Останнім часом до нашого міста приходить багато приємних новин про успішні виступи вихованців бердичівського тренера Ігоря Лонського у змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівня. Ми вирішились поспілкуватись з тренером, щоб він нам розповів про виступи своїх вихованців.
Ігоре Віталійовичу, останнім часом Владислав Мазур, який раніше виступав у секторі для стрибків у висоту, досягає чималих успіхів в стрибках у довжину. Чому і як було прийнято рішення змінити один вид на інший?
Спочатку Влад стрибав у висоту. Він почав пізніше займатися, чим Саша Баранніков, Діма Нікітін, Вітя Лонський. Прийшов до мене на пару років пізніше. Але дуже швидко прогресував і через три роки він уже їх наздогнав та став майстром спорту зі стрибків у висоту. Зростом він був невисокий, всього 173 сантиметри. Звичайно, у людей це викликало багато позитивних емоцій, коли такий малюк перемагав спортсменів з великим зростом. Декілька разів він стрибав 216 сантиметрів, перемагав у матчевій зустрічі юніорів в Білорусі, учасник юнацького Чемпіонату світу в Донецьку, зайняв там чотирнадцяте місце. Чесно кажучи, на цьому рівні він міг ще багато і багато стрибати, але в нас є завжди таке прагнення йти вперед. І так як всі мої хлопці виступають у стрибках у довжину, в бар’єрному бігу. Неодноразово вигравали Чемпіонат області. Владислав Мазур перемагав у всеукраїнських турнірах та встановлював рекорди. Ми практикуємо різнобічну фізичну підготовку. Поговоривши з ним, ми вирішили, якщо з висотою буде «заминка», будемо пробувати довжину. Останні результати підтверджують правильність нашого рішення. Він прогресує в стрибках у довжину і, поки що, ми вирішили пробувати довжину, але і про висоту він не забуває на тренуваннях. Це не перший випадок такого переходу, Чемпіон світу, росіянин Олександр Меньков, такого ж зросту, як і Влад, теж майстер спорту зі стрибків у висоту. Він теж перейшов з стрибків у висоту та стрибає у довжину. Є й інші приклади, той же швед Олофссон. Владислав – молодець, у нього далекі цілі і він ще не все сказав.
Під вашим керівництвом займається ваш син – Віктор. Тренери, які працюють зі своїми дітьми завжди говорять, що своїх дітей найважче тренувати. Підтвердити ви це твердження, чи спростуєте?
Своїх дітей завжди дуже важко тренувати. Це говорять всі і я підтверджую, але в мене є перевага перед іншими. Я сам тренувався у свого батька. Я чудово пам’ятаю, як працював зі мною батько, тому мені набагато легше працювати зі своїм сином.
Знаю, що Віктор Лонський деякий період часу не виступав, але останні його результати доволі радують вболівальників. Хотіли б почути про це докладніше.
Вітя добре стрибав у дитячі роки, але на висоті 165 см у нього стався «застій».
Три роки він не додавав жодного сантиметра. Ті, кого він раніше перемагав, вже стрибали під два метри, а він не міг подолати висоту 165 см. Я вже думав, що все, він не витримає. Але він витримав і вже через рік наздогнав всіх. Стрибнувши 212 см здавалося вже буде все добре, але потім несподівана травма. Після цієї травми я думав, що рік вистачить, довелося чекати два роки. І ось через два роки йому вдалося стрибнути 220 см на Універсіаді в Харкові. Слава Богу.
Нещодавно у Кіровограді відбувся Командний Чемпіонат України з легкої атлетики серед юніорів, де блискуче виступили ваші вихованці Олександр Баранніков та Дмитро Нікітін, оновивши свої особисті рекорди.
Саша і Діма виступають в цьому році дуже успішно. Цього року Саша виступає більш успішно, вже стрибнув за 220 см – 221 см. Діма виконав норматив майстра спорту в цьому році. Вже стрибнув на 218 см. Вони працьовиті хлопці. Думаю і далі у них все буде нормально.
Саша в тому році нічого не додав до свого особистого рекорду, я знав, що все одно він додасть. Праця дарма не пропаде. Звичайно, раніше вони не вміли стрибати, а зараз вони трошки навчилися. Це, в перспективі, дозволяє сподіватися на більш високий результат.
Наприкінці мені хочеться подякувати людям, жителям нашого міста, які цікавляться стрибками у висоту, вболівають та переживають за нас. Ми будемо намагатися не засмучувати їх. Хочеться також подякувати командиру 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, полковнику Андрію Малиновському, командуванню частини, начальнику фізичної підготовки за те, що дають можливість нам тренуватися в спортивному комплексі частини. Також дякуємо нашому міському голові Василю Костянтиновичу Мазуру, який відразу, ще коли ми тільки починали працювати, сказав, щоб виховували справжніх патріотів міста та щоб ніхто не поїхав з нашого міста. Дякуємо за підтримку, будемо намагатися не підводити і надалі.