Некца Максим народиився 22 квітня 1996 року в селі Дубівка, навчався в сусідньому селі, в Красівському ліцеї імені Посудевського 9 років.
Вчителі згадували його лише найкращими словами : «Запам’ятався як доброзичливий хлопець з відкритою душею, з усмішкою на обличчі. Хоча навчання не завжди давалося легко, проте він був старанним учнем. Захоплювався технікою, любив спорт, спілкування з природою, добре знав ліс і його дари.
У школі завжди брав активну участь у громадсько-корисній роботі, відповідально ставився до шкільних доручень. Був безкорисливий, завжди приходив на допомогу своїм друзям, однокласникам.
Максим зростав у великій, дружній родині. Він постійно турбувався про своїх братів, про сестричку. Без нагадування свідомо допомагав батькам у веденні домашнього господарства, щиро приходив на допомогу людям похилого віку села.»
Після навчання в ПТУ Максим працював на різних будівництвах як в Бердичеві, куди перебрався жити, так і в Києві. Колеги поважали його за надійність та працелюбність.
Був мобілізований до ЗСУ в липні 2023 року, пройшов навчання в Німеччині, після якого потрапив до однієї з найбільш героїчних бригад нашого війська – 47-ї окремої штурмової бригади. Разом з побратимами не раз був в найгарячіших точках фронту. І саме такою є сьогодні Авдіївка, яку вдається поки втримати ціною надлюдських зусиль, і на жаль, ціною молодих життів.
6 лютого 2024 року в одному з бойових зіткнень кулементник піхотного відділення Максим Некца загинув…
В Гарнізонному будинку офіцерів, куди після заупокійної молитви в храмі Святого Рівноапостольного князя Володимира і Священномученика Йосафата УГКЦ привезли труну з його тілом, сьогодні зібрались його рідні і близькі, друзі, сусіди та просто небайдужі жителі Бердичівщини. Зі скорботною промовою виступив міський голова Сергій Орлюк, але його слова не чула згорьована сестра, яка не могла повірити що один з її трьох рідних братиків вже ніколи не встане з домовини.
Траурна процесія знову рухалась під сумні мелодії військового оркестру по вулиці Міхєєвих, і люди зупинялись, віддаючи останню шану загиблому Герою. А траурна колона в супроводі патрульного автомобіля направилась до Дубівки, де її вже чекали земляки воїна.
Тут вони на колінах зустрічали траурну колону та встеляли її шлях квітами. На сільському цвинтарі мальовничої Дубівки знову звучали скорботні слова від очільників Семенівської громади, та під постріли військового салюту та звуки Гімну України на ньому знайшов вічний спочинок відважний воїн Максим Некца. Над його надгробком незабаром замайорів жовто-блакитний стяг, перший на цьому кладовищі…
