І знову осінь подарувала Бердичеву зустріч із Мирославом Дочинцем. Уже втретє протягом десятиріччя у дні золотої пори він побував у нашому місті. Шанувальники сучасної української літератури спілкувалися з автором «книг із душею» у молодіжно-волонтерському центрі «М-Формація» Публічної бібліотеки.
«Сизим серпанком грає, тремтить, клубочиться прохолодний ранок. Я виходжу надвір і, ловлячи дрижаки, одягаюся в сорочку туману, застібаючи її ґудзиками виноградин…» – спостереження карпатського Сократа з його книги «Чарунки днів». Вересень. Осінній вечір із Мирославом Дочинцем – особливий подарунок від письменника-філософа. Його твори, пронизані щирістю, хочеться читати й перечитувати. Прозаїк родом із міста Хуст на Закарпатті, гордість м. Мукачево, де проживає, – автор понад двадцяти книг, перекладених багатьма мовами світу, член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, Міжнародної літературної премії «Карпатська корона» та інших численних нагород, володар відзнаки «Золотий письменник України», журналіст та успішний видавець, дивовижна людина й цікавий та відвертий співрозмовник.
Мирослав Дочинець: «Де б ти не був, ти – вдома…»
Довгоочікувана подія сталася завдяки ініціативі та наполегливості директорки Публічної бібліотеки з філіями Бердичівської міської ТГ Тетяни Кущук. У 2016-му, згадує керівниця, напередодні відкриття «М-Формації», Мирослав Дочинець побував у помаранчевій залі молодіжного центру, отож став його хрещеним батьком. І ось через 8 років письменник зустрівся в «М-Формації» з поціновувачами його творчості, а їх зібралася добра сотня. «Бердичів – інтелігентне місто, де читають і поважають книгу. – зазначила Тетяна Кущук. –Увага до цієї події – можливість зробити собі добро. Якщо щось має статися, то станеться. І ось сьогодні з нами – Мирослав Дочинець».
Творча палітра письменника – надзвичайно широка. Серед найпопулярніших – «Многії літа. Благії літа», «Синій зошит. Аркуші днів світящих» (графіка бердичівського художника Сергія Танадайчука), «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Якщо послухати мудреців», «Криничар», «Книга надиху. Уроки світу, Неба і людей», «Світован. Штудії під небесним шатром» та інші, що стали народними бестселерами. Сюжети – світ життя самого автора. Його книгами зачитуються люди різного віку, твори письменника включені до шкільної програми… Вийшла друком повість-казка «Івашко-незнашко і Ум-гора. Для майбутніх дорослих і колишніх дітей» – розповідь про хлопчика-сироту, сповнена пригод та оповідок. Книгу ілюструвала художниця Олександра Гаркуша. «Її дивовижні малюнки зроблені у спеціальній техніці: вони створені на випаленій теракоті, глині. Завдяки ілюстраціям виходить такий магічний, чарівний, старовинний ефект. Художниця працювала над ними понад рік», – розповів Мирослав Дочинець.
Мирослав Іванович, почуваючись як удома, вів душевну і невимушену розмову з тими, хто завітав до бібліотеки. Зачитував цитати з книг, жартував, іронізував, цікавився, що запам’яталося, і на кожне запитання давав відверту відповідь. Бердичівляни дізналися, що в дитинстві він більше проводив часу з голубами та собаками, на берегах Тиси, ніж за книжками. Читати навчився у 5 років, і коли до рук потрапили твори Оноре де Бальзака, був настільки вражений, що зрозумів: «Слово – неймовірна, потужна сила». До речі, головний герой його книги «Діти папороті» – колишній боєць на псевдо Бальзак. Солдат утратив здоров’я в боях із російськими окупантами, чимало пережив і прийшов до простої та глибокої мудрості: «Сей світ – найбільше диво, і кожний день – твій день, приготовлений для тебе».
Перша книга Мирослава Дочинця «Гірчичне зерно» вийшла в світ у 1989-му році. Свого часу письменник працював власним кореспондентом численних видань. На його думку, «журналістика описує, а література зображує»: «Журналістика запитує: що, де, коли? А література – як і чому? В газеті зародилися зерна мого стилю: чіткість, ясність, подоба легкості, картинність епізодів і ефект присутності».
Мирослав Дочинець розповідав про себе: батька, котрий ночами читав великих філософів, а він зазирав у книжки та засинав на плечі тата. Його мамі – зараз 91 рік, вона має «ясну пам’ять, чітку політичну позицію та гарну фінансову обізнаність». У письменника п’ятеро онуків, яким часто читає книги…
Мирослав Дочинець називає світочами планетарного масштабу «великого вчителя, пророка» Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, котрий «утвердив нас своїм словом» та Володимира Вернадського – «віщувальний розум», який «довів, що ми маємо одну атомну будову з космічною пилюкою, ми – звідти, ми присутні в цьому світі й це велике благо…» Для письменника «вічно свіжими та потужними» є Послання апостола Павла – «світло на кожний день»: «Все життя я шукаю енергію слова, я шукаю таємницю слова, Дух слова…. Слово – це великий дарунок нам Згори».
Письменник спілкувався з учасниками зустрічі і давав поради: «Якщо не знайшов те, що шукаєш, шукай далі. Чекай далі. Може, ви просто розминулися. А, може, воно йде назустріч іншою дорогою. Бо те, що шукаєш ти, шукає тебе». Філософія, яку сповідує: «Моя творчість – це література «дому», а не «вітру». Хай де б ти був, ти Вдома…»
Книга – «пошук душі свого дому»
Книги для Мирослава Дочинця – не просто слова, а «пошук душі свого дому»… Розповідати про них – марна річ, поділився письменник: «Книга – це тиша серця, в котру занурюємося. Це світ, який починає нас читати. Це розмова з Богом, відкриття себе, довіра до себе…», «У мене немає персонажів і героїв, мої книги – це мій світ». Він гортав сторінки книжок: «Федорцьо» – збірку життєвих історій для осмислення та надиху, «Світло семи днів. Маленькі історії для душі». «Якщо послухати мудреців…» – сповіді серця, уважні спостереження, наближення до істини, слова порад і настанов, зібрані роками, про які довідався від мудреців різних часів і подав читачу через своє світорозуміння. Мирослав Дочинець написав декілька книг про карпатського народного філософа, цілителя і травознавця – довгожителя Андрія Ворона, котрий залишив у спадок багато мудрих заповідей. Вслухаймося: «Рух – у всьому. Навіть у невдачах, у падіннях. Коли падаєш – теж рухаєшся…» На прохання присутніх письменник зачитав уривки з книги «Ескізи на павутинні» – збірки афоризмів та міні-одкровень, які він сам називає «зубочистками мозку»: «Навіщо робити кроки, які не залишають слід…», «Життя любить, щоб ним жили…»
Книга «Єдин. Сповіді і притчі серця» Мирослава Дочинця має на палітурці зображення граната, в якому, кажуть, – 365 зернят, стільки ж, стільки днів у році. У кожному з них живе насінина, з якої виростає дерево, що дає плід самопізнання. Ця книга – про творення Себе. Ти єдин у своїй винятковості та неповторності, стверджує автор.
У Мирослава Дочинця є екологічно чисті книги, віддруковані органічною фарбою, папір виготовлено з соломи, а золоте тиснення – з бадилля кукурудзи. Незабаром, повідомив письменник, вийде його «Срібний ключ».
На запитання, кого з сучасників читає, відповів: Василя Шкляра, Галину Пагутяк, Тараса Прохаська, Оксану Забужко, Степана Процюка та Сергія Жадана, наголосивши, що в нас – європейська література.
Окрема тема – важливість Перемоги України в повномасштабній війні. Мирослав Дочинець переконаний: «Нам треба перш за все ставити собі за мету визволення. Це очищення й максимальне відновлення своїх територій, адже це – наша свята земля. Сьогодні війна відкриває нові знання про нас і переосмислення нас, українців, у цьому світі. Ми вже здобули Перемогу, вже не будемо рабами. І будемо йти до кінця. Коли закінчиться ця війна, світ стане іншим…»
Присутні ділилися враженнями від прочитаного й дякували автору за ту силу та віру, що дарують, за висловом письменника Петра Сороки, «книги, принесені янголом». Мирослав Дочинець чув тисячі відгуків читачів, котрі зізнавалися, як змінили їх життя його твори.
Разом з усіма письменника слухав Бердичівський міський голова Сергій Орлюк: «Ваші книги – криниці мудрого слова, вони торкаються глибин душі…» «Післясмак від цієї зустрічі відчуватиметься довго, – спілкувалася з гостем педагог ліцею «Тріумф» № 10, місцева поетеса Наталія Мариняк-Панасюк. – Сьогодні справжнє свято». Бердичівлянка потішила письмовця віршем-експромтом:
Світ розсипав себе на частини
І в одній Дочинця проявив,
Щоб у ці вересневі години
Він наш дух і наш код оживив…
Її колега, обдарована майстриня Тетяна Олійник, здивувала Мирослава Дочинця їстівним горнятком для кави, енергетичними смаколиками та солодощами, приготовленими за власним рецептом.
«Бердичів – країна в країні, місто талантів та майстрів», – звернулася до письменника директорка Публічної бібліотеки з філіями Бердичівської МТГ Тетяна Кущук. Звісно, від гостинних господарів закладу він отримав у подарунок книги, набір листівок зі світлинами Бердичева, сувеніри та інші цікавинки.
Відвідувачі мали можливість не лише більше дізнатися про автора, а й, оточивши письменника щільним колом, придбати книги з його автографом. У залі віяло ароматом слова, що випромінює світло і несе «тональність, енергетику, радість, благодать…»
«Синій зошит. Аркуші днів світящих» – росинки одкровень та розсипи мудрості. Читаєш – і ніби дихаєш свіжим повітрям: «Засинайте з гарним спогадом – і усміх залишиться на устах до ранку…» Зустріч із Мирославом Дочинцем продовжиться у його творах. Читаймо, надихаймося, відкриваймо світ і самих себе…
