За простонародним визначенням його посада називається зампотех. На вигляд міцно збитий, повнощокий, життєрадісний Ярослав Леонідович Топчій постійно знаходиться у русі. В цьому році у нього «кругла дата» – двадцять п’ять років служби у Збройних Силах України, тобто має повне право піти на заслужений відпочинок. «Ще не той час, щоб пенсію вати», – говорить мені. А потім ще й дадає: «Буду новий контракт підписувати – війна, та й людей в частині поки що не вистачає». Чверть століття в армії, багато це чи мало – нехай кожен визначить сам.

Популярне Оголошення !

В лазню на роботу потрібен КОЧЕГАР

ВакансіїВакансіяБердичів

Опалення на дров’яних котлах

У Бердичеві, що на Житомирщині, місцевий житель Вагіф Гюльмамедов, який з червня 2014 року по березень 2017 року брав безпосередню участь у війні на Донбасі, перед входом в місцевий ринок зустрівся з колишнім "беркутівцем", який відмовлявся знімати футболку з написом "Міліція "і шевронами" Підрозділ спеціального призначення МВС України "Беркут". Про це повідомляє «24 канал».

Свято Великодня несе людям радість, очищення і духовне піднесення. У ці святкові дні Богослужіння в Храмах збирає велику кількість прихожан. Усі чекають свята Воскресіння Христового, щоби щиро помолитися, освятити свої пасхальні кошики, отримати Боже благословення.

Корективи в життя українців по-своєму вносять події в зоні АТО, котрі з 2014 року не дають змогу людям мирно та спокійно жити. Одні жителі Донеччини і Луганщини виїжджають з окупованих території, інші ж від безвиході продовжують жити під обстрілами. А ще змінюється все у тих, хто захищає кордони нашої держави і її незалежність, у їхніх рідних і близьких, котрі хвилюються та ждуть, коли це все закінчиться. Серед таких відважних та хоробрих героїв є дуже багато бердичівлян. Вони першими пішли на захист України і продовжують нині це робити.

Учасникам бойових дій (учасники АТО), які не являються пенсіонерами, необхідно пройти перереєстрацію у військовому комісаріаті м.Бердичева на виплату одноразової допомоги до 9 Травня в 2017році.

Воєнні дії на сході України, що тривають ось уже четвертий рік, останнім часом знову хвилюють жителів усіх областей, чи не кожного міста, містечка та селища. Усі ті, чиї рідні і близькі нині знаходяться в зоні антитерористичної операції, пильно спостерігають з телевізорів за ситуацією, що відбувається на всіх лініях оборони, зв’язуються по можливості по телефону та дізнаються, чи все нормально у батька, чоловіка, сина чи брата.

Коли говориш про цифру 3360, на перший погляд, це здається не так багато. Та не так багато це здається, коли говориш про буденні речі, нічим не обтяжені. А коли мова йде про людські життя, то ці цифри викликають жах, торкаються найглибшої струни душі та змушують серце стискатися від болю. Від болю за тих, хто у війні, яку то і війною ніхто не називає, а говорить «АТО», країна втратила найкращих синів, патріотів, мужніх та сміливих чоловіків. І хоча серед них – зовсім юні та молоді хлопці, та їхній подвиг по-справжньому чоловічий.

У середу, 8 березня, близько обіду автомобіль, яким керував Сергій Адам’як, був обстріляний при виїзді з села Жованка (в районі Зайцево) розривними кулями. Снайпер поцілив в ліву руку Сергія та в голову житомирської волонтерки Юлії Толмачової, яка теж була в авто. 

Шановні бердичівляни та жителі Бердичівського району!

Війна, на жаль, привносить корективи у життя і звичайних мирних людей, і особливо тих, хто за покликом душі та за обов’язком перед своєю державою вирушає на захист кордонів країни та її народу. Численні втрати серед мирного населення, жахливі загибелі кращих українських синів і тисячі скалічених життів – це реалії сьогодення в Україні.