Сьогодні в Бердичеві попрощались з загиблим під Бахмутом Іваном Петенком.
Іван народився в Бердичеві13 травня 1985 року, навчався в 12 школі, після якої поступив до педагогічного інституту. Здобувши фах вчителя історії, за ним майже не працював. Натомість відкрив у себе хист та вправність до специфічної художньої творчості – «набивати» портрети на пам’ятниках, чим і заробляв собі на життя.
Іван не був одруженим, але справжню нову сім’ю здобув ставши членом общини церви євангельських християн «Сила Божа», де його лагідно називали наш «Ваня».
І сьогодні на прощання зі своїм «братом» до Гарнізонного будинку офіцерів прийшла мало не вся релігійна громада. Останнє служіння провів пастор Ігор Гуральський, а з прощальними скорботними промовами виступили військові капелани з євангельських церков та члени общини.
Всі вони згадували Ваню лише найкращими словами за його доброту, дружбу та щирість. Лише кілька тижнів тому він приїздив додому у коротку відпустку, і в общині зустрічався зі своїми братами і сестрами по вірі. Вони пропонували йому пройти комісію, адже має вже не одне поранення та контузію, перевестись в безпечніше місце, але він мав одну відповідь: «А якщо всі переберуться в тил, хто буде на передку захищати країну…».
Іван не раз казав, що майже два роки (до ЗСУ він пішов добровольцем весною 2022 року) він відчував, що сила Божа його береже, адже він весь час був на передку, не раз смерті дивився в очі. У відпустці купив квартиру в Бердичеві, мав плани на подальше життя, але…
Після відпустки, 2 лютого він прибув до нового військового підрозділу у складі 5-ї штурмової бригади, адже зараз більшість порівняно молодих військових збирають у таких бригадах та відправляють на підтримку частин, які воюють на найгарячіших напрямках ворожих атак.
І 6 лютого, в одному з боїв на Бахмутському напрямку, Іван Петенок загинув…
Знову траурна процесія йшла вулицею Міхєєвих, а траурна колона їхала до міського кладовища, де на військовому секторі виріс ще один свіжий надгробок обабіч якого замайорів прапор України.
