З нагоди Дня Незалежності Польщі, вірного друга України, театральна студія «Notеs de vita» при благодійній організації «Кармель» підготувала виставу «Геній, який не встиг…». Дванадцятого листопада бердичівляни побачили спектакль, в основі якого – історія романтичних і творчих взаємин двох видатних особистостей світового мистецтва: геніального композитора Фредеріка Шопена і відомої письменниці Жорж Санд.
У нижньому храмі Босих кармелітів розливалася музика Шопена… Емоційно піднесений настрій створював антураж вистави – вбрання акторів у стилі епохи романтизму, картини з пейзажами і натюрмортами від педагогів і вихованців Бердичівської художньої школи (директор – Ірина Ніколайчук) та приглушене м’яке освітлення… На вході до зали відвідувачів зустрічали актори: «Приємного перегляду…» Бердичівляни заповнили всі місця. Серед глядачів – делегат провінціала Ордену Босих Кармелітів в Україні отець Юзеф Кухарчик, настоятель Бердичівського санктуарію отець Віталій Козак, отець Павло Ферко, настоятелька Згромадження Сестер святої Терези від Дитяти Ісус у Бердичеві сестра Боніфація Сліжевська, керівник благодійної організації «Кармель» сестра Ніна Тартачник і сестра Каміла (Яна Дзісь). До вистави залишається кілька хвилин… Ми спілкуємося з режисером-постановником Анастасією Сувейкою та сценаристом і музичним керівником Міладою Мартинюк. У спектаклі, повідомили творці вистави, задіяні майже 40 виконавців різного віку: «Раді бачити всіх, хто має бажання займатися творчістю, знайти себе у театральному, музичному та хореографічному мистецтві. У театральній студії «Notеs de vita» грають студенти, старшокласники і малята, найменша учасниця – дівчинка 5-и років».
Одинадцятого листопада Польща святкує День Незалежності. «Президент України Володимир Зеленський привітав польський народ і наголосив: «Україна і Польща – разом… Ваша країна – наша сестра… Наша дружба – навіки», – звернувся до всіх, хто зібрався в залі, отець Юзеф Кухарчик. – Ми хочемо приєднатися до привітань, але в особливий спосіб. Наша театральна студія розповість прекрасну історію…»
Подорож у часі розпочалася, глядачі перенеслися в події, які сталися 200 років тому, і поринули в атмосферу балу. Звуки вальсу, танцюючі пари… Знайомство двох… Вона – екстравагантна, рішуча і незалежна, «сильна, велика, захоплююча» письменниця. Він – витончений, делікатний та шляхетний, «безперечно музичний геній». Жорж Санд (Світлана Портяник) і Фредерік Шопен (Єгор Вікарій). За творчим задумом незвичайна француженка співає українську народну пісню «Ніч яка місячна». Відомо, що Аврора Дюпен (майбутня Жорж Санд) мала чудові музичні дані й грала на арфі та роялі. Подібно до бунтівних персонажів, створених її уявою, письменниця не любила вищий світ і віддавала перевагу красі сільської природи замість метушні Парижа.
Глядачі доторкнулися до історії взаємовідносин унікальних особистостей ХІХ століття – геніального польського композитора, піаніста-віртуоза та улюбленця публіки і видатної письменниці, творами якої зачитувалася вся Європа. Вони поєднали свої долі у романі, який тривав десять років… Дивлячись виставу, присутні в залі ставали свідками художнього осмислення історичних подій. Оживали діалоги Жорж Санд та її дітей – дочки Соланж (Поліна Мазур) і сина Моріса (Сергій Козлов). І хвилювали рядки листа композитора… У коротких монологах акторів українською і польською мовами – згадки про захоплення Фредеріка Шопена музикою в дитинстві, уривок з роману «Консуело» Жорж Санд. На імпровізованому сценічному майданчику – головна героїня з собачкою на руках. У Жорж Санд був маленький песик Маркіз, який надихнув композитора написати вальс. Юні актори натхненно танцювали під його мажорну мелодію.
В епізоді чаювання звучать плітки світських красунь… Чимало чуток викликав роман композитора і письменниці, настільки різними вони здавалися… Їх стосунки були непростими. Але саме протягом цього десятиліття, сходяться в думці біографи, Шопен написав найкращі твори, а письменниця – свої шедеври.
У сюжетну канву вистави органічно вплелася сучасна пісня про незалежність Польщі. Фредерік Шопен був палким патріотом і співцем рідної країни. Композитор більшу частину свого життя провів за кордоном, але його душа завжди залишалася поруч із польським народом…
Важкими були останні роки композитора: слабке здоров’я похитнулося, швидко розвивалася хвороба, і Шопен болісно переживав розрив із Жорж Санд. Перед смертю заповів своє серце польській землі… Життя відміряло йому лише 39 років…
Наприкінці вистави звучить короткий монолог: «Не встиг пожити, не встиг захистити країну, не встиг кохати… Я всього лише геній… Геній, який не встиг…» Шопен залишив нам пронизливі та трепетні твори. Спливають століття, а його музика, як і раніше, торкається сердець людей і знаходить у них відгук…
Аплодисменти публіки, вихід акторів, клацання камер… Отець Юзеф Кухарчик дякує тим, завдяки кому відбулася прем’єра вистави: натхненниці події – сестрі Ніні Тартачник, режисеру-постановнику Анастасії Сувейці, сценаристу і музичному керівнику Міладі Мартинюк та всім юним виконавцям. Актори ще не вийшли з образів, на їх обличчях – відлуння емоцій. Світлана Портяник поділилася: головна героїня близька їй деякими рисами характеру – прямолінійністю, цілеспрямованістю і вольовим характером. Вистава – перша для 14-річного Єгора Вікарія, і першою стала для нього роль Фредеріка Шопена. Триматися впевнено на сценічному майданчику юнаку допомогла підтримка всього творчого колективу, батьків та друзів. А глядачі обмінювалися враженнями: час пролетів на одному подиху, вистава – наче ковток свіжого повітря, створена красива і тонка атмосфера, творчість Шопена існує поза часом…