П'ятниця, 9 Грудня

На Бердичівщині провели в останню путь наймолодшого захисника України

Максиму Корнійчуку на момент загибелі було всього вісімнадцять років.

 


Біля Будинку офіцерів сьогодні зібрались військові нашої бригади, які прощались із воїном одного зі свої підрозділів та бердичівляни, які проводжали в останню путь жителя свого міста.

 


Дехто згадував, що саме тут зустрічались містяни з військовими багато разів у 2014 та 2015 роках, і ось, знову...


Траурний мітинг в актовій залі розпочав міський голова Бердичева Сергій Орлюк:


«Молодий хлопець, який мав би отримувати квіти на день народження, чи на весілля, отримує їх на смертному ложі. Як важко це усвідомлювати і важко про це говорити...


...Серце переповнює гнів і ненависть до того сатани, який почав цю війну і забирає наших дітей...


...Ми навіть не сумніваємось, що ми переможемо, і що буде помста за кожну смерть нашої дитини, за кожну материнську сльозу, за кожну сиву волосину на батьківському чолі, за кожну цеглину зруйнованих будівель...


...І хай буде вічна пам’ять нашому Герою, який свідомо пішов на війну у 18-річному віці...»


Командир дивізіону, розповів, що з Максимом бачився за тиждень до його загибелі. Той саме готував обід, варив суп для товаришів, пригостив командира чаєм, посиділи, поговорили...


На фронті він не ховався за спини інших, був постійно на передньому краї, адже їх розвідувальний підрозділ мав швидко і точно визначати цілі для вогневого враження.


Всі бойові побратими висловлюють щирі співчуття рідним Максима Корнійчука та обіцяють не опускати руки, щоб вибити супостата зі своєї, богом даної землі...


Класний керівник Лавренова Світлана Костянтинівна та однокласниця Максима ще і ще розповідали, яким він був веселий, добрий і чуйний як до своїх ровесників, так і до вчителів.


А виступи голови Бердичівської військової адміністрації Людмили Димидюк та керівника Бердичівської парафії греко-католицької церкви завершили траурний мітинг.


Привітна до цього часу погода неначе заплакала, коли тіло Героя понесли останній раз вулицями рідного міста, а потім повезли у Великі Низгірці для останнього спочинку, біля могили улюбленої бабусі, на сільському кладовищі, де поховані його дід і прадід.


Все село вийшло на центральну вулицю, щоб зустріти захисника України та влаштували йому живий коридор до самого кладовища.


На траурному мітингу знову звучали щирі слова співчуття від старости села Анатолія Білика та голови Семенівської громади Наталії Семенюк. Тут теж знали Максима лише з найкращої сторони, адже, не було такого літа, щоб він не приїздив до своїх дідуся з бабусею.


Згорьована мама не хотіла вірити, що її меншого синочка немає вже на білому світі, але звуки салюту та гімну України, які полинули над світлим і ошатним сільським цвинтарем, це підтвердили...

pohoron1

pohoron2

pohoron3

pohoron4

pohoron5

pohoron6

pohoron7

pohoron8

pohoron9

pohoro10

pohoron11

pohoron12

pohoron13

 

 

Відео

Олександр Доманський

Головний редактор газети "РІО-Бердичів"

Сайт: rio-berdychiv.info/

Світ гардин у Бердичеві

Англійська мова онлайн

Робота в Бердичеві

РІО Бердичів
 
Видання "РІО Бердичів"
Головний редактор: Олександр Доманський
Адреса: вул. Свободи 6 м. Бердичів,
Житомирська обл., 13300 Україна
Телефони редакції: 
04143 4-12-39, +38096-256-67-50
Веб сайт: 

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "РІО-Бердичів". Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Посилання має бути розміщене незалежно від повного або часткового використання матеріалів, в підзаголовку або в першому абзаці матеріалу. Редакція "РІО Бердичів" не несе відповідальність за матеріали авторів розділу “Блоги”.