Ледь не у кожному населеному пункті України досі є згадки про радянське минуле у вигляді пам’ятників тим, кого в свій час чи то дійсно любили, чи боялись, через що і увічнювали в камені й металі. Або про події минувшини, погляд на які, у світлі українського сьогодення, тільки підтверджує факт про те, що ті дати, які були значимими для СРСР, для незалежної України є чорними і такими, про котрі хочеться забути, як про страшний сон. Не те, що бачити їх на знаках на вулицях рідного міста або села. І вже тим більше вшанувати їх покладанням квітів та гучним промовами (для годиться чи на знак шани до історії) розповідаючи про вождів і їхні кровопролитні діяння.
У Бердичеві таких вже немає кілька років, однак є інші пам’ятки радянської доби, які один за одним помалу зникають з вулиць нашого міста, поступаючись символам українського народу. Так, нещодавно, на місці пам’ятника героям жовтневої революції перед універмагом «Ювілейний» посадили калину. І, варто сказати, такого резонансу, як зняття Леніна чи Котовського ця подія вже не викликала. Люди погоджуються із тим, що потрібно декомунізувати місто, проте зробити це зважено, не ламаючи все підряд, а ретельно обдумуючи долю кожного пам’ятного знаку часів радянської доби. Для цього у Бердичеві відбулось засідання комісії з обстеження пам’яток культурної спадщини.
Члени комісії мали змогу кожен озвучити власну думку стосовно даного питання, що й зробили. В результаті дискусії було вирішено в найближчий час, відповідно до чинного законодавства та вимог сьогодення, прийняти обґрунтоване зважене рішення стосовно усіх наявних об’єктів «союзівської» минувшини. Вони будуть частково замінені чи повністю демонтовані.
Під час засідання було зазначено, що громада зможе висловити свою думку з приводу переліку таких пам’ятників шляхом обговорення. Припускаємо, що відбуватиметься це за тим же принципом, що й перейменування вулиць. Про алгоритм участі містян у голосуванні буде повідомлено згодом.
На нинішньому засіданні говорили про те, що найближчим часом буде переглянутий перелік військових частин, які брали участь у визволенні Бердичева, викарбуваний під «танком-визволителем» на Привокзальній площі. Напис є російськомовним, також на табличці зображено георгіївську стрічку, тож це потрібно виправити.
Пам’ятник «Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні» теж не лишився поза увагою. З нього попередньо вирішили забрати «орден побєди». Можливо, напис теж змінять, адже у ньому йдеться про уславлення в віках радянського народу. Принаймні про нього говорилось, і те, що ці слова сьогодні, в часи повномасштабної війни, яку проти України розгорнула росія, звучать інакше, ніж тоді, коли їх писали на гранітній плиті є беззаперечним фактом.
На частині Меморіалу «Слава Героям!» теж вшановують молодих патріотів-підпільників Бердичева, котрі загинули у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Тому і про цей пам’ятний знак комісія теж вела мову. Як і про пам’ятний знак генералу Ватутіну та підпільнику часів Другої світової війни Завадському, пам’ятник загиблим у Другій світовій працівникам Шкіроб’єднання ім. Ілліча, скраглівецький та підгороднецький меморіали.
Члени комісії вважають за потрібне вирішити і питання зі встановленою на будинку по вулиці Садовій, 3 табличкою. Так як будівля знаходиться на балансі району, місто буде звертатись з проханням до його керівництва з проханням зняти її.
Проте є у Бердичеві і такі об’єкти, які не можна демонтувати згідно із законом. Серед таких – пам’ятний знак на братській могилі підпільників, знищених нацистами. Локація не передбачає жодних руйнувань, тож у присутніх на комісії виникла думка щодо утворення на території старого кладовища по вулиці Пушкіна, де й розміщено даний знак, такої собі меморіального парку пам’яті про події Другої світової війни. Там поховані бійці, які загинули у боях за наше місто, там «Скорботний воїн», туди можна було б перенести й усі вищеперераховані пам’ятні знаки.
Як буде на ділі покаже час і результати громадського обговорення, а поки комісією було намічено першочергові цілі та свої дії щодо пам’яток культурної спадщини.
За матеріалами з офіційної сторінки Бердичева
P.S. Журналістів на це засідання, як і на декілька інших, не звали, тож зрозуміти, хто саме і що саме пропонував, важко. Тому й не зрозуміло, хто відповідає за таку колективну творчість.
Фото пам’ятних знаків – «Мій Бердичів»