Дії громадських активістів, які останні півроку доклали чимало зусиль для того, щоб інформація про незадовільний екологічний стан річки Гнилоп’ять нижче Бердичева за течією стала відомою широкому загалу правоохоронних органів, не залишились непоміченими.
Підприємство КЕС (Комплекс Екологічних Споруд) на минулому тижні розпочало масштабний ремонт та реконструкцію обладнання для очистки міських побутових та промислових стоків.
Щоб краще зрозуміти суть нинішніх проблем, потрібно трохи заглибитись в історію. Раніше, в 70-ті – 80-ті роки минулого століття в Бердичеві створювалось набагато менше побутових стоків, ніж промислових. І для їхньої очистки було достатньо системи відкритих картів, розташованих по вул. Чуднівській, щоб каналізаційні стоки поступово наповнювали їх, випаровувались та залишався лише корисний мул.
А майже в кожного з промислових підприємств були власні очисні споруди для очистки води, яка споживалась у виробництві. Найбільшими такими спорудами володіло Шкіроб’єднання імені Ілліча. Там застосовувались найпрогресивніші на той час методи очистки. Побутові стоки тоді вважались легкими і простими для очистки, на відміну від стоків самого об’єднання, наповнених хімікатами, найнебезпечнішим з яких був хром.
Сюди ж поступали стоки від солодового заводу, ще кількох підприємств та побутова каналізація з мікрорайону м’ясокомбінату. Потім поступово все менше ставало промислових стоків і все більше побутових стоків з інших мікрорайонів направляли на ці очисні споруди. В 2002 році, після ліквідації шкіроб’єднання, на базі його очисних споруд створили підприємство КЕС, акціонерами якого стали «Солодова компанія», шкірзавод «Велес» та ще одна бізнес-структура. В 2006 році офіційно закрили карти «Бердичівводоканалу» по вул. Чуднівській і всі стоки почали очищатись на КЕСі.
Але час бере своє і багато будівель та споруд на «кожзаводських» очисних зруйнувались та не могли виконувати свою роль у непростому технологічному циклі. Дуже додали проблем і «металісти», які розбили та поцупили на метал часткові ділянки великого колектору, яким напівочищені стоки подавались на біоставки поблизу Агатівки. Саме тому відбувались і витоки недоочищених вод у Скраглівський став, та й після Агатівських картів стоки часто не досить очищеними зливались у Гнилоп’ять нижче Швайківки.
Нещодавно власники підприємства КЕС прийняли рішення відремонтувати споруди та обладнання, розробили для цього документацію та віднайшли кошти. Хоча зима не найкраща пора року для будівельно-ремонтних робіт, але в день їх початку була чудова погода, що й дало змогу капітально відремонтувати величезні фільтри.
Працівники КЕСу залюбки провели екскурсію журналісту та розповіли про весь технологічний шлях очистки води. Спочатку стоки надходять до верхніх басейнів-накопичувачів, проходячи через спеціальні піскоутримувачі. Потім самотоком вони надходять до фільтрів, де проходять вверх-вниз кілька разів, і саме тут випадає в осад більша частина твердих часток. Потім надходять до аеротенків, де насичуються киснем та ще очищаються і через головну насосну станцію подаються до колектору, що веде на Агатівку.
Всіх спеціальних споруд тут знаходиться парна кількість, і якщо в п’ятницю робітники ремонтували одні фільтри, то стоки йшли через інші, адже зупинити такий процес не можна ні на годину. Так само й з аеротенками. Того дня готувались до ремонту одного з них, тоді як стоки йшли через інший.
Фактично, за 70 мільйонів гривень міська влада нині хоче збудувати точно таку ж систему очистки як ця, що нині працює, лише в п’ятиста метрах звідси. Пішов я подивитись і на це будівництво. Бетонний паркан, який житомирська фірма збудувала кілька років тому, коли були виділені перші майже сім мільйонів гривень, вже падає, бетонна дорога веде не туди, куди потрібно було б, будівля адмінспоруди знову починає заростати хащами, а трансформатор невідомо чи вдасться кудись приєднати.
Нові електроопори тоді встановили від очисних КЕСу, але залізниця не дала дозволу ні на прокол під насипом, ні на обхід по повітрю. Такі ж опори встановили аж до вулиці Чуднівської, але виявилось, що там не вистачає потужності, щоб підключити такий трансформатор… Отже гроші закінчилась, житомирська фірма «Елітбуд» залишила вагончика, в якому нині тут сторожує черговий від водоканалу, і як воно далі буде, не знає ніхто.
Треба бути сильним оптимістом, щоб сподіватись, що від ремонту фільтрів на КЕСі вирішаться всі проблеми довкілля і вода в Гнилоп’яті буде чистою та прозорою. Але те, що початок таким потрібним роботам покладено, не може не радувати.