Нещодавно на так званому звіті перед виборцями міський голова Бердичева як велику перемогу подавав те, що місто змогло домовитись про кредит та грант з міжнародною організацією, направлений на модернізацію міських комунальних котелень. Але часто останнім часом досить важко розібратись, де перемога, а де зрада. І, здається, що це саме той випадок.
На офіційному сайті міжнародної корпорації НЕФКО можна дізнатись деталі майбутньої угоди:
«Проект, запропонований для Бердичева, полягає у здійсненні заходів щодо зменшення споживання електроенергії та тим самим покращення енергоефективності в основній частині системи централізованого теплопостачання міста. Проект передбачає заміну розподільчих насосів та вентиляторів для згоряння повітря та витяжного диму (вентиляторів котлів) у 11 існуючих котельнях, таким чином охоплюючи майже всі котельні міста. Пропонована інвестиція становить 410 000 EUR з простим терміном окупності 2 роки. Пропонований план фінансування такий: позика – до 175 000 (42,5%), грант – до 175 000 EUR (42,5%); внесок Бердичева – 60 000 EUR (15%)».
В травні цього року було проведено тендер для проектування робіт з реконструкції котелень. В тендері брала участь лише одна житомирська підприємниця, яка і виграла 150 тисяч з міського бюджету, хоча до цього часу проект ще й досі не виготовлено. Для того, щоб надати співфінансування до проекту, в бюджеті міста наступного року заплановано 1,7 мільйона гривень на цей проект, і ця ж цифра вже передбачена в «Програмі розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою міста Бердичева на 2020 рік та прогнозів на 2021-2023 роки».
Саме до цієї програми, проект якої був місяць тому оприлюднений на Офіційному порталі, я подав свої пропозиції, і в понеділок мені передали офіційну відповідь про те, що пропозиції враховані та внесені до проекту програми. Суть цих пропозицій в тому, щоб до розділу «Перелік завдань і заходів Програми» додати два пункти:
– збільшення частки водопостачання з артезіанських свердловин, очистка старих свердловин та будівництво нових, формування локальних мереж водопостачання в окремих мікрорайонах міста для водопостачання лише артезіанської води;
– поетапне виведення комунальних котелень з експлуатації та перехід житлового господарства на індивідуальне опалення, а бюджетних об’єктів – на опалення від компактних економічних котелень, в тому числі і на альтернативному паливі.
І якщо перший врахований пункт корелюється з таблицями заходів, адже останнього року змінилась і риторика очільників міста, і плани конкретних дій в сторону реконструкції свердловин та збільшення уваги до артезіанського водопостачання, то з другим пунктом все навпаки.
Якщо зробити все-таки те, чому активно протидіяла міська влада протягом останніх п’ятнадцяти років, а саме – взяти курс на впровадження індивідуального опалення і закриття комунальних котелень, то потрібно переглядати плани з реконструкції цих самих котелень.
За ці роки вже кілька десятків малих та середніх міст України відмовились від комунальних котелень і не жалкують про це. Калинівка, Козятин, Коростишів, Хмільник, вся Закарпатська область, включно з Ужгородом, міста Долина, Овруч, Трускавець, Тростянець в 2008 – 2012 роках переходили на індивідуальне опалення і виграли від цього і мешканці, які в рази менше платили за опалення та мали гарячу воду в будь-який час, і міські ради, які позбулись монстрів, що постійно тягнули грошу з бюджетів. В останні кілька років закрили великі котельні в містах Нікополь, Покров, Марганець, а літом цього року стратегічне рішення про перехід на індивідуальне опалення прийняла міська рада Боярки, що під Києвом. Тобто відмовки нашої влади, що відмовляються від комунальних котелень лише малі міста, трохи не відповідають дійсності.
Міський голова Боярки так пояснив причину такого кроку та план першочергових заходів: «Ми проаналізували вартість централізованого та індивідуального опалення, а також видатки на утримання котелень. Майже половина споживачів впродовж попередніх років вже відмовилися від централізованого теплопостачання та перейшли на індивідуальне опалення. Тепер на часі завершення цього процесу. Адже, окрім економічної недоцільності утримання котелень, маємо ще й розбалансованість та критичне зношення міської системи централізованого теплопостачання.
Процес переведення на індивідуальне опалення ми бачимо так: у кожному під’їзді багатоквартирного будинку створюється ініціативна група з кількох жителів. Вони отримують у штабі листи-погодження та йдуть з ними до усіх мешканців свого під’їзду. За умови 100-відсоткового підписання листів усіма жителями будинку цей будинок отримує фінансування на виготовлення проектної документації та на заміну газових стояків, які проходять по всіх кухнях будинку…».
Сказати, що в Бердичеві котельні і мережі знаходяться в кращому стані, ніж в Боярці, напевно, буде неправильним. Останнім підтвердженням цьому стала ситуація в будинку №108 по вулиці Європейській. З початком опалювального сезону відбувся порив на трубі теплопостачання, яка йде до цього будинку від сусіднього. А коли розрили цю ділянку теплотраси, побачили, що труби на ній геть іржаві.
Старі труби демонтували, а нових з місяць, що пройшов з початку сезону, так і не проклали. Виявилось, що технічно прокласти нові труби немає можливості, бо власник магазину на першому поверсі забетонував свою підлогу разом із трубами. Та й з економічною можливістю все не так просто, адже весь перший поверх займають магазини і перукарні, які давно собі встановили індивідуальне опалення, а на другому поверсі залишились всього дві квартири, які користувалися в минулому сезоні централізованим теплопостачанням.
Їх власницям запропонували встановити індивідуальне газове опалення самим або індивідуальне електричне опалення за рахунок «Теплокомуненерго», але навіть на таких умовах вони спочатку відмовлялись від електрики, бо боялись, що згорить стара електропроводка. Після тривалих перемовин тепер вони чекають, коли ЖЕК переробить електрообладнання (вірніше заплатить фірмі-підряднику), а теплоенерго встановить обігрівачі.
Пенсіонерка, що проживає в одній з цих двох квартир, розповіла журналісту, що зараз грошей на встановлення індивідуального газового опалення в неї немає, але якби років десять-п’ятнадцять тому було зрозуміло, що комунального тепла не буде, то тоді ще щось можна було б зібрати на індивідуальне.
Цю історію, напевно, було б дико чути людям, які роками домагаються отримати дозволи на встановлення індивідуального опалення в інших будинках або ж стикаються з бюрократичними проблемами при його оформленні.
А все тому, що міський голова Бердичева як взяв собі в голову, що централізоване тепло – це добре, а індивідуальне – погано, так і вперто тримається цієї думки, незважаючи на приклади інших міст України.
Та за ці гроші, які роками вкладались в реконструкцію мереж теплопостачання, котелень, різницю в тарифах на тепло, можна було б, напевно, відремонтувати міські вулиці та дороги і не мати боргу за спожитий газ у кілька десятків мільйонів гривень, який на сьогодні є в комунального підприємства, а його працівники поповнили б рідіючі ряди працівників інших комунальних підприємств водоканалу та ЖЕКів або ж стали підприємцями по встановленню індивідуальних систем.
Ну, і зовсім майже фантастичною виглядає перспектива перетворити будівлі закритих в майбутньому котелень в спортивні зали в кожному мікрорайоні, адже навіть з уже закритими котельнями не все так просто. Їх чомусь і не продають, і не утримують в належному стані, будівлі просто руйнуються.
На жаль, фахової дискусії не змогли зініціювати депутати міської ради цього скликання (як і минулих скликань теж), хоча саме зараз є для цього підходящий момент. Адже якщо підійти до розгляду рішення №1023, яке, думаю, буде розглядатись на найближчих засіданнях постійних комісій та сесії міськради не формально, а принципово, то можливо саме воно і стане основою для зміни існуючого в Бердичеві теплокомунального курсу.