу, коли мені зателефонував тренер «Агробізнесу» Олександр Чижевський та запросив до себе у команду. Я одразу погодився, адже працював з Олександром Арсенійовичем ще у «Карпатах», тому знав, що йду у команду до кваліфікованого, амбіційного і вимогливого тренера.
- Коли приїздиш на канікули до рідного Бердичева, чим займаєшся, можливо, є улюблені місця та чи є хобі поза футболом у тебе?
- Додому приїжджаю рідко, але завжди зустрічаюся зі своїми друзями Олегом Хоцинським та Михайлом Вдовиченком, з якими ще починав разом грати. Ще є традиція зустрічатися у міжсезоння з Артемом Поспеловим та Віталієм Сільченком, ці зустрічі мають велике значення для нас, ми завжди підтримуємо один одного. Дуже радий, що маю таких друзів.
- Твій кумир у футболі та у якій команді ти хотів би грати поза межами України?
- Мій кумир у футболі - це Мануель Нойер. Дуже імпонує його гра ногами і як він підстраховує захисників. Я стараюся перейняти цей стиль гри, адже, на мою думку, це суттєво допомагає команді. Улюблена команда – «Баварія» (Мюнхен), але я хотів би грати у чемпіонаті Англії, тому що це дуже динамічний і силовий чемпіонат, в якому зібрані найкращі футболісти світу.
