Сьогодні в центрі Гардишівки зібрались чи не всі жителі цього колись великого і славного села.
Тут, біля будинку колишньої сільради, а нині офісу старости, провели прощальну панахиду над загиблим на війні Євгеном Володимировичем Мовчаном. Отець Костянтин Карпенко сказав односельчанам Героя, що він не має сумніву в тому, що Євген уже в царстві Божому, адже він віддав життя своє за ближніх своїх, за волю і свободу своєї Батьківщини.
Народився Євген 12 лютого 1992 року в селі Каховка Джанкойського району в Криму, а коли йому було лише два роки, сім’я переїхала до Гардишівки. Тут він навчався в місцевій школі, після закінчення якої здобув професію будівельника в Бердичівському ПТУ №3.
В 2016 році одружився і незабаром в молодій сім’ї з’явився синок Назар. На жаль, він був хворобливим від народження і за свої 5 років пережив кілька операцій на серці. Непросто складалось подружнє життя, до цього додались особисті проблеми та помилки, і врешті-решт Євген повернувся до рідного дому, допомагав матері по господарству, допомагав сестрі піднімати дітей, допомагав рідному селу, де тільки міг. Навіть вікна в старостаті, біля якого з ним прощались, фарбував саме він.
З початком війни сам неодноразово просив старосту, щоб йому дали повістку у військкомат, але його звідти повертали раз за разом назад. Тоді він поїхав у Київ на роботу, і лише там йому в червні і повістку дали, і не відмовили у його бажанні захищати рідну землю від агресора.
Євген Мовчан був мобілізований до 80-ї десантної бригади, де відчув своє справжнє призначення. Разом з побратимами брав участь у багатьох бойових діях, але ні на день не забував своїх рідних. Телефонував постійно матері, домовлявся через старосту, щоб в неї змолотили город, щоб була їй допомога і опіка.
Але 23 вересня черговий артилерійський обстріл, на жаль, обірвав життя нашого славного земляка. Осколки оминули бронежилет і каску і завдали поранень, несумісних з життям.
Коли труну з тілом загиблого несли вулицями рідного села, пустився такий дощ, неначе небо плакало за добрим і справедливим молодим чоловіком, а його односельчани на колінах проводжали Героя в останній путь.
На сільському цвинтарі виступили з промовами староста Гардишівки Ольга Мазур, заступник голови Райгородоцької ОТГ Олег Коріненко, секретар сільської ради Світлана Барановська та представник Бердичівського військкомату.
Після цих скорботних промов дощ закінчився, через хмари проглянуло сонечко, але його вже не бачив Євген, якого після військового салюту, під звучання гімну України опустили в рідну землю назавжди…