Вчора на адресу газети надійшло цікаве повідомлення від прокуратури, яке приводимо у повному обсязі:
Наш Telegram канал: https://t.me/rio_berdychiv_informatsiya
«Прокуратура Житомирщини повернула земельну ділянку вартістю майже 14 млн грн з незаконного користування
* За результатом розгляду позову Бердичівської окружної прокуратури Господарський суд Житомирської області зобов’язав приватне товариство повернути земельну ділянку комунальної власності вартістю майже 14 млн грн.
* Прокурори у суді довели, що земельною ділянкою площею понад 7 га, розташованою майже у центрі Бердичева, приватне акціонерне товариство користувалося незаконно.
* Зокрема, укладений з Бердичівською міськрадою договір про оренду землі закінчився ще у серпні 2010 року. Однак товариство не вжило передбачених законом заходів та договір оренди не продовжило. Натомість тривалий час використовувало.»
В цьому повідомленні нічого не сказано про те, яке саме підприємство незаконно користувалось земельною ділянкою, і де саме знаходиться ця ділянка. Але, можна досить легко здогадатись, що таку площу в центрі міста має лише колишній завод «Комсомолець», про який ми нещодавно писали.
А ще можна подивитись в інтернеті, що вищевказане рішення суду (його текст теж наводимо повністю нижче) було прийнято ще 8 лютого.
Але, що змінилось реально для тих підприємств, які нині працюють на цій території з того часу?. Скоріш за все, що нічого. І як виконати це рішення теж незрозуміло. Навряд чи хтось буде зносити заводські корпуси щоб «повернути земельну ділянку комунальної власності».
Після нашої попередньої статті виявилось, що крім москвичів співвласниками ПРАТ «Беверс» є й українські громадяни, бізнеси яких зараз розміщуються на цій території. І як зробити так щоб їх бізнес не постраждав, теж непросте питання.
Одним словом, переможна реляція прокуратури, це лише початок довгого шляху до розвитку того, що колись називалось «Комсомолець»
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______
_____________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: [email protected], web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“08” лютого 2022 р. м. Житомир Справа № 906/272/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Жарський В.В.
за участю представників сторін:
прокурор: Рудченко М.М. – служ. посвід. №058865 від 21.12.2020
від позивача: не з`явився
від відповідача: Колесниченко Д.М. – наказ №4-к від 20.04.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради Житомирської області
до Приватного акціонерного товариства “Фірма “Беверс”
про повернення земельної ділянки
Керівник Бердичівської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради з позовом до Приватного акціонерного товариства “Фірма “Беверс”, в якому просить зобов`язати ПАТ “Фірма “Беверс” повернути Бердичівській міській раді земельну ділянку площею 70487 кв.м., що розташовується за адресою м. Бердичів, вул. Воровського (Максима Залізняка), 12.
Ухвалою суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/272/21 за правилами загального позовного провадження.
14.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив, у якому зазначено, що п. 21 рішення Бердичівської міської ради від 06.12.2013 №775 “Про продовження договорів оренди” ВАТ “Фірма “Беверс” було продовжено договір оренди землі №222 від 14.08.2009 терміном на 1 рік. Додаткова угода до договору оренди землі відповідно до даного договору не укладалась. Тому позивач безпідставно вважає, що строк дії даного договору скінчився 14.08.2010. Також відповідач зазначив, що хоча спірна земельна ділянка на даний час не сформована, як об`єкт цивільного права, відповідач користується спірною земельною ділянкою, сплачував і сплачує як постійний користувач земельний податок, що підтверджується копіями платіжних доручень. ГУДПС у Житомирській області жодного разу не повідомляла відповідача про помилковість сплати земельного податку, а отже визнає відповідача добросовісним землекористувачем. Крім того, на спірній земельній ділянці розташовано об`єкти нерухомості, під якими зайнято 58% усієї земельної ділянки. При відсутності окремої угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати, що норма, що міститься у ч. 1 ст. 120 ЗК України, закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи цей принцип, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. отже, до відповідача, як правонаступника ПАТ “фірма “Беверс”, що в свою чергу було правонаступником ВАТ “фірма “Беверс”, як до власника нерухомого майна перейшло право користування земельною ділянкою за адресою м. Бердичів, вул. М. Залізняка, 12. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
14.04.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, в загальному посилаючись на неналежне представництво Бердичівської місцевої прокуратури.
22.04.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників Бердичівської міської ради.
Ухвалою суду від 22.04.2021 строк підготовчого провадження продовжено.
26.04.2021 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, у якій вказано що строк дії договору оренди закінчився. Пунктами 6,9 договору оренди визначено, що підставою припинення договору є закінчення строку, на який його було укладено. після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Відповідно до інформації Бердичівської міської ради, договір оренди, укладений з відповідачем не продовжувався, відповідні листи про його продовження у володінні міської ради відсутні, додаткові угоди до договору не укладалися.
07.06.2021 прокуратурою подане до суду заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, в яких зазначив, що даний позов заявлений прокурором в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради оскільки викладені в позовній заяві факти свідчать про порушення інтересів держави та потребують невідкладного вжиття заходів прокурорського реагування представницького характеру. При цьому, головне управління Держгеокадастру в Житомирській області не є стороною договору, тому прокурором не визначено вказаний орган в якості позивача.
17.06.2021 від прокуратури також надійшло заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду зазначено, що місцевою прокуратурою 06.01.2021 направлено лист до Бердичівської міської ради, в якому повідомлено про встановлене прокуратурою порушення земельного законодавства, та з урахуванням зазначених порушень запропоновано надати інформацію стосовно наявності намірів та можливості здійснення вказаною міською радою заходів, спрямованих на захист інтересів держави, у даних правовідносинах, зокрема, шляхом звернення до суду. Листом від 28.01.2021 Бердичівська міська рада повідомила про причини виникнення порушення вимог земельного законодавства та зазначила про те, що вживати заходи представницького характеру не буде.
Крім цього, прокуратура зазначає, що використання товариством нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Бердичева, без сплати орендної плати підриває авторитет органів місцевого самоврядування серед населення, позбавляє Бердичівську міську раду можливості реалізувати повноваження власника майна – володіти, користуватися та розпоряджатися останнім для потреб територіальної громади, залучати кошти до місцевого бюджету від передачі майна в оренду особам, що можуть забезпечити надходження орендної плати за користування даним майном до місцевого бюджету відповідно до вимог договорів та чинного законодавства.
У даному випадку інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлено на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
На твердження відповідача про відсутність звернення до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, як органу, який безпосередньо реалізує державну політику у сфері земельних відносин прокуратура зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, право розпорядження якою належить територіальній громаді Бердичівської міської ради, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Бердичівська міська рада, яка повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади. Таким чином ГУ Держгеокадастру в цьому разі не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
06.07.2021 прокуратурою подано до суду додаткові заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду у яких доповнено, що керівник окружної прокуратури, його заступник при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави має право підписувати та подавати позовну заяву, інші процесуальні документи.
30.09.2021 представником відповідача подане клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копії листа-відповіді Виконкому Бердичівської міської ради Житомирської області від 08.09.2021 вих. №02.2.13/1903 та заяви відповідача від 19.08.2021 вих. 98 про укладання договору оренди.
Ухвалою суду від 30.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
08.02.2022 позивачем надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа-відповіді Виконкому Бердичівської міської ради Житомирської області від 24.12.2021 вих. 02.2.13/2844 та заяви відповідача від 26.11.2021 вих. №146 про укладання договору оренди.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.
Позивач свого представника з необхідним обсягом повноважень в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце розгляду справи.
Представник відповідача позов не визнає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
04.06.2009 Бердичівською міською радою прийнято рішення № 676 “Про вилучення та передачу земельних ділянок у власність та оренду фізичним та юридичним особам міста”, відповідно до якого, ВАТ “фірма “Беверс” (правонаступником якого є ПАТ “Фірма”Беверс”) передано в оренду на 1 рік земельні ділянки для виробничих потреб загальною площею 70487 кв.м., розташовані за адресою: м. Бердичів, вул. Воровського (Максима Залізняка), 12.
На виконання вказаного рішення між Бердичівською міською радою та ВАТ “фірма “Беверс” (правонаступником якого є ПАТ “Фірма”Беверс”) укладено договір оренди строком на 1 рік.
Відповідно до п. 2 договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею: 70487 кв.м, в тому числі під капітальною будівлею – 40718 кв.м.; під проїздами, проходами і площадками – 29769 кв.м.
На земельних ділянках знаходяться: нежитлові будівлі.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно довідки про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки (витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м. Бердичева виданої відділом Держкомзему у місті Бердичеві 23.06.2009 за №524) з врахуванням коефіцієнта індексації за 2005, 2007, 2008 роки складає: 8 012 257,00 грн.
Згідно п. 3, договір укладено на 1 рік з моменту реєстрації договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
В п. 4 договору передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно до 30 числа наступного за звітним місяцем на рахунок місцевого бюджету у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить щомісячно: 20 030,64 грн.
Орендар на визначених у цьому розділі умовах, може вносити плату за майбутній період.
Орендна плата справляється також і у випадку, якщо орендар з поважних тимчасово не використовує земельну ділянку.
Договір зареєстровано в книзі записів реєстрації договорів оренди Бердичівської міської ради 14.08.2009 за №222.
Таким чином, 14.08.2010 закінчився строк дії договору.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 27.11.2006 на підставі рішення виконкому Бердичівської міської ради від 04.09.2006 №476, за ВАТ “Фірма” Беверс” зареєстровано право власності на комплекс будівель згідно переліку за адресою Житомирська область, м. Бердичів, вул. Воровського, 12.
Рішенням Бердичівської міської ради від 21.03.2007 №170 внесено зміни в додаток до рішення виконавчого комітету від 04.09.06 №476 “Про оформлення права власності юридичній особі на об`єкт нерухомого майна”, а саме в п.22 переліку основних будівель під літерою “Ч” слово “автогаражів” замінити словами “транспортний цех №11” та затвердити перелік будівель ВАТ фірми “Беверс”.
Пунктами 6,9 договору оренди визначено, що підставою припинення договору є закінчення строку, на який його було укладено. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Оскільки строк договору оренди закінчився 14.08.2010 (після спливу 1 року) і з цього часу у орендаря – ТОВ “фірма “Беверс” виник обов`язок повернути земельну ділянку на підставі п. 6,9 Договору.
Проте, до цього часу зазначена земельна ділянка у володіння міської ради не повернута.
Тому прокуратура звернулась до суду у якому просить зобов`язати ПАТ “Фірма “Беверс” повернути Бердичівській міській раді земельну ділянку площею 70487 кв.м., що розташовується за адресою м. Бердичів, вул. Воровського (Максима Залізняка), 12.
На підтвердження підстав для представництва інтересів держави в особі Бердичівської міської ради в суді прокуратура зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор, у кожному конкретному випадку, з посиланням на законодавство, самостійно визначає, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вказане положення міститься також у ст. 324 ІДК України.
Згідно ст. 14 Конституції України, земля являється основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності та користування на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У даному випадку порушення державних інтересів полягає у неповерненні суб`єктом приватного права у володіння територіальної громади земель комунальної власності, володіння та користування нею без відповідних правових підстав та не сплати коштів до бюджету за її використання.
Також, місцевий бюджет не отримує будь-яких коштів за користування спірною земельною ділянкою, що підтверджується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2020, справа N240/9289/20 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до Приватного акціонерного товариства «Фірма «Беверс»» заборгованість в сумі 1100367,23 грн.
Такі дії товариства не сприяють дотриманню раціонального використання та охорони земель, що в свою чергу загрожує сталому розвитку території м. Бердичева з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, ослаблює соціально-економічні основи державної влади і створює соціальне напруження серед територіальної громади міста.
Як передбачено пунктом 5 частини першої статті 71 Бюджетного кодексу України, кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, включаючи кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них є складовою частиною бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Використання товариством нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Бердичева, без сплати орендної плати підриває авторитет органів місцевого самоврядування серед населення, позбавляє Бердичівську міську раду можливості реалізовувати повноваження власника майна – володіти, користування та розпоряджатися останнім для потреб територіальної громади, залучати кошти до місцевого бюджету від передачі майна в оренду особам, що можуть забезпечити надходження орендної плати за користування даним майном до місцевого бюджету відповідно до вимог договорів та чинного законодавства.
Згідно ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі повноваження щодо:
а) розпорядження землями територіальних громад;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Згідно ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 4 закону передбачено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється в тому числі на принципі судового захисту прав місцевого самоврядування.
У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою особливу форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами виключно місцевого значення.
Відповідно до ст. 5,7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
В Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову,
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Таким чином, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.
Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.
Викладенні факти однозначно свідчать про порушення інтересів держави та потребують невідкладного вжиття заходів прокурорського реагування представницького характеру.
Прокуратурою 06.01.2021 направлено лист до Бердичівської міської ради, в якому повідомлено про встановлене прокуратурою порушення земельного законодавства, та з урахуванням зазначених порушень запропоновано надати інформацію стосовно наявності намірів та можливості здійснення вказаною міською радою заходів, спрямованих на захист інтересів держави, у даних правовідносинах, зокрема, шляхом звернення до суду.
Листом від 28.01.2021 Бердичівська міська рада повідомила, що відповідні заходи щодо повернення земельної ділянки не вживалися.
З огляду на те, що органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, а також орендодавцем за договором, заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень інтересів держави не вжито, прокурор, реалізуючі надані Конституцією України повноваження, звертається з позовом до суду в інтересах держави.
Аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави закріплена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (пункт 6.43).
Враховуючи викладене, даний позов заявляється прокурором в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради та остання зазначається в якості позивача.
Отже, протягом досить тривалого часу (розумного строку) позивач знав про порушення його прав та не звертався до суду за захистом таких, що є підставою вважати що рада не здійснила захисту інтересів держави.
Посилання відповідача на те, що прокуратурою не надано суду підтвердження повідомлення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про можливі порушення земельного законодавства спростовується тим, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності та орендодавцем є Бердичівська міська рада. Вказаної обставини відповідачем не спростовано.
За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачем.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, Бердичівська міська рада та відповідач уклали договір оренди землі, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.
У частині 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України “Про оренду землі”, яка кореспондується із частиною 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Факт передачі земельної ділянки в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 14.08.2009.
Пунктом 3 договору оренди №222 від 14.08.2009 сторонами погоджено, що такий було укладено терміном на 1 рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовження його дії.
Відповідно до пункту 9 договору підставою припинення договору є закінчення строку, на який його було укладено.
18.03.2011 Бердичівською міською радою прийняте рішення №77 “Про продовження договорів оренди землі” відповідно до п. 2 якого було вирішено продовжити ВАТ “фірма”Беверс” договір оренди землі №222 від 14.08.2009 на земельну ділянку загальною площею 70487 кв.м. (під капітальною будівлею 40718 кв.м, під проїздами, проходами, площадками 29769 кв.м.) для виробничих потреб (нежитлові будівлі), розташовано за адресою м. Бердичів, вул. Воровського, 12, терміном на 1 рік.
Відповідно до даного рішення між Бердичівською міською радою та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі №222 від 14.08.2009, яка була зареєстрована у відділі Держкомзему у м. Бердичеві 07.07.2011 за №181040004000059.
07.07.2011 між сторонами підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду терміном на 1 рік та здійснений розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку.
27.07.2012 Бердичівською міською радою прийняте рішення №450 “Про продовження договорів оренди землі” відповідно до п. 12 якого було вирішено продовжити ВАТ “Фірма”Беверс” договір оренди землі №222 від 14.08.2009 на земельну ділянку загальною площею 70487 кв.м. для виробничих потреб (нежитлові будівлі), розташовано за адресою м. Бердичів, вул. Воровського, 12, терміном на 1 рік.
Відповідно до даного рішення між Бердичівською міською радою та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до договору оренди землі №222 від 14.08.2009, яка була зареєстрована у відділі Держкомзему у м. Бердичеві 16.10.2012 за №181040004000263.
16.10.2012 між сторонами підписаний акт приймання – передачі земельної ділянки в оренду терміном на 1 рік та здійснений розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до листа Бердичівської міської ради від 28.01.2021, отриманого на запит прокурора в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», 06.12.2013 Бердичівською міською радою прийняте рішення №775 “Про продовження договорів оренди землі” відповідно до п. 21 якого було вирішено продовжити ВАТ “фірма”Беверс” договір оренди землі №222 від 14.08.2009 на земельну ділянку загальною площею 70487 кв.м. для виробничих потреб (нежитлові будівлі), розташовано за адресою м. Бердичів, вул. Воровського, 12, терміном на 1 рік.
Однак, додаткової угоди до договору оренди, у відповідності до прийнятого рішення, між сторонами укладено не було.
Інші рішення щодо продовження договору оренди №222 від 14.08.2009 Бердичівською міською радою не приймались.
Також, з вказаного листа вбачається, що земельна ділянка за адресою м. Бердичів, вул. Максима Залізняка (Воровського), 12, як об`єкт цивільного права не сформована. Формування її та внесення до державного земельного кадастру ускладнює той факт, що ВАТ “Фірма”Беверс” було посвідчене право власності на цілісний майновий комплекс. Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, до декількох фізичних та юридичних осіб на підставі цивільних угод перейшло право спільної часткової власності на даний цілісний майновий комплекс, без виділення цих часток в натурі, що не дозволяє сформувати під ними окремі земельні ділянки.
Крім того, діючою містобудівною документацією, дана територія віднесена до зони розміщення перспективних об`єктів громадського, ділового та комерційного призначення ПГ -1 (ПГ-1/р. ПГ-1/с), яка не передбачає розміщення виробничих підприємств. Відповідно до ст. 122 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
На даний час ведуться роботи з коригування наявної містобудівної документації, у якій планується врахувати, у тому числі, і дані обставини.
Частиною 2 ст. 33 ЗУ “Про оренду землі” передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття “переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк” та “поновлення договору оренди землі”, використовуючи конструкцію “поновлення договору оренди землі” як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення – запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша – п`ята статті 33 Закону України “Про оренду землі”).
При цьому, додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов – орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України “Про оренду землі”). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як “мовчазну згоду” орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження N 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України “Про оренду землі”, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
За таких обставин, для продовження строку дії договору оренди після 16.10.2013 (термін на який була укладена додаткова угода № 2 до договору оренди):
– орендарем в обов`язковому порядку мало бути направлено на адресу орендодавця лист-повідомлення про намір продовжити орендні правовідносини, до якого мав бути доданий проект додаткової угоди. Таке повідомлення мало бути направлено до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі;
– між сторонами в обов`язковому порядку мала бути укладена додаткова угода про продовження строку оренди.
Однак, між сторонами не було укладено додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди від 14.08.2009 після 16.10.2013 у відповідності до п. 21 рішення Бердичівської міської ради від 06.12.2013 №775.
За таких обставин, строк оренди земельної ділянки за спірним договором закінчився 16.10.2013.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України “Про оренду землі”, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Відповідно до п. 6 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Згідно п. 9 договору, підставою припинення договору є, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.
Однак, в порушення умов договору та положень чинного законодавства, орендар спірну земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди №222 орендодавцю не повернув.
Посилання відповідача на те, що на спірній земельній ділянці зареєстроване право власності об`єктів нерухомості, не звільняє орендаря від обов`язку виконання умов договору оренди №222 від 14.08.2009 в частині повернення земельної ділянці орендодавцю.
Долучені до матеріалів справи платіжні доручення про погашення у вересні 2013 відповідачем податкового боргу по праві №0670/8127/12 та надання довідок ДПСУ Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.09.2019, 03.07.2019, 25.06.2020 про надходження в рахунок погашення податкового боргу ПАТ “Фірма”Беверс” у 2019 та 2020 коштів не спростовує факту, що договір оренди №222 від 14.08.2009 є припиненим.
А отже, позовні вимоги прокурора про повернення земельної ділянки, яка була передана за актом приймання-передачі, є обґрунтованими.
Крім того, суд звертає увагу, що надані відповідачем листи від 19.08.2021 та 26.11.2021, адресовані Бердичівській міській раді, щодо укладання договору оренди земельної ділянки за адресою м. Бердичів, вул. М. Залізняка, 12,сформовані після закінчення строку дії договору оренди №222 від 14.08.2009.
Інші доводи відповідача спростовуються встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 – 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2.Зобов`язати Приватне акціонерне товариство “Фірма “Беверс” (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Максима Залізняка,12, код ЄДРПОУ 00222166) повернути Бердичівській міській раді ( Житомирська область, м. Бердичів, площа Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13576960) земельну ділянку, площею 70487 кв.м., що розташована за адресою м. Бердичів, вул. Воровського (Максима Залізняка), 12.
3 Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Фірма “Беверс” (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Максима Залізняка,12, код ЄДРПОУ 00222166) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, будинок 11) 2 270,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.02.22
Суддя Маріщенко Л.О.
