Вчора опівдні десятки жителів Гришковецької громади зібрались біля рідної домівки Дмитра по вулиці Житомирській та живим коридором вітали траурну процесію.
Автівки зупинялись обабіч центральної вулиці селища, якою під звуки військового оркестру несли відкриту труну з загиблим.
На Гришковецькому кладовищі пройшов траурний мітинг, на якому виступили голова громади Ірена Лісова та директор гімназії Володимир Вержибок.
Свій розлогий виступ голова ОТГ завершила словами: «Запам’ятаємо Дмитра життєрадісним і веселим, який без вагань віддав своє життя за Україну. Його ім’я буде викарбуване на сторінках історії Гришковецької громади…».
А директор школи розповів про, на жаль, короткий життєвий шлях Героя. Народився Дмитро Ільченко 19 квітня 1994 року, з 2000 по 2009 рік навчався в Гришковецькій гімназії. «Діма, Дмитрик, Дмитро – так ми називали цього допитливого і непосидющого учня». Потім він навчався в Бердичівському ПТУ №4, де здобув фах електрогазозварювальника. В 2013 – 2014 роках проходив строкову службу у лавах збройних сил, після якої почались трудові будні.
Отець Іван Цихуляк, який проводив поминальні обряди, теж виступив з пронизливою проповіддю. Він наголосив, що українська історія є циклічною, і якщо сто років тому в бою під Крутами поклали свої життя за Україну київські гімназисти, то сьогодні знову доводиться так само боронити її від московських зайд.
Без чоловіка залишилась дружина, без батька восьмимісячна донька, без брата сестра, без сина батько і мати. Поховали Дмитра поруч з могилою бабусі, і свіжий надгробок укрили тисячі весняних квітів.
