Ще на початку року, коли на екранах усіх телевізорів колишній прем’єр України Володимир Гройсман розповідав про успіхи у ремонті доріг і вулиць, у Бердичеві теж жевріла надія, що таке щастя не омине і наше місто. Адже за велике досягнення урядовці вважали створення окремого дорожнього фонду і обіцяли, що грошей з нього вистачить і великим, і малим містам.
Та й місцева влада вже на початку року не тільки розповідала про майбутні ремонти вулиць, але й активно до них готувалась, пам’ятаючи минулорічну ситуацію, коли гроші, що область не використала на ремонт шляхопроводу в мікрорайоні м’ясокомбінату терміново перекинули на ремонт вулиць, і асфальт довелось класти майже у сніг.
Ще на початку року за кошти міського бюджету було виготовлено проектно-кошторисну документацію на ремонти вулиць Житомирської (10 млн гривень), Вінницької (5 млн гривень), Варварівської, Зоряної, Реготуна та Олімпійської по два мільйони на кожну. І якби гроші цього дорожнього фонду дали безпосередньо міській раді, то вже тоді б, навесні, були б розіграні тендери та розпочався ремонт.
Але ж ні. Розпоряджатись грошима дорожнього фонду уповноважили Управління дорожнього будівництва та інфраструктури Житомирської обласної державної адміністрації під керівництвом Романа Крисюка. А вони не спішили ні тендери розігрувати,ні ремонти проводити.
З одного боку, їх можна зрозуміти, адже коли в березні-квітні вся країна була зайнята виборами Президента, гроші потрібні були на зовсім інші потреби. Влітку – знову виборча кампанія і знову ні до тендерів, ні до доріг часу не вистачало. І лише в серпні це управління почало оголошувати тендери для потенційних виконавців робіт (при тому, що найкращим часом для вкладання асфальту є все ж літній період).
І тут розпочались вже зовсім незрозумілі речі. В кінці серпня та у вересні одного за одним почали дискваліфікувати учасників торгів і оголошувати, що торги не відбулись. І часто-густо це ставалось через абсолютно формальні причини. Так, на трьох тендерах по ремонту бердичівських вулиць найменшу ціну виконання робіт виставляло «ШБУ-35», що зовсім не дивно, адже у них тут знаходиться технічна база та поряд знаходиться асфальтовий завод. Зате їх пропозицію відхилили, бо в договорах на оренду техніки вказана ціна не за машино-годину, а за машино-місяць. Хоча, навпаки, саме це свідчить, що технікою фірма користується постійно, а не тільки наймає її на час виконання робіт, як це буває в інших.
Але, напевно, щоб не так було прикро, по черзі відхилили пропозиції й інших учасників торгів по декількох тендерах, а по декількох до цього часу триває процес «кваліфікація переможця», хоча всі терміни для такого процесу теж спливають.
Складається враження, що нове керівництво облдержадміністрації чекає, коли ж це прийдуть до неї з поклоном відповідальні люди і спитають: «Куди платити і скільки?». Навіть термін спеціальний придумали для такого делікатного процесу – «вивчаємо корупційну складову».
І поки вони її вивчають, погода за вікном стає все прохолоднішою, і незабаром дорожньо-будівельним організаціям знову треба буде ставати перед вибором – або класти асфальт у сніг, або взагалі класти на все у цій країні і шукати щастя там, де літо цілий рік.
До речі, власник одного з двох асфальтових заводів на Бердичівщині вже так і вирішив, і зараз шукає покупця на територію, яка від нього залишилась.
Хотілося б думати, що це тільки помилки становлення нової влади і що далі все піде, як треба – корупції не буде, бюрократичних перепон не буде, папірців зайвих не буде, все буде у смартфоні і вже незабаром бердичівляни будуть ходити і їздити по відремонтованих вулицях.
Але, поки що, такі мрії залишаються лише мріями…