Вибух стався у квартирі на другому поверсі за адресою вулиця МЮДа, 5. А що стало причиною вибуху достеменно невідомо і до цього часу.
Тоді сказали, що був вибух газу, хоча газовики заперечували цю версію. Квартиру орендувала жінка, яка приїздила до свого чоловіка, котрий відбував покарання у бердичівській колонії. Внаслідок вибуху вона загинула.
За час, що пройшов відтоді, помер і власник цієї квартири, і вулицю перейменували з МЮДа на Свободи, але повноцінні ремонтні роботи так і не розпочинались. Лише трохи підремонтували шиферний дах та встановили підпорки під стіну.
В інших квартирах будинку мешканці зробили деякі ремонти та й живуть собі, з острахом подивляючись на тріщину в стіні. А ось мешканці двох квартир на другому поверсі та двох комерційних приміщень першого поверху так до своїх квадратних метрів і не повертались, особливих рухів щодо їх ремонтів не робили, просто чекали, коли хтось прийде і все їм зробить.
І ось, нарешті, їх мрія починає збуватись. Весною за рахунок коштів міського бюджету за сімдесят тисяч гривень виготовили проектно-кошторисну документацію, а минулого місяця провели тендер та визначили будівельну організацію, яка за два з половиною мільйони проведе ремонт будинку. Виграла тендер житомирська фірма, яка дуже часто виграє будівельні роботи за бюджетний кошт по всій Житомирській області.
Але самих цих мільйонів у бюджеті поки що немає, і коли будуть невідомо. В управлінні ЖКГ сказали, що в місті є багато нагальніших проблем, вирішення яких чекає набагато більше бердичівлян.
А й дійсно, якщо абстрагуватись від колишньої парадигми, що всім нам хтось щось «должен», то, по суті, власники чотирьох ПРИВАТНИХ приміщень, які не застрахували їх від нещасного випадку, мали б позиватись до винуватця вибуху, через суд забирати його власність, продавати її. За цей рахунок ремонтувати спільну власність у вигляді стіни та даху. Але навіщо це їм робити, коли вони чи не щодня бачать репортажі по телевізору, що жителям будинків, які постраждали від повені чи від вибухів обіцяють все відремонтувати за рахунок держави.
Найкращим виходом із подібних ситуацій було б запровадження обов’язкового страхування нерухомості, як це віднедавна стало з обов’язковим страхуванням цивільної відповідальності водіїв. Тоді б люди не чекали по 10 і більше років, а спокійнісінько підписували у страхової компанії відповідні документи, отримували б відшкодування, і думали потім, чи вкладати ці гроші в ремонт житла, чи купувати за них щось інше.
За два з половиною мільйони гривень (це майже сто тисяч доларів) у Бердичеві сьогодні можна купити 10 квартир такої ж площі та якості (правда, не в центрі міста), як ті, що були пошкоджені вибухом. І якби це було дійсно єдине житло потерпілих, то місцезнаходження іншого особливого значення б не мало. А так, ці гроші підуть на те, щоб збільшити вартість приватної нерухомості, яку її власники чи їх спадкоємці все одно будуть продавати.