Сьогодні в Семенівській громаді Бердичівського району провели в останню путь двох своїх жителів, які віддали життя, захищаючи нашу країну від російських окупантів.
Спочатку траурна процедура пройшла в Кикишівці, де попрощатись із своїм односельцем Максимом Павлюком 1993 року народження, вийшли всі жителі села та багато приїжджих бердичівлян та жителів інших сіл громади.
А потім військова варта перемістилась в село Хажин, де вже зібрались жителі району, щоб провести в останній путь свого земляка, Євгена Волкова.
Він народився в Хажині в 1990 році, тут і вчився в школі, а згодом здобув професійну освіту у Бердичеві. Мав золоті руки, тому й завжди знаходилась для нього робота на будівництвах по всій країні. На жаль, зовсім нещодавно померла його дружина, і він залишився єдиним опікуном своєї донечки. Тобто, мав цілком законний привід залишитись вдома.
Але не таким його виховали батьки, яким він навіть нічого не сказав. Доньку залишив сім’ї брата, а сам пішов до військкомату. Як потрібного військового спеціаліста його залюбки оформили у нашу артилерійську бригаду і вже через кілька днів після початку війни він став частиною артилерійського розрахунку, який не мав перепочинку ні на день.
Хоча і кажуть, що нині війна стала набагато технологічнішою, але артилерія і досі відіграє чи не найважливішу роль як у обороні, так і в наступі. Так, дрони допомагають визначити цілі, але знешкодити їх і досі доручають гарматам.
І саме після такої важкої артилерійської «роботи», ворожий снаряд позбавив життя нашого земляка та його побратимів. Він захищав Київ, захищав Україну, захищав нас з вами…
Траурну процесію від рідного порогу Героя на колінах зустрічали його земляки. Головною вулицею Хажина, яка співпадає з міжнародною трасою його пронесли під звуки військового оркестру та плач рідних і близьких. Автомобілі на трасі завчасно зупинялись, а водії виходили та схиляли голови перед загиблим військовим.
На сільському кладовищі, яке височіє над заплавами Гнилоп’яті, провели панахиду та траурний мітинг, на якому виступили староста села та голова Семенівської громади.
Від звуків військового салюту в небо здійнялись зграї річкових чайок і довго ще кружляли над річкою та кладовищем, не розуміючи чому в такому зазвичай тихому місці, сьогодні так людно…
