З Ігорем Лонським завжди приємно спілкуватися, і не лише про успішні виступи його підопічних. Ігор Віталійович завжди відкритий для спілкування. Темою цієї розмови з тренером ДЮСШ імені Віталія Лонського, продовжувачем славетних традицій свого зіркового батька, Ігорем Лонським стали підсумки виступів його підопічних на Командному Чемпіонату України з легкої атлетики серед дорослих та Чемпіонаті України з легкої атлетики серед юнаків, які нещодавно відбулися у Запоріжжі. Двоє вихованців тренера стали переможцями Командного Чемпіонату України серед дорослих, це Олександр Баранніков у стрибках у висоту та Владислав Мазур у стрибках в довжину. Чемпіоном України серед юнаків зі стрибків у висоту став Дмитро Нікітін, а Ольга Мельничук стала бронзовою призеркою Чемпіонату України.
Про блискучу перемогу Владислава Мазура у секторі для стрибків у довжину
«Про Влада хочеться сказати, що він, як представник школи Лонського, пройшов хорошу підготовку у різних видах легкої атлетики, як і інші наші спортсмени, які успішно виступали і в бар’єрному бігу, і в стрибках в довжину. Його зріст був недостатнім для стрибків у висоту, і це позначалося на формуванні команд. На жаль, у наших чиновників та вищого керівництва інші принципи в цьому. Вони бачать перспективних та неперспективних спортсменів по-своєму. Ми зрозуміли, що потрібно буде перебудовуватися, щоб не випасти з обойми та складати конкуренцію в подальшому. Коли ми побачили, що висота у нас вичерпана, а в довжину є потенціал, ми плавно перейшли. І як вже говорилося, перейшли правильно, бо результат говорить сам за себе. Те, що він пізніше почав займатися стрибками в довжину, ніж його суперники, це великий плюс. Ми свідомо не поспішали, ми могли перейти ще тоді, коли він стрибав близько семи метрів, але ми не поспішали. Потрібно було цей процес відтягнути, щоб він в дорослому спорті показав себе більш яскравіше. Я сподівався, що Влад складе серйозну конкуренцію всім спортсменам. Тому що практично всіх я їх бачив в Києві на «Різдвяних стартах» і Влад там зайняв четверте місце зі скромним результатом. Я прекрасно розумів, що на Командному Чемпіонаті України буде зовсім інша картина і я знав, що всі суперники будуть і тут в Запоріжжі, плюс Олексій Касьянов, господар цих змагань. Він вісім років не програвав Чемпіонат України, виступаючи в стрибках в довжину. Він сам десятиборець, але це одна з його найкращих дисциплін. І коли Влад виграв перше місце та переміг такого досвідченого і титулованого спортсмена, як Олексій Касьянов, я був дуже радий. І чесно скажу, я дуже вдячний арбітрам, які обслуговували змагання. Влад виграв всього в 2 сантиметри, але ви самі розумієте, що фактор обману в стрибках в довжину існує, це не висота. 2 сантиметри – це дуже мало. Я перейнявся повагою як до суддів, так і до самого Олексія Касьянова.
Дуже радий, що він переміг, пишаюся ним. Це зайвий раз підтверджує, що принципи нашої школи, які батько відкрив 50 з гаком років тому, є актуальними і донині. Датський тренер, письменник Расмус Анкерсон описав по-своєму ці принципи після того, як прожив півроку в Кенії і Ямайці, вивчаючи методи роботи тренувань провідних кенійських стаєрів та ямайських спринтерів. І коли я прочитав ці принципи, які він писав, то зрозумів, що він не знайомий з досвідом бердичівської школи. Тому що він досить молодий чоловік і не міг знати, що 50 з гаком років тому це все вже застосовувалося в Бердичеві. У нас взимку в Бердичеві навіть немає спеціалізованої ями для стрибків в довжину, ми стрибаємо на мати, але це не заважає нам, навіть в зимовий час показувати високі результати. А влітку у нас хороша стрибкова яма на Центральному стадіоні. Ми завжди говоримо, що у нас найкращі умови для тренувань в світі і це правда».
Про перемогу Олександра Бараннікова
«Мій батько завжди говорив, щ тренер не повинен тренувати одного спортсмена. Тому що це випадковість, два – це збіг і три – закономірність. Коли прийшла черга виступати Саші, я знав, що не буде Бондаренка і Проценка, я розумів, що є шанси перемогти, і десь в глибині душі сподівався. Я ще знаю, що Саша дуже не любить поступатися. Влад поставив хороший тон, переміг і я вже знав, що Саша буде боротися до кінця. І звичайно ж, коли вийшла подвійна перемога, я був у великому захваті від цього. Саша дуже впевнено вів себе в секторі. Були і Дем’янюк та Шаповал. Зрозуміло, вони зараз не ті, що були раніше, проте цим спортсменам тренера збірної щось підказують, я ж Саші і слова не сказав. І він, і Влад дуже скромні в секторі. У них прості спортивні костюми, а не костюми збірної. А коли вони одягають нижню форму, тоді вже блищать у всій красі. Саша спокійно сам сидів, боровся і тим цінніше його перемога».
Про підтвердження лідерства та перемогу Дмитра Нікітіна
«Діма лідер у своїй віковій групі, він вже звик до цього. Ми дуже багато пропускали стартів з його однолітками. Він, як правило, виступав з юніорами та по дорослим, там вигравав і здобував призові місця. А тут, як би було ще легше завдання. Звичайно, сумнівів, у принципі, не було, але це – спорт. У нього не все склалося перед Чемпіонатом, він трішки хворів, пропустив місяць тренувань. Але, тим не менш, він переміг з непоганим результатом. Це був його перший старт у цьому році».
Про першу нагороду Чемпіонату України у кар’єрі Ольги Мельничук
«Я дуже переживав за Олю. Чому? У неї останній рік в юнаках, а вона ще жодного разу не була призеркою Чемпіонату України. У мене успішно виходило з Женею Ординською, вона багато разів вигравала, а ось Оля один раз лише була четвертою. Але ніяк не виходило увійти в призи. Мені хотілося довести цю справу до призового місця і Оля молодець. Вона впевнено стрибала, стрибнула 170 см та посіла третє місце. Я сподіваюся, що вона і Діма Нікітін будуть намагатися і докладуть усіх зусиль, щоб ще вище підняти свій рівень».
Про молоде поповнення та перший серйозний виступ Аліни Подольчук та Анастасії Шмідт
«Завжди хочеться, щоб на зміну старшим, приходили молодші спортсмени і теж достойно займали їх місце в строю. Ось це принцип школи Лонського. Якщо є така заміна, значить це – школа. Це теж важкий процес, тому що підібрати гідних цим нинішнім спортсменам нелегко, але є хороші дівчата. Аліну Подольчук та Анастасію Шмідт я хотів узяти вперше на ці змагання, щоб вони познайомилися, побачили, що таке велике місто з хорошим манежем, побачили найсильніших спортсменів. Завдання у них було спочатку взяти початкову висоту, тому що вона висока в порівнянні з їхніми рекордами, але був приємно здивований, що вони не тільки не розгубилися, але і гідно виступили. Аліна Подольчук повторила свій особистий рекорд, а Анастасія Шмідт встановила свій особистий рекорд – 150 см. Я ними дуже задоволений, бажаю їм успіхів у подальшому і не зупинятися на досягнутому».